Рішення № 55187664, 29.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"29" грудня 2015 р. Справа № 911/4359/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», м. Вишневедо Приватної комерційно-консультативної фірми «Ремедіум», Київська обл., смт Бородянка про стягнення 59755,36 грн.за зустрічним позовомПриватної комерційно-консультативної фірми «Ремедіум», м. Вишневедо Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Київська обл., смт Бородянкапровизнання недійним договоруза участю представників:

позивача за первісним позовом:ОСОБА_1 дов. від 22.04.2015 № 79відповідача за первісним позовом:ОСОБА_2 дов. від 26.12.2015 № 24суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі позивач) до Приватної комерційно-консультативної фірми «Ремедіум» (далі відповідач) про стягнення 59755,36 грн., з яких 49320 грн. основний борг, 1611,12 грн. інфляційні втрати, 433,08 грн. 3% річних та 8391,16 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором від 01.01.2015 № 3 щодо здійснення розрахунку за надані послуги з сумісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю зв'язку.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду клопотання від 29.12.2015, яким в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 49320 грн. основного боргу, 1611,12 грн. інфляційні втрати, 385,78 грн. 3% річних та 7418,27 пені.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 49320 грн. основного боргу, 1611,12 грн. інфляційні втрати, 385,78 грн. 3% річних та 7418,27 пені.

Приватно комерційно-консультативна фірми «Ремедіум» до початку розгляду спору по суті звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання недійним договору про надання послуг від 01.01.2015 № 3, яка ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2015 прийнята для спільного її розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що оскаржуваний договір суперечить вимогам Закону, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом повністю підтримав свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові. Проти зустрічного позову усно заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом, присутній в судовому засіданні, повністю підтримав свої зустрічні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в зустрічній позовній заяві. Проти первісного позову заперечив з підстав, на яких ґрунтується зустрічний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 01.01.2015 № 3 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач замовник замовляє та оплачує, а позивач власник мереж забезпечує надання на території Київської області Бородянського району послуги з сумісної підвісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю звязку у відповідності з вимогами даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість опор ліній електропередач 0,4-10 кВ, які використовуються для сумісного підвісу волоконно-оптичного кабелю звязку, затверджуються шляхом підписання сторонами акту встановлення кількості опор (додаток № 1 до додаткової угоди) до даного договору шляхом проведення інвентаризації ліній електропередачі 0,4 (10) кВ на предмет сумісного підвісу представниками обох сторін від замовника та власника мереж.

Згідно п. 2.1 договору вартість послуг з сумісної підвіски за використання 1 опори повітряних ліній електропередач 0,4 (10) кВ становить 30 грн. в т.ч. ПДВ 5 грн. за місяць користування. Загальна вартість договору встановлюється шляхом підписання протоколу узгодження договірної ціни.

У відповідності до п. 2.2 договору оплата послуг з сумісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю звязку за поточний і два наступних місяці вноситься замовником в поточному місяці на умовах попередньої оплати, на основі авансового рахунку, сформованого власником мереж. В наступному місяці оплата послуг з сумісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю звязку вноситься замовником за наступний неоплачений місяця на умовах 100% попередньої оплати, на основі авансового рахунку, сформованого власником мереж 1-го числа місяця.

Пунктом 2.3 договору оплата здійснюється у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок власника мереж, зазначений в рахунку. Замовник сплачує рахунок до 20-го числа місяця, в якому рахунок був сформований власником мереж.

Даний договір набуває чинності з 01.01.2015 та діє впродовж року (п. 7.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили протокол узгодження договірної ціни, відповідно до якого сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни у сумі 8220 грн. в т.ч. ПДВ 1370 грн. на місяць за надання послуг з використання лінії електропередач 0,4 кВ для сумісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю звязку на 274 опорах з урахуванням вартість для однієї опори повітряних ліній електропередачі 0,4 кВ в сумі 30 грн., в т.ч. ПДВ 5 грн. на місяці.

Додатком № 1 сторони підписали акт встановлення кількості опор та встановили, що даний акт є підставою для взаємних розрахунків і платежів між власником мереж і замовником.

На виконання умов договору позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом передбачені договором послуги з сумісної підвісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю.

Разом з тим, відповідач за первісним позовом в порушення своїх договірних зобовязань за надані послуги не розрахувався, в звязку з чим позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом лист від 07.07.2015 № 02/300/3675 про сплату заборгованості за надані послуги.

Відповідач за первісним позовом надав відповідь від 17.08.2015 № 25 на лист, в якій зазначає, що борг в сумі 25156,94 грн. зобовязується сплатити рівними частинами протягом трьох місяців.

Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач за первісним позовом в порушення своїх договірних зобовязань розрахунок за надані послуги за період з квітня 2015 року по вересень 2015 року включно не здійснив, у звязку з чим за ним рахується борг в заявленому до стягнення розмірі 49320 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач за первісним позовом не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані по договору послуги, у звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 49320 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем за первісним позовом правомірно заявлено позов про стягнення 49320 грн. заборгованості за надані передбачені договором послуги з сумісної підвісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю.

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані послуги у строк визначений договором, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 01.04.2015 по 30.09.2015 складають 1611,12 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 01.04.2015 по 30.09.2015 складають 385,78 грн.

Здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

На підставі п. 5.1 договору позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом за порушення строків оплати наданих послуг, пеню, що нараховується на несплачену суму в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки оплати, за кожний день прострочення оплати, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 16.01.2015 по 28.05.2015 складає 2718,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 49320 грн. основного боргу, 1611,12 грн. інфляційних втрат, 385,78 грн. 3% річних та 7418,27 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Приватна комерційно-консультативна фірма «Ремедіум» звертаючись з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання недійсним договору про надання послуг від 01.01.2015 № 3, укладеного між сторонами у справі. В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що оскаржуваний договір суперечить вимогам Закону, оскільки містить як ознаки договору надання послуг так і договору оренди, а тому однозначно визначити, які норми матеріального права регулюють відносини між сторонами, що витікають із оскаржуваного договору, неможливо, оскільки спірний договір містить внутрішні суперечності, які унеможливлюють віднесення його до будь-якого виду договорів, передбачених чинним законодавством України, у звязку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що у звязку з тим, що оскаржуваний договір за усіма ознаками є недійний, він направляв відповідачу за зустрічним позовом лист про розірвання договору.

Вирішуючи спір за зустрічним и позовними вимогами суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів (абз. 2, 3 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11).

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (абз. 4 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України правочин зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним на момент його вчинення позивач за зустрічним позовом суду не надав. Наявність в оскаржуваному договорі елементів різних договорів не є підставою для визнання його недійсним, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) та згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Оскільки позивач за зустрічним позовом не довів обставини, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного договору недійсним в судовому порядку, то у суду в такому випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог за зустрічним позов, в звязку з чим суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Посилання позивача за зустрічним позовом щодо розірвання оскаржуваного договору не приймається судом до уваги, оскільки доказів розірвання оскаржуваного договору в установленому законом порядку останній суду не надавав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються судом на відповідача за первісним позовом, відшкодування витрат по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються судом на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної комерційно-консультативної фірми «Ремедіум» (07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Леніна, 351 А, ідентифікаційний код 30050836) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) 49320 (сорок дев'ять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1611 (одну тисячу шістсот одинадцять) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 385 (триста вісімдесят пять) грн. 78 коп. 3% річних, 7418 (сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 27 коп. пені, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 18.01.2016.