Рішення № 55188123, 21.01.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р.Справа № 925/1955/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Черкаської міської ради

до Споживчого товариства "Будгарант-2000"

про стягнення 74 786,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 74 786,08 грн, зокрема 65 839,68 грн боргу по орендній платі за землю з травня 2013 року по серпень 2015 року та 8 946,40 грн пені відповідно до договору оренди землі від 24.09.2004.

Відповідач не подав суду письмовий відзив на позов, не направив свого представника у судове засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, виходячи із такого. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, надіслання ухвал суду від 11.12.2015 та від 29.12.2015 оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, ухвали надіслані на всі відомі суду адреси відповідача, а саме на адресу, вказану в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осію - підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відсутність доказів вручення представнику відповідача ухвал суду та повернення ухвал відділенням звязку без вручення у звязку із закінченням терміну зберігання не впливає на висновок суду щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно пункту 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї з сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а отримувати судові повістки, направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити позов повністю та прийняти рішення у даному судовому засіданні, оскільки він вважає, що суд вжив усіх належних заходів для повідомлення відповідачу про розгляд даної справи, а останній навмисно не отримував ухвали суду, затягуючи цим розгляд справи.

У судовому засіданні 21.01.2016 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 85 ГПК України.

Розглянувши докази у справі, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.

На підставі рішення пятої сесії Черкаської міської ради від 06.07.2004 № 5-743 Черкаська міська рада (Орендодавець за договором, позивач у справі) та Споживче товариство "Будгарант-2000" (Орендар за договором, відповідач у справі) уклали договір оренди землі від 24 вересня 2004 року, далі - Договір, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку в м. Черкаси по вул. О. Дашковича, 34, що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови. 21 жовтня 2004 року даний Договір було зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за № 893.

Вказаний Договір був предметом розгляду у справі № 925/908/13. Рішенням господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 925/908/13 стягнуто із Споживчого товариства "Будгарант-2000" заборгованість по орендній платі за землю в сумі 29548 грн 27 коп. по 30.04.2013. Це рішення суду набрало законної сили, 29.10.2013 на його виконання видано наказ.

Названим вище рішенням суду встановлені обставини: укладення сторонами Договору від 24 вересня 2004 року, отримання відповідачем названої в Договорі земельної ділянки у користування, обовязок відповідача сплачувати орендну плату щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним, розмір орендної плати із січня по квітень 2013 року складав 968 грн. 57 коп. за кожний місяць, що становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1162286 грн. 70 коп.; погодження сторонами у договорі від 24.09.2004 порядку здійснення розрахунку орендної плати з врахуванням індексів інфляції та змін нормативної грошової оцінки протягом дії цього Договору.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

За доводами позивача відповідач не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою в період з 01 травня 2013 року по 31 серпня 2015 року в сумі 65 839,68 грн (по 30.04.2013 заборгованість по орендній платі стягнута рішенням господарського суду від 10.10.2013 у справі № 925/908/13). У звязку з несплатою відповідачем орендної плати за землю позивач просить стягнути з відповідача 8 946,40 грн пені, передбаченої п. 4.6 Договору, за прострочення сплати орендної плати за землю по 31 серпня 2015 року із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за шість місяців згідно ст. 129 ПК України.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до такого.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 35 ГПК України, вказані вище обставини, що були встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 925/908/13, не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи.

Позивач нарахував та предявив до стягнення з відповідача 65 839,68 грн орендної плати за невиконання грошових зобовязань по розрахунках за оренду земельної ділянки площею 0,2355 га, що знаходиться в м. Черкаси по вул. О. Дашковича, 34 згідно договору від 24.09.2004 за наступний період після дати, вказаної в рішенні від 10 жовтня 2013 року у справі № 925/908/13, а саме за період з 01 травня 2013 року по 31 серпня 2015 року.

Перевіривши вказані у позові розрахунки позовних вимог позивача, суд приходить до висновку, що належна до стягнення з відповідача сума орендної плати складає 65 839 грн. 67 коп., що складається із таких сум:

сума орендної плати за період з травня 2013 року по березень 2014 року склала 10 654 грн. 27 коп. із розрахунку 968 грн. 57 коп. за кожний місяць, що становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ця сума щомісячної орендної плати за землю була встановлена рішенням господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 925/908/13);

сума орендної плати за період з квітня по грудень 2014 року відповідно до пункту 4.2 Договору та статті 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній із 01.04.2014) склала 26 151 грн. 48 коп. із розрахунку 2 905 грн. 72 коп. за кожний місяць, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

сума орендної плати за період з січня по серпень 2015 року включно відповідно до пункту 4.2 Договору склала 29 033 грн. 92 коп. із розрахунку 3 629 грн. 24 коп. за кожний місяць у звязку з щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації за 2014 рік склав 1,249).

Нарахування орендної плати за землю, виконані позивачем за вказаний вище період, є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, оскільки позивачем правомірно враховано щорічну індексацію грошової оцінки земельної ділянки, законодавчу зміну розміру орендної плати у звязку з набранням із 01.04.2014 змін до статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якої розмір орендної плати за землю не може бути меншим 3 відсотків від грошової оцінки землі, та умову пункту 4.2. Договору, якою сторони погодили порядок здійснення розрахунку орендної плати з врахуванням індексів інфляції та змін нормативної грошової оцінки протягом дії договору без внесення змін та доповнень до цього договору, у звязку з чим такі нарахування не є односторонньою зміною позивачем умов Договору. Однак у звязку з допущенням позивачем при підрахунку загальної суми основного боргу з орендної плати арифметичної помилки та завищенням цієї суми на 01 коп., вимога позивача про стягнення орендної плати підлягає до часткового задоволення в сумі 65 839 грн. 67 коп.

Розрахунок суми боргу по орендній платі відповідачем не спростований та не заперечений. Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань за Договором оренди землі від 24 вересня 2004 року.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 65 839 грн 67 коп. боргу з орендної плати за Договором оренди від 24.09.2004 за період з 01.05.2013 по 31.08.2015.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке.

Відповідальність за порушення строків виконання зобовязань за несвоєчасне внесення орендної плати передбачена пунктом 4.6 Договору, на підставі якого позивачем нарахована пеня та в розрахунку вказаний період: з березня по серпень 2015 року. Однак, із поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, звідки взяті ті суми, що вказані як базові для розрахунку пені, з яких сум та за які періоди вони складаються, вказані у розрахунку пені суми боргу за березень-серпень 2015 року взагалі відсутні у основному розрахунку заборгованості, при цьому чітко вбачається, що вказані суми основного боргу за березень-серпень 2015 року не відповідають сумам такої заборгованості за названі місяці та значно їх перевищують.

Відповідно до рекомендації в пункті 1.12 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" суд в ухвалах від 11.12.2015 та від 29.12.2015 зобов'язав позивача подати обґрунтований повний розрахунок суми позову в частині нарахування пені з урахуванням умов Договору та вимог частини 6 статті 232 ГК України, однак позивач вимогу суду не виконав, повний обґрунтований розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства не подав, поважних причин його неподання суду не назвав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З огляду на викладене та враховуючи те, що подання розрахунку суми позову є обовязком позивача та без належного розрахунку пені прийняти рішення в частині вимоги про стягнення пені неможливо, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає залишенню без розгляду відповідно до припису пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

Згідно частини 1 статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь платника за вказаними у позовній заяві реквізитами, пропорційно розміру задоволених вимог, витрати на сплату судового збору при поданні даного позову в сумі 1 072 грн. 29 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Споживчого товариства "Будгарант-2000" (18002, м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 34, ідентифікаційний код 31078695) на користь міського бюджету м. Черкаси (рах. № 33213812700002, банк отримувача - ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код ОКПО 38031150, код платежу 180106, призначення платежу - орендна плата за землю з юридичних осіб) - 65 839 грн 67 коп. (шістдесят пять тисяч вісімсот тридцять девять гривень 67 копійок) основного боргу.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Споживчого товариства "Будгарант-2000" (18002, м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 34, ідентифікаційний код 31078695) на розрахунковий рахунок № 35419001086317, банк отримувача: ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, отримувач: Департамент фінансової політики Черкаської міської ради, код ОКПО 38764629 - 1 072 грн 29 коп. (тисячу сімдесят дві гривні 29 копійок) витрат на сплату судового збору.

Позов у частині вимоги про стягнення пені залишити без розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25.01.2016.

Суддя А.Д. Пащенко