Ухвала суду № 55190138, 12.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/1851/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Савлук Т.В.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року

в справі за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року частково задоволено позов КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнутоз ОСОБА_2 на користь КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8 105 грн. 04 коп., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн.60 коп., а всього 8 348 грн. 64 коп.

В апеляційній відповідач просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те, що рішення суду у зазначеній частині є неправомірним, незаконним та необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що ним надавались відповідачу належні житлово-комунальні послуги, а відповідач прийняв та спожив ці послуги. Стверджує, що з 26 червня 2004 року він з вини позивача не проживав в квартирі та не міг нею належним чином користуватись, фактично перебував в ній у зв'язку із здійсненням ремонтно-будівельних робіт тощо, а з 02 січня 2007 року був змушений припинити перебування в квартирі та користування нею з причини не завершення ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне у зв'язку із залиттям кухні та житлової кімнати квартири з вини відповідача.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, на яку набув права власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 січня 1993 року, (а.с.8).

За період з липня 2011 року по червень 2013 року відповідачем не було сплачено 8105,04 грн. за спожиті житлово-комунальні послуги, які були надані позивачем.

У січні 2014 року позивач - КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідач з 1 червня 2006 року не сплачує за фактично надані житлово-комунальні послуги, які надає позивач, внаслідок чого станом на 26 січня 2014 року має заборгованість по цим платежам у розмірі 20 076,91 грн., просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму боргу.

Відповідач до початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Рішенням суду, яке оскаржується, частково задоволено позовні вимоги - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8 105,04 грн. за період з липня 2011 року по червень 2013 року, тобто в межах строку позовної давності. При цьому суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог у зазначеній частині.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту надання відповідачу належних житлово-комунальних послуг, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що відповідачем не оспорюється той факт, що житлово-комунальні послуги мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача, надаються саме Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, якому на підставі розпоряджень №305 від 25 червня 2009 року, №335 від 17 червня 2013 року Дніпровської райдержадміністрації м. Києва передано в повне господарське віддання весь житловий та нежитловий фонд Дніпровського району м. Києва, та яке є балансоутримувачем будинку та здійснює його обслуговування.

Та обставина, що відповідач не проживає у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1 постійно, не є підставою для звільнення його від оплати спожитих житлово-комунальних послуг. Крім того, як встановлено в судовому засіданні відповідач письмово не повідомляв позивача про періоди його тимчасової відсутності у квартирі.

Посилання відповідача на те, що внаслідок пошкодження квартири у зв'язку із залиттям вона є непридатною для проживання, не ґрунтуються на належних доказах. З висновку №0237 від 12 грудня 2012 року судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена в справі за позовом ОСОБА_2 про відшкодування завданої залиттям шкоди, та на який він посилався при розгляді даної справи, вбачається, що при дослідженні квартири відповідача були виявлені сліди затікання води у вигляді плям над вікном кухні та над вікном кімнати, технічний стан кухні та житлової кімнати квартири на час експертного дослідження експертом визначений на рівні задовільного, але зазначено, що приміщення квартири потребують ремонтно-відновлювальних робіт, вартість яких на час проведення експертизи становила 8 085 грн.. На питання можливості проживання чи не проживання у квартирі у зв'язку з виявленими пошкодженнями відповідь експерт не надав, оскільки це питання не входить до компетенції судової будівельно-технічної експертизи.

У задоволенні клопотання відповідача від 12 січня 2016 року про призначення комплексної будівельно-технічної, санітарно-технічної експертизи для дослідження стану квартири, визначення розміру заподіяної залиттям шкоди, відповідності санітарно-технічного стану кухні та жилої кімнати квартири на момент проведення експертизи вимогам до відповідних приміщень жилої квартири апеляційним судом відмовлено з підстав, визначених ст. 303 ч. 2 ЦПК України, а також у зв'язку з тим, що питання, які відповідач просив поставити на вирішення експертів, не стосуються предмету спору у даній справі.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: