Рішення № 55187830, 18.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2016 р.Справа № 916/2792/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНО-ФАРМ"

про стягнення 144650,26грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність;

ОСОБА_2 довіреність;

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність;

В судовому засіданні 18.01.2016р. приймали участь представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТА" звернулось до господарського суду Одеської Області з позовом про стягнення з відповідача "ІМУНО-ФАРМ" заборгованості за договором поставки № 1 від 18.11.2014р. у розмірі 144795,23грн. яка складається з основного боргу в сумі 85072,00грн., пені у розмірі 21536,54 грн. та суми коригування заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 38186,69 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2015р. суддею Мостепаненко Ю.І. порушено провадження у справі №916/2792/15 та призначено до розгляду.

У звязку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному згідно повторного автоматичного розподілу справ господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. на підставі розпорядження керівника апарату суду №1264 від 31.08.2015р., справу №916/2792/15 передано на розгляд судді Горячук Н.О., яка своєю ухвалою від 31.08.2015р. прийняла відповідну справи до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2015р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів, в порядку ст.. 69 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області №1727 від 16.11.2015р., в звязку із звільненням судді господарського суду Одеської області Горячук Н.О. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2792/15. Справу №916/2792/15 передано на розгляд судді Літвінову С.В., який своєю ухвалою від 17.11.2015р. прийняв відповідну справу до свого провадження.

17.08.2015р. позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 144650,26грн., яка складається з основного боргу в сумі 85072грн., пені в розмірі 21639,77грн. та суми коригування заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 37938,49грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА", згідно з вказаною заявою є остаточною, у звязку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Представник відповідача в судове засідання зявився, надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги визнає частково, вважає що пеня та інфляційні витрати розраховані позивачем невірно.

В судових засідання в порядку ст. 77 ГПК України проголошувались перерви з 19.09.2015р. по 19.10.2015р., з 19.10.2015р. по 09.11.2015р. та з 16.12.2015р. по 18.01.2016р.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.01.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18.11.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю „АСТА (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Імуно-Фарм (далі покупець) був укладений договорі поставки №1.

Відповідно пункт 6.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобовязується поставити покупцю лікарські засоби, вакцини, вироби медичного призначення, продукти харчування та іншу продукцію (далі товар) у кількості, асортименті та по оптово-роздрібним цінам згідно з накладними (що мають силу специфікації), що є невідємними частинами договору, а покупець зобовязується прийняти товар і своєчасно проводити оплату на умовах цього договору.

Загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих поставок (партій товару) (п.1.2 договору).

Товар постачається окремими партіями згідно заявок покупця, в яких вказується номенклатура, кількість, узгоджена ціна товару (п.3.1 договору).

Датою поставки (момент фактичного отримання ) товару є дата приймання товару у місці поставки, що засвідчується підписом уповноваженої особи покупця (п.3.2договору).

Відповідно пункту 3.6 договору, поставки товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP (за редакцією Інкомермс 2010року) які застосовуються з врахуванням внутрішньодержавного характеру даного договору, за адресою м. Дніпропетровськ.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичного отримання товару та прийому його по якості та кількості згідно з умовами цього договору. Товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем: а) відповідно кількості відповідно до накладної, що підтверджується підписом представника покупця на всіх примірниках накладних; б) відповідно якості згідно із сертифікатом якості виробника та іншими супровідними документами (п.4.3 договору).

Розділом 5 договору передбачена ціна та порядок оплати. Так, пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець оплачує отриманий товар за оптово-роздрібними цінами, передбаченими у накладних (специфікаціях), що є невідємними частинами цього договору. Ціни, вказані в накладних (специфікаціях), включають вартість відвантаження, пакування, маркування товару тощо (п.5.2 договору). Оплата кожної партії товару здійснюється покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем від постачальника (п.5.3 договору). Оплата товарів здійснюється шляхом перерахування суми вартості товару на поточний рахунок постачальника, що вказаний у цьому договорі. Про зміну реквізитів рахунків постачальник повинен письмово попередити покупця (п.5.4 договору). Валютою платежу є національна валюта України (п.5.6 договору).

18.11.2014р. між сторонами по справі була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 5.1 в наступній редакції: при покупки продукції постачальника на суму не менш 100000 грн. в цінах прайс листа Постачальника; пункт 5.2 в наступній редакції: покупцю надається право закупки даної продукції партіями протягом вказаного періоду у відповідності до діючих відпускних цін підприємства; пункт 5.3 в наступній редакції: при умові виконання п.5.1 даної Додаткової угоди та оплати товару за поставлену партію, постачальник по закінченні зазначеного періоду надає покупцю знижку за своєчасну оплату в розмірі 15% від вартості придбаної за цей період продукції; знижка надається шляхом зменшення заборгованості покупця, та оформлюється Актом надання знижки, що підтверджує виконання умов, вказаних в п.1 даної додаткової угоди та розрахунку-коригування до податкової накладної. Акт фінансової знижки та розрахунок-коригування до податкової накладної надається не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним.

Як зазначає позивач, свої зобовязання за договором щодо поставки товар виконав належним чином поставив відповідачу товар на суму 188320грн., що підтверджується видатковою накладною №71081 від 25.11.2014р.

03.02.2015р. між сторонами по справі був підписаний Акт №1 розрахунку фінансової знижки до Договору поставки №1 від 18.11.2014р. пунктом 3 якого передбачено, що додаткова знижка складає 28248грн., в т.ч. ПДВ 1848грн.

Проте, відповідач свої зобовязання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав за поставлений товар розрахувався частково в сумі 75000грн., в звязку з чим загальний розмір заборгованості з урахуванням знижки та здійснених оплат склав 85072грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором поставки №1 від 18.11.2014р. щодо оплати вартості отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТА" звернулось з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 1 від 18.11.2014р. в сумі 85072грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21639,77грн, інфляційних витрат в розмірі 37938,49грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за порушення порядку оплати визначеного п.5.3 цього договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у звязку з чим позовна вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТА" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 21639,77грн. за порушення грошових зобовязань за договором №1 від 18.11.2014р. підлягають задоволенню

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано індекс інфляції в розмірі 37938,49грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у звязку з чим позовна вимога в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНО-ФАРМ" індексу інфляції в розмірі 37938,49грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНО-ФАРМ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, б. 24; код:39005713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА" (04108, м. Київ, вул.. Мостицька, б. 20; код:36253841) 85072 (вісімдесят пять тисяч сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 21639 (двадцять одну тисячу шістсот тридцять девять)грн.. 77коп. пені, 37938 (тридцять сім тисяч девятсот тридцять вісім)грн.. 49коп. інфляційних витрат та 2895 (дві тисячі вісімсот девяносто пять)грн. 90 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 22 січня 2016 р.

Суддя С.В. Літвінов