Постанова № 55188236, 20.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.01.2016 справа №908/5143/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: не зявивсявід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» м. Запоріжжя в особі відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» м. Зеленодольськна рішення господарського суду Запорізької області від24.11.2015р.по справі№908/5143/15 (суддя Проскуряков К.В.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр» м.Нікополь, Дніпропетровська областьдо відповідача:Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» м. Запоріжжя простягнення 400 267,48грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепр» м.Нікополь, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» м. Запоріжжя про стягнення 400 267,48грн., з яких 398 010,27грн. основна заборгованість, 2 257,21грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. у справі №908/5143/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр» м.Нікополь, Дніпропетровська область суму основного боргу у розмірі 318 010 (триста вісімнадцять тисяч десять) грн. 27 коп., 3 % річних у розмірі 2 257 (дві тисячі двісті пятдесят сім) грн. 21 коп., судовий збір у розмірі 6 004 (шість тисяч чотири) грн. 01 коп.

Припинено провадження в частині стягнення суми боргу у розмірі 80 000,00 грн.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. у справі №908/5143/15 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 257,21грн. та розстрочити виконання рішення суду щодо сплати основного боргу строком на шість місяців.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що рішення в частині стягнення штрафних санкцій та відмові у наданні розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців є необґрунтованим та прийнятим з неправильним дослідженням та оцінкою доказів.

Апелянт посилається на те, що несвоєчасні розрахунки Державного підприємства «Енергоринок» за поставлену електроенергію, потреба у наявності значних коштів для закупівлі енергоносіїв, поточного ремонту устаткування, оновлення матеріальної бази ускладнюють своєчасне виконання ним зобовязань перед іншими підприємствами, організаціями та фондами. Як доказ скрутного матеріального становища відповідачем до суду було надано довідку про стан простроченої кредиторської заборгованості станом на 01.11.2015 року, акт звірки між відповідачем та Державним підприємством «Енергоринок».

При цьому посилається на те, що задовольняючи позов в частині стягнення суми 3% річних, судом судом не досліджено приписи ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач посилається на те, що примусове стягнення одразу всієї суми штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків, які можуть вплинути на енергетичну нестабільність та надійність енергосистеми України.

Представник позивача у судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення судового засідання.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи судом розглянуті та не задоволені, оскільки в них не визначено про намір надання додаткових доказів в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а справа переглядається за наявними в ній доказами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

10.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством ДТЕК Дніпроенерго в особі Відокремленого підрозділу Криворізька ТЕС (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Днепр (далі - виконавець) було укладено договір про надання послуг № К150 (далі Договір), відповідно до якого виконавець зобовязується у 2015 році надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2. цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування послуг: (Ремонт цегляної кладки внутрішньої футеровки ствола) димова труба № 3 з газаходами (для блока № 5,6), інв. № К3892 ДТЕК Криворізька ТЕС; категорія закупівлі (43.99.9 роботи будівельні спеціалізовані, н.в.і.у., далі - послуги).

Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Одержувач послуг ДТЕК Криворізька ТЕС. Місце надання послуг (найменування обєкту для надання послуг) димова труба № 3 з газаходами (для блока № 5,6), інв. № К3892 ДТЕК Криворізька ТЕС; м. Зеленодольськ, Дніпропетровська область, Апостолівський район, площа Енергетиків, 1 (п.п. 1.3.-1.5. Договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сума цього договору становить 483 010,27 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 80501,71 грн.

Згідно з п.п. 5.1. Договору строк (термін) надання послуг березень 2015. Кількість / обсяг послуг зазначені в кошторисі та підтверджується Договірною ціною.

Надані виконавцем послуги згідно з цим договором оформлюються актами здачі-приймання наданих послуг до акту замовнику надаються копії документів, які підтверджують закупівлю ТМЦ (довіреностей або витягу з книги реєстрації виданих довіреностей на отриманий товар, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів вантажних автомобілів), які були надані виконавцем, в свою чергу, при купівлі товару у своїх контрагентів (5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору в акті здачі-приймання наданих послуг повинен бути відображений фактичний обсяг наданих послуг протягом звітного місяця (періоду).

Підписаний та скріплений печаткою з боку виконавця Акт здачі-приймання наданих послуг попередньо підписується відповідальними особами одержувача послуг не пізніше останнього дня звітного місяця та повинен бути наданий виконавцем замовнику не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 5.6. Договору замовник перевіряє надані акти здачі-приймання наданих послуг (попередньо підписані відповідальними особами одержувача послуг) в строк до 3 робочих днів після їх отримання.

У разі відмови замовника підписати акт здачі-приймання наданих послуг, він направляє письмове повідомлення виконавцю з відмовою від підписання акту з зазначенням переліку виявлених недоліків (дефектів).

Відповідно до п. 10.1 цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2015р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх грошових зобовязань.

Вищезазначений договір № К150 від 10.03.2015р. укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств.

31.03.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої у звязку зі зміною обємів робіт замовника, доповнити договір Додатком 1 А, Додатком 2А, у звязку з чим вважати Додаток № 1 та Додаток № 2 такими, що втратили чинність.

Між сторонами узгоджено договірну ціну (483010,27 грн.) (Додаток № 2А, а.с. 25) та підписано Локальний кошторис (Додаток № 1А, а.с. 26 - 28).

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором про надання послуг, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, звертаючись з позовом до суду зазначає, що свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, при цьому посилається на акт приймання виконаних підрядних робіт до Договору № К150 від 10.03.2015р. за березень 2015р. № 27/03-01 від 31.03.2015р. на суму 475 786,50грн. та за травень 2015р. № 12/05-01 від 14.05.2015р. на суму 7 223,76грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних № 1 від 14.05.2015р. та №2 від 31.03.2015р. та квитанції про їх отримання із системи електронного документообороту M.E.Dok, довідки про вартість робіт, відомість ресурсів до Акту прийняття за березень та травень 2015, розрахунки до вказаних Актів №П40 та №1-2.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати послуг замовником протягом 5 робочих днів з 45 календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг та за умови надання виконавцем належним чином оформленої податкової накладної і документів, передбачених п. 5.5. цього договору.

Підпунктами 6.1.1., 6.1.2. п. 6.1. договору передбачено, що замовник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; прийняти надані послуги згідно з актом прийому-передачі наданих послуг та вимогами нормативно-технічної документації не пізніше 3 робочих днів з дня отримання від виконавця акта здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України законами та цим Договором.

10.08.2015р. позивач направив відповідачу претензію № 05/08-1 від 05.08.2015р. про погашення заборгованості у розмірі 483 010,26 грн., яка була отримана останнім 11.08.2015р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 10.08.2015р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді на претензію позивач не отримав. Проте, відповідачем було здійснено часткову оплату суми боргу у розмірі 85 000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку, яка міститься у матеріалах справи та платіжними дорученнями.

05.10.2015р. позивач направив на адресу відповідача супровідний лист № 05/08-1 від 05.08.2015р. з додатком: 2 примірника Акта звірки на суму 398 010,26 грн., який було отримано останнім 19.10.2015р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.10.2015р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 398 010,27 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі №908/5143/15 відповідачем було частково сплачено суму боргу у розмірі 80 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу відповідно до Договору № К150 від 10.03.2015р. підлягають задоволенню в сумі 318 010,27грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.07.2015 по 17.09.2015 у розмірі 2257,21 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву надано заперечення в частині стягнення 3 % річних у сумі 2 257,21 грн., які ним віднесено до штрафної санкції, яке обґрунтоване тим, що примусове стягнення одразу всієї суми санкцій може призвести до негативних наслідків, які вплинуть на енергетичну нестабільність та надійність енергосистеми України. Зазначене також є доводом апеляційної скарги.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з п. 1.10. постанови Пленуму за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Згідно з позиції Верховного суду України, висловленої в постановах від 08.11.2010р. №3-12гс10 та від 15.11.2010р. №3-11гс10 правові наслідки прострочення виконання грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних від простроченої суми не є штрафними санкціями.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги повністю в сумі 2 257,21 грн. за період з 11.07.2015р. по 17.09.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі у звязку із розглядом господарським судом Дніпропетровської області повязаної справи №904/9918/15 про визнання договору № К 150 від 10.03.2015 недійсним. В свою чергу, позивач заперечує проти зупинення провадження у справі.

Враховуючи, що відповідачем не надано належного обґрунтування неможливості розгляду справи № 908/5143/15 до розгляду справи № 904/9918/15 та доказів порушення господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо незадоволення вищезазначеного клопотання.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 6 місяців. Як доказ скрутного матеріального становища до клопотання відповідачем надано Звіт про фінансові результати за 12 місяців 2014 року, згідно з яким збиток складає 58 815,00 грн. Також, надано інформацію про кредиторську заборгованість станом на 01.11.2015р. та Акт звірки між відповідачем та ДП Енергоринок станом на 01.10.2015р.

Натомість, фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо.

Приписами Цивільного кодексу визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що, як наслідок, покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Крім того, апелянт посилається на те, що примусове стягнення одразу всієї суми штрафних санкцій та основного боргу може призвести до негативних наслідків, які можуть вплинути на енергетичну нестабільність та надійність енергосистеми України.

Разом з тим, стягнена сума 3% річних не є значною, а отже не може негативно вплинути на матеріальне становище відповідача.

Виходячи зі змісту приписів вищезгаданої постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р., збитковість підприємства не є тою виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Водночас, в обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення суду відповідачем не надані документи, які дають змогу вважати, що з настанням зазначеного строку (шість місяців) у нього буде наявна фінансова можливість виконати судове рішення.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду відносно того, що відповідачем не надано суду відповідних доказів дійсно важкого фінансового стану підприємства, які можуть засвідчити неможливість виконання боржником ухваленого судового рішення, а також не надано доказів винятковості такого випадку, що може бути підставою для розстрочення судом його виконання.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. по справі №908/5143/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» м.Запоріжжя в особі відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» м.Зеленодольськ на рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. по справі №908/5143/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. по справі №908/5143/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді:В.М. Татенко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.