Постанова № 55188425, 20.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа№ 910/20967/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Гоголь О.Я. - представник за довіреністю від 14.03.2015 року;

від відповідача: Павліченко В.В. - представник за довіреністю від 02.11.2015 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року

у справі №910/20967/15 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 60 415, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 60 415, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виконано умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплачено страхувальнику, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) до осіб, відповідальних за завдані збитки, яким є відповідач, як особа, що є власником транспортного засобу, яким скоєно дорожньо-транспортну пригоду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерного товариства «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року по справі №910/20967/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що згідно із звіту від 02.04.2014 року розмір матеріального збитку, завданого потерпілій особі значно менший, ніж розмір матеріального збитку, який встановлений згідно рахунку № SC0188 від 22.12.2014 року. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем було порушено норми досудового врегулювання спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 20.01.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2016 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2014 року о 15 год. 04 хв. на перехресті вул. Будівельників - вул. Червоноткацька в м. Києві, ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1, не переконавшись в безпеці маневру допустив зіткнення з автомобілем "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямі, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2014 року ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

16.04.2013 року між Посольством соціалістичної республіки В'єтнам в Україні (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий союз" (далі - позивач) було укладено договір добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 02-0176-13-ТЗ, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля "БМВ", державний номерний знак НОМЕР_2.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № С14-161 від 02.04.2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "БМВ", державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження під час ДТП, яка сталась 18.03.2014 о 15 год. 04 хв. на перехресті вул. Будівельників - вул. Червоноткацька в м. Києві, складає 70 775,70 грн.

Позивачем було складено та підписано страховий акт № 2/108 від 24.12.2014 року, згідно з яким пошкодження автомобіля марки "БМВ", державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 109 905,00 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 2/108 від 24.12.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 109 905,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 11647 від 29.12.2014 на суму 3 000,00 грн, № 11665 від 05.01.2015 на суму 20 000,00 грн, №11671 від 06.01.2015 на суму 25 000,00 грн, № 11736 від 16.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11716 від 15.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11698 від 14.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11679 від 12.01.2015 на суму 20 000,00 грн, № 11767 від 20.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11774 від 21.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11781 від 22.01.2015 на суму 3 905,00 грн, № 11632 від 25.12.2014 на суму 3 000,00 грн, № 2357 від 06.01.2015 на суму 20 000,00 грн, які містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 належить Публічному акціонерному товариству "Київенерго.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з полісом № АІ/6299079, автомобіль марки ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 було застраховано у ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА". Відповідно до вказаного полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

Так, ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" було виплачено позивачу страхове відшкодування в межах страхової суми, визначеної полісом № АІ/6299079 (50 000,00 грн), та за вирахуванням франшизи, встановленої зазначеним полісом (510,00 грн), у розмірі 49 490, 00 грн.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач зазначає про направлення відповідачу вимоги вих. № 120ЄСС від 17.02.2015, однак доказів її направлення матеріали справи не містять.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що він не отримував вищезазначену вимогу позивача.

Разом з тим, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. № С14-161 від 02.04.2014 року, відповідно до якого розмір матеріального збитку значно менший, ніж визначений рахунком СТО, то колегія суддів зазначає наступне.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України в постанові № 910/7163/14 від 15.04.2015 року.

Колегією суддів встановлено, що позивачем визначено розмір матеріальної шкоди (60 415,00 грн), заявлений до стягнення з відповідача, як різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченою позивачем за договором (109 905,00 грн), та сумою страхового відшкодування, сплаченою Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" позивачу на підставі полісу № АІ/6299079 (49 490,00 грн), що відповідає приписам статті 1194 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року у справі № 910/20967/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року у справі № 910/20967/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/20967/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко