Постанова № 55188357, 19.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016 року Справа № 904/8557/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 20.09.2015 № 200915;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю від 12.09.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Моноліт» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 по справі № 904/8557/15 (суддя Фещенко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Ш», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Моноліт», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 141014 від 14.10.2014 у загальному розмірі 385649,20 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 308716,24 грн. - основного боргу, 71488,56 грн. - пені, 4567,31 грн. - 3 % річних, 5771,58 грн. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачений судовий збір у сумі 8,15 грн., перерахований згідно з платіжним дорученням № 395 від 17.09.2015.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване належним та в повному обсязі виконанням позивачем будівельних робіт саме за договором від 14.10.2014 № 141014 та частковою оплатою (частковим виконанням зобовязання) відповідачем виконаних позивачем будівельних робіт за вказаним договором, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 308716,24 грн. за роботи, виконані в листопаді 2014 року, що є підставою для стягнення вказаної суми основної заборгованості, пені передбаченої умовами договору (п. 6.4.) у сумі 71488,56 грн. та часткового (у звязку з помилкою у визначенні періоду розрахунку 3 % річних) задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 4567,31 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Так, зокрема, скаржник посилається на відсутність в матеріалах справи проектно-кошторисної документації, яка є обовязковою для договорів будівельного підряду, без якої суд першої інстанції не міг зробити правильні висновки, які саме роботи доручалися замовником підряднику для виконання календарного графіку, термін їх виконання, а також визначити наявність інших істотних умов, що суперечить ст.ст. 875, 877 ЦК України. Подані позивачем та прийняті судом нічим не підтверджені пояснення керівника, а також подання підписаної лише з боку позивача договірної ціни без кошторису, апелянт вважає неналежними доказами по справі.

Крім того апелянт посилається на той факт, що перелічені в додатках КБ-3 та в актах виконаних робіт КБ-2В № 1 від 31.10.2014 та за листопад 2014 року роботи на загальну суму 653716,00 грн. підписані між ТОВ «Рубікон-Моноліт» та ТОВ «Проект-Ш» виконані поза умовами договору від 14.10.2014 № 141014, оскільки між переліченими актами та договором підряду немає жодного звязку, а посилання в актах та довідках на спірний договір власноручно дописані позивачем.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.01.2016.

12.01.2016 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просив колегію суддів залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

12.01.2016 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 19.01.2016.

18.01.2016 апелянт надав до канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через неможливість представника апелянта прийняти участь у судовому засіданні.

Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи колегією суддів відхилено, оскільки з огляду на п. 3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ № 18, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті.

19.01.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 14.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Моноліт» (далі - замовник, або відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект-Ш» (далі - підрядник, або позивач) укладено договір на виконання робіт № 141014 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 на об'єкті: Житловий комплекс по вул. Аржанова, м. Дніпропетровськ.

Згідно розділів 1 - 3 договору сторони погодили, зокрема:

- замовник зобов'язується прийняти та оплатити за узгодженою договірною ціною виконані підрядником роботи на умовах договору (п. 1.2.);

- обсяг робіт, передбачений в п. 1.1. договору, визначається за фактичним виконанням, вартість виконаних робіт визначається узгодженою сторонами договірною ціною (додаток № 1 до договору) (п. 1.3.);

- підрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності з календарним графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору) в строк з 14.10.2014 по 31.12.2014, за умови своєчасного забезпечення замовником підрядника фронтом робіт, надання будівельної площадки та проектно-кошторисної документації (п. 2.1.);

- підрядник виконує роботи за договором у відповідності з проектною документацією, узгодженою замовником, відповідно до будівельних норм та правил улаштування електроустановок, з використанням власних матеріалів поставки, здає в обумовлені договором строки роботи замовнику (п. 3.1.).

Пунктом 4.1. договору сторони також визначили, що вартість доручених підрядником робіт визначається узгодженою сторонами договірною ціною (додаток № 1 до договору). Розмір договірної ціни може бути змінений, з приводу чого сторонами укладається додаткова угода.

Згідно п. 11.7. до договору додається Додаток № 1 «Договірна ціна».

Всі додатки до договору є невід'ємною його частиною.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. та 5.3. договору:

- здавання-приймання виконаних робіт оформлюється по мірі виконання (щомісяця) актами (форми КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін договору;

- підрядник зобов'язаний надати замовнику акти приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) щомісячно до 25 числа поточного місяця, а замовник зобов'язаний підписати акти приймання-передачі виконаних робіт, не пізніше 10 днів з моменту їх надання підрядником або надання в той же строк письмової мотивованої відмови від підписання актів з перерахуванням претензій замовника. Якщо протягом 10 днів з моменту надання акт приймання-передачі виконаних робіт підрядником замовник його не підписує та не надає письмову мотивовану відмову роботи вважаються виконаними, прийнятими та підлягають оплаті;

- у випадку отримання письмової мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, протягом 5 днів сторонами складається акт із зазначенням (переліком) необхідних доробок та строки їх виконання. В цьому випадку всі виправлення в роботи здійснюються за рахунок підрядника, за винятком випадків, коли виявленні недоліки є наслідком вказівок замовника або надання останнім неякісних матеріалів, обладнання, інструментів.

Згідно п. п. 4.2 та 4.3. договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником кожного місяця, протягом 10 банківських днів з моменту підписання замовником акта (форма КБ-2в). Кінцевий розрахунок по оплаті за виконані роботи підрядником за договором здійснюється замовником після підписання останнього акта (форма КБ-2в) протягом 10 банківських днів з моменту його підписання. Вид розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, а також іншими засобами, не забороненими діючим законодавствам України.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами обов'язків в повному обсязі.

У випадках, невизначених договором сторони керуються Постановою Кабінету Міністрів України № 668 «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005, «Положенням про підрядні контракти в будівництві України», «Положенням про взаємовідносини організацій генеральних підрядників з субпідрядними організаціями» затвердженим науково-технічною радою Державного комітету у справах містобудування та архітектури (протокол № 9 від 15.12.1993, № 4 від 14.12.1994), діючим цивільним законодавством України (п. 11.4.).

Зазначений договір укладений в письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств.

Відповідно до умов договору позивачем протягом жовтня-листопада 2014 року виконано будівельні роботи на загальну суму 653716,24 грн., що підтверджується наступними доказами:

- актом від 31.10.2014 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року на суму 300613,38 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2014 року, які підписані та скріплені печатками позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень;

- актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року на суму 353102,86 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2014 року, які також підписані та скріплені печатками позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень.

Вказані документи містять посилання на договір від 14.10.2014 № 141014, підписані сторонами та скріплені їх печатками без будь-яких претензій та зауважень (а. с. 23-36, 139-143)

У зв'язку з виконанням вказаних будівельних робіт, позивачем виставлені, наступні рахунки на оплату:

- рахунок-фактура № СФ-0000099 від 14.10.2014 на суму 130000,00 грн. за виконані будівельно-монтажні роботи (а. с. 98);

- рахунок-фактура № СФ-0000105 від 03.11.2014 на суму 25000,00 грн. за виконані штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 (а. с. 101);

- рахунок-фактура № СФ-0000109 від 11.11.2014 на суму 145613,38 грн. за виконані штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 (а. с. 100);

- рахунок-фактура № СФ-0000115 від 02.12.2014 на суму 50000,00 грн. за виконані штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 (а. с. 99).

В свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем будівельних робіт, а позивач прийняв оплати наступними платежами:

- 14.10.2014 в сумі 130000,00 грн. з призначенням платежу: Оплата за БМР згідно рахунку № СФ-99 від 10.10.2014» (а. с. 37);

- 03.11.2014 в сумі 25000,00 грн. з призначенням платежу: За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю згідно рахунку № СФ-00105 від 03.11.2014 (а. с. 39);

- 11.11.2014 в сумі 50000,00 грн. з призначенням платежу: За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю згідно рахунку № СФ-00109 від 11.11.2014 (а. с. 40);

- 13.11.2014 в сумі 85000,00 грн. з призначенням платежу: За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю згідно рахунку № СФ-00109 від 11.11.2014 (а. с. 40);

- 26.11.2014 в сумі 25000,00 грн. з призначенням платежу: За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю згідно рахунку № СФ-00109 від 11.11.2014 (а. с. 40);

- 02.12.2014 в сумі 30000,00 грн. з призначенням платежу: За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 згідно рахунку № СФ-00115 від 02.12.2014 (а. с. 38).

Таким чином, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково в сумі 345000,00 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі (653716,24 грн. - 345000,00 грн.) = 308716,24 грн..

З огляду на положення п. 4.3. договору, враховуючи визначений місцевим господарським судом момент підписання сторонами спірних актів, строк оплати виконаних позивачем будівельних робіт на залишок суму боргу 308716,24 грн. є таким, що настав 12.12.2014 (неоплаченими залишилися роботи, виконані в листопаді 2014 року).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на підписану директором підприємства довідку (вих. № 112/5 від 18.11.2015), яка свідчить про відсутність у нього будь-якої заборгованості перед позивачем за будь-яким договором (а. с. 154), що саме і є причиною виникнення спору в даній справі.

За договором на виконання робіт від 14.10.2014 № 141014 сторонами укладено договір будівельного підряду, відносини щодо якого регулюються нормами § 3 Глави 61 ЦК України «Будівельний підряд».

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Скаржником не надано доказів на підтвердження факту виконання підрядних робіт не в повному обсязі, або з відступленням від умов договору підряду. Акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під час розгляду справи доказів оплати у повному обсязі виконаних позивачем будівельних робіт відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період у сумі 308716,24 грн., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає належним чином доведеним факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 308716,24 грн., документально підтвердженим, відповідачем не спростованим, а тому місцевим господарським судом правомірно визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 308716,24 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно, у пункті 6.4. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних в повному обсязі підрядником робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Так, позивачем (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а. с. 87-89) нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 11.12.2014 по 10.06.2015 у сумі 71488,56 грн.

Місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок пені (з урахуванням п. 4.3. договору щодо 10 банківських днів, а не календарних, як розрахував позивач та в межах періоду, що визначений позивачем у розрахунку, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України) за період з 13.12.2014 по 10.06.2015, згідно якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 71842,08 грн.

Оскільки за розрахунком місцевого господарського суду розмір суми пені є більшим ніж сума пені розрахована позивачем по справі, а вихід судом за межі позовних вимог не допускається, останнім позовні вимоги задоволено у сумі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 71488,56 грн., яка визначена позивачем.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за період з 11.12.2014 по 10.06.2015 розраховані 3% річних в сумі 5987,32 грн., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку (а. с. 87-89).

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, місцевим господарським судом встановлено аналогічні помилки допущені при розрахунку позивачем пені, а саме: під час визначення граничного строку оплати виконаних робіт позивачем не було враховано положення п. 4.3. договору щодо 10 банківських днів, а не календарних, як розрахував позивач.

Застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаний період, місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення 3% річних у сумі 4567,31 грн.

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відхиляючи заперечення відповідача проти позовних вимог, місцевий господарський суд здійснив детальний аналіз умов спірного договору та зміст актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та листопад 2014 року, а тому, на думку колегії суддів дійшов до обґрунтованого висновку, що за своїм змістом та суттю виконані позивачем роботи можна віднести до робіт, які погоджені сторонами у п. 1.1. договору. При цьому, невідповідність у формулюванні найменування робіт в договорі та актах не може свідчити про те, що позивачем виконано інші роботи ніж ті, що передбачені умовами договору.

Крім того, з пояснень представників сторін, судом встановлено, що спортивна зала Дніпропетровської державної фінансової академії знаходиться саме по вулиці Аржанова в м. Дніпропетровську, тобто адреса об'єкту на якій здійснено роботи відповідає адресі погодженій в договорі. За періодом виконання будівельні роботи також узгоджуються з терміном їх виконання, визначеним сторонами у п. 2.1. договору.

Доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи проектно-кошторисної документації, яка є істотною умовою договору підряду і обовязковою для договорів будівельного підряду, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до пунктів 3.3.1.-3.3.3. Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174 «Про затвердження Правил призначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)» Договірна ціна це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати обєкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірна ціна формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником) із залучення субпідрядних організацій і погоджується із замовником. У результаті спільного рішення оформляється протокол погодження договірної ціни на будівельну продукцію, який є невід ємною частиною контракту.

Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно ст. 844 ЦК України основним способом визначення ціни договору є кошторис.

Як зазначено самими сторонами, до вказаного договору не було підписано договірну ціну (кошторисну документацію).

Колегія суддів вважає, що підписавши акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за жовтень та листопад 2014 року, сторони узгодили вартість і перелік робіт за договором.

Додатково вказаний факт підтверджує й те, що виконані позивачем роботи прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів, вартості та якості будівельних робіт.

Посилання апелянта на той факт, що перелічені в додатках КБ-3 та в актах виконаних робіт КБ-2В № 1 від 31.10.2014 та за листопад 2014 року роботи на загальну суму 653716,00 грн. підписані між ТОВ «Рубікон-Моноліт» та ТОВ «Проект-Ш» виконані поза умовами договору від 14.10.2014 № 141014, оскільки між переліченими актами та договором підряду немає жодного звязку, а посилання в актах та довідках на спірний договір власноручно дописані позивачем, колегією суддів відхиляються

Місцевим господарським судом правильно зазначено, що роботи виконані за вказаними вище актами приймання виконаних будівельних робіт відповідають роботам, що визначені умовами договору. При цьому, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 653716,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень.

З вищезазначених актів вбачається, що акти підписані сторонами без заперечень і містять посилання на договір.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності претензій відповідача стосовно строку, обсягів, вартості та якості виконаних робіт, а тому виконання робіт за договором слід вважати узгодженими в актах приймання виконаних будівельних робіт, за цінами узгодженими в довідках вартості виконаних будівельних робіт.

При цьому, посилання відповідача на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року не містить дати його підписання сторонами, правомірно відхилені місцевим господарським судом, з огляду на відсутність інших належних в матеріалах справи доказів, виходячи із того, що роботи здані замовнику в останній день вказаного місяця, тобто 30.11.2014, як і роботи, виконані в жовтні 2014 року.

Дії сторін свідчать про узгодженість ними умов цього договору, в тому числі щодо предмету, об'єму робіт, їх вартості та інших істотних умов.

При цьому судом першої інстанції правомірно зазначено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладання договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

Клопотання апелянта про зупинення провадження по даній справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області іншої справи № 904/10421/15 про визнання недійсним договору на виконання робіт від 14.10.14 № 141014, який був підставою для винесення оскаржуваного рішення в даній справі, колегією суддів відхиляється, оскільки у разі прийняття рішення про визнання недійсним договору в рамках іншої справи, відповідач не позбавляється права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Колегією суддів не прийнято до уваги подані апелянтом додаткові докази (акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт) з огляду на те, що апелянт не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Моноліт» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 по справі № 904/8557/15 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.01.2016

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_3