Рішення № 55187093, 28.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2015Справа №910/27841/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ДВЕРЕЙ"

про стягнення 6 617,59 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Козій Д. О. - адвокат, посвідчення № 4403/10 від 23.12.2010;

Від відповідача : не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ДВЕРЕЙ" про стягнення коштів у розмірі 6 617,59 грн., а саме 3900,00 грн. основного боргу, 373,50 грн. пені, 185,02 грн. процентів річних, 2159,07 грн. втрат від інфляції, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн. та витрат на послуги адвоката в розмірі 2500,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № П-556/02/С10 про спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті від 14.12.10 р. в частині своєчасної плати за отримані послуги, внаслідок чого у позивача утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, за наявності якої позивачем нараховані пені, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/27841/15 та призначено до розгляду на 24.11.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2015 розгляд справи відкладався на 28.12.2015.

У судові засідання 24.11.2015 та 28.12.2015 з'явився уповноважений представник позивача. Уповноважений представники відповідача в дані судові засідання не з'явився.

Копія ухвали суду від 30.10.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02140, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, 38-А, на час проведення судового засідання 24.11.2015 повернулась на адресу господарського суду м. Києва з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та адресату не вручена.

Копія ухвали суду від 24.11.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02140, м. Київ, Проспект Петра Григоренка, буд. 38-А, на час проведення судового засідання 28.12.2015 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та адресату не вручена.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1. Постанови №18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи судом.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 24.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла інформація про відсутність аналогічного спору за вих. № 24/11-2 від 24.11.2015, яка долучена судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/ н від 24.11.2015. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 28.12.15 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 24.11.15 та 28.12.15 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 30.10.15 та 24.11.15, відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 28.12.15 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 14.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дозор Сервіс" (позивач у справі, виконавець за договором) та Державним підприємством "Українські спеціальні системи" (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір № П-556/02/С10 про спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по спостеріганню за пожежною автоматикою, яка підключена до системи передавання тривожних сповіщень (далі - Радіоблок) та технічному обслуговуванню Радіоблока (далі - послуги) на об'єкті: Магазин "Світ дверей", який розташований за адресою: м. Київ, пр-т Григоренка, 38-А (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх в строки та розмірах, які обумовлені в договорі.

Розділами 2 - 5 Договору сторони узгодили права та обов'язки сторін, ціни та порядок розрахунків, строк дії договору та відповідальність сторін тощо.

Цей договір вступає в силу з 01.01.2011 і укладається строком на один рік, тобто до 31.12.2012 включно (п. 4.1 договору). У випадку якщо жодна з сторін письмово не повідомить іншу про бажання припинити дію Договору за один календарний місяць до дати його припинення даний Договір вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах, без обмеження кількості разів продовження дії договору.

Вказаний Договір підписаний представниками замовника та виконавця та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 3.4 Договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), який останній зобов'язаний до 10 числа наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного акта виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу робіт та/або послуг, виконаних та/або наданих виконавцем у звітному місяці, замовник має право не підписувати акт та зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Згідно п. 3.5 Договору за умови неповернення замовником підписаного акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.4 даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було надано послуги зі спостерігання за пожежною автоматикою, яка підключена до радіоблоку, та його технічного обслуговування на об'єкті за адресою: Магазин "Світ дверей", м. Київ, пр-т Григоренка, 38-А, за період вересень 2013 р. - червень 2014 р. включно на загальну суму 3900,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №РН-0022601 від 30.09.2013, №РН-0025015 від 31.10.2013, №РН-0027508 від 30.11.2013, №РН-0030034 від 31.12.2013, №РН-0001456 від 31.01.2014, та актами надання послуг №3813 від 28.02.2014, № 6666 від 31.03.2014, № 9234 від 30.04.2014, № 11598 від 31.05.2014, №14069 від 30.06.2014, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками товариств.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті відсутні.

Факт надання послуг за вказаними актами згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання актів, а також претензій щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дозор сервіс" умов Договору до суду не надходило.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в актах здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та актах надання послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах та змісті без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору плата за перший місяць надання послуг перераховується авансом протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього Договору замовником, в розмірі суми, приведеної в Додатку №1 цього Договору.

Як вбачається із п. 3.2 Договору плата за послуги встановлюється в розмірі суми, приведеної в Додатку №1 до цього Договору та перераховується щомісячно на поточний рахунок виконавця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Так, відповідно до додатку № 1 до Договору щомісячна плата за спостерігання за пожежною автоматикою, яка підключена до Радіоблоку, та за його технічне обслуговування на об'єкті, складає 325,00 грн., ПДВ - 65,00 грн., а всього 390,00 грн..

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг згідно Договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з оплати наданих послуг, є акти здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які сторонами належним чином оформлені та підписані без зауважень.

Отже, виходячи з вищенаведених приписів чинного законодавства, підписання замовником актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги відповідно до змісту підписаних між сторонами актів.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, свої зобов'язання щодо оплати наданих ТОВ "ДОЗОР СЕРВІС" послуг всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у ТОВ "СВІТ ДВЕРЕЙ" утворилась заборгованість перед ТОВ "ДОЗОР СЕРВІС" за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі 3900,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за Договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним Договору №П-556/02/С10 про спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та існування спірних правовідносин з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3900,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що у разі затримки платежів передбачених п. 3.1 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожний прострочений день

Разом з цим, строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами у 5 (п'ять) років, у тому числі вимоги по поверненню суми заборгованості по цьому договору з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, неустойки (штрафів та/або пені) та всіх видатків понесених виконавцем під час виконання умов цього договору (п. 5.9 Договору).

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Вказаний закон є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

При цьому, пунктом 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) передбачено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 24.10.11 р. у справі №25/187).

Оскільки встановлений сторонами в Договорі розмір неустойки перевищує її граничний розмір, встановлений ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивач обмежив нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги зі спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 373,50 грн. за період з 15.10.13 по 15.01.15, проценти річних в сумі 185,02 грн. за період з 15.10.13 по 28.09.15 та інфляційні нарахування в сумі 2159,07 грн. за період з жовтня 2013 по серпень 2015, які позивач просив суд стягнути згідно наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Згідно п. 3 постанови №14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України №62-97 р. від 03.04.1997 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.12 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, враховуючи те, що позивачем невірно визначений початок періоду прострочення та, відповідно, нарахування пені та процентів річних, а саме без врахування вихідних днів згідно приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, судом встановлено, що розмір відсотків річних, перерахованих судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору, в межах визначеного судом періоду з 16.10.13 по 28.09.2015 становить 180,42 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумі 180,42 грн..

Окрім того судом встановлено, що розмір пені, перерахованої судом у відповідності до приписів чинного законодавства, зокрема, ч. 5 ст. 254 ЦК України, та умов Договору, в межах визначеного судом періоду з 16.10.13 по 15.01.15 становить 375,87 грн., а отже є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 373,50 грн..

Розмір інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, є більшим, ніж заявлено позивачем, і становить 3734,40 грн.. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині інфляційних нарахувань, тому позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 2159,07 грн..

Щодо викладених в позовній заяві вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатську допомогу в розмірі 2500,00 грн. суд зазначає, що згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова № 7) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Згідно ст. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

За умовами ст. 26 даного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом за матеріалами справи встановлено, що 03 березня 2015 р. між позивачем та адвокатом Глобою Костянтином Вікторович, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 28.09.2012 (виконавець за договором), укладено договір про надання правової допомоги № 180815-02/2015, згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу у формі, обсязі та на умовах, передбачених цим договором в порядку, встановленому чинним законодавством.

Перелік зобов'язань адвоката за Договором визначений сторонами в п. 2.2 вказаного Договору.

За роботу та послуги, що виконуються та надаються адвокатом, позивач перераховує адвокату гонорар (передплату) у розмірі 40000,00 грн. протягом 20 календарних днів з моменту укладення договору на підставі виставленого адвокатом рахунку (п. 4.1 договору).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфкомісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

На підтвердження факту оплати вартості послуг адвоката позивачем надані копії платіжних доручень від 27.08.2015 № 503 на суму 10000,00 грн. та від 02.09.2015 № 524 на суму 30000,00 грн..

На підтвердження розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката ТОВ «Дозор Сервіс» додано до позовної заяви копію Договору про внесення змін та доповнень №1 до договору № 180815-02/2015 від 18.08.2015 про надання правової допомоги, в якому міститься перелік вартості послуг адвоката, які надаються за даним договором, п.1.13 якого, зокрема, передбачена сплата замовником адвокату гонорару у розмірі 2500,00 грн. за підготовку та подачу процесуальних документів, представництво інтересів замовникам по господарським справам про стягнення заборгованості з ТОВ «Світ Дверей» на користь замовника.

Таким чином, зважаючи на наявність доказів, які підтверджують витрати в розмірі 2500,00 грн. на оплату послуг адвоката саме за даним господарським спором, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ДВЕРЕЙ" (02140, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, 38-А; код 37063113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (юридична адреса: 03083, м. Київ, пр-т Науки, 54-Б, літера А, нежиле приміщення № 377; поштова адреса: 02002, м. Київ, вул. Р.Окіпної, 8; код ЄДРПОУ 33442495) 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 373 (триста сімдесят три) грн. 50 коп. пені, 180 (сто вісімдесят) грн. 42 коп. процентів річних, 2 159 (дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 07 грн. втрат від інфляції, 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 15 коп. судового збору та 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

3. В задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 20 січня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон