Постанова № 55189446, 22.01.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/6165/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Козачок І.С. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4009 про зобов"язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А4009.

Просить зобов'язати відповідача здійснити йому виплату добових за час відрядження в розмірі 7 620 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог позивач зазначає про те, що відповідно до наказу командира військової частини А4009 від 02.01.2015 року №1 його було відряджено до іншої військової частини строком на 30 діб для виконання завдань за посадою. В подальшому термін відрядження було неодноразово продовжено, внаслідок чого його безперервна тривалість склала 254 доби.

Вказує, що після прибуття до пункту постійної дислокації, 26.11.2015 року йому було відмовлено у виплаті добових, зважаючи на що він звернувся до суду.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №98 від 02.02.2011 року строк відрядження не може перевищувати в межах України 30 діб, тому накази та посвідчення на відрядження позивача оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до п.1.25 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 року №530 військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період перебування в розпорядженні не провадиться.

Також вказує на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з цим позовом, зважаючи на що просить залишити його без розгляду. Розгляд справи просить здійснити без його участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних у справі доказів, зважаючи на що фіксування технічними засобами не проводиться.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А4009 з 22.01.2013 року, що підтверджується до довідкою №750 від 13.11.2015 року.

Відповідно до наказу командира військової частини А4009 від 02.01.2015 року №1 позивач вибув у відрядження на 30 діб з 02.01.2015 року по 31.01.2015 року у розпорядження командира військової частини А4152 (с. Нова Любомирка, Рівненська область) для виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах.

В подальшому, термін відрядження позивача було неодноразово продовжено. Згідно із наказом командира військової частини А4009 від 12.09.2015 року №189, позивач прибув з відрядження з військової частини А4152 і приступив до виконання службових обов'язків.

Факт перебування позивача у відрядженні з 02.01.2015 року по 12.09.2015 року у військовій частині А4152 підтверджується довідкою від 13.11.2015 року за №750, копією посвідчення про відрядження №72 від 02.01.2015 року, копією витягу з книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 року № 530 службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції передбачено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

Судом встановлено, що посвідчення про відрядження, відповідно до якого позивач вибув у відрядження 02.01.2015 року та прибув з нього 12.09.2015 року, відповідає вимогам Інструкції №530. Відхилень від порядку його оформлення судом не встановлено.

Відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач мав виплатити позивачу добові за час відрядження в сумі 7620 грн. (згідно з посвідченням термін відрядження склав 254 доби * 30,00 грн. = 7620 грн.).

Стосовно доводів відповідача відносно того, що відповідно до п.1.25 Інструкції військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не провадиться, суд зазначає наступне.

Зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання визначено п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджене указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.

Спірний випадок не підпадає під дію цієї норми, оскільки не передбачений серед підстав, у разі настання яких допускається таке зарахування.

Таким чином, посилання представника відповідача на п.1.25 Інструкції як на підставу правомірності невиплати добових позивачу є необґрунтованим.

Крім того, саме лише зазначення у наказі поняття "у розпорядження" командира іншої військової частини, не призводить до висновку про те, що мало місце направлення у розпорядження, а не у відрядження. Крім того, як видно зі змісту довідки №753 від 13.11.2015 року, виданої командиром військової частини А4009, позивач у період відрядження перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині А4009.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача не те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався із листа командира військової частини А 4009 від 26.11.2015 року, а до суду звернувся 01.12.2015 року.

Отже, передбачений ст.99 КАС України строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте всупереч цьому, відповідачем не доведено правомірність його бездіяльності, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158 - 160 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати військову частину А4009 виплатити ОСОБА_1 добові за час відрядження в розмірі 7 620 (сім тисяч шістсот двадцять ) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя І.С. Козачок