Рішення № 55186972, 12.01.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" січня 2016 р. Справа № 906/1663/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 09.10.2015;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юніверсал"

про стягнення 324496,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 120900,00 грн. - основного боргу, 97763,60 грн. - інфляційних, 105832,40 грн. - пені, 7022,72 грн. - 3% річних, 78270,00 грн. - 30% штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові та просив задовольнити.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях не скористався. Ухвали господарського суду від 23.11.2015 та 03.12.2015, направлені на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи: 12401, Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Леніна, 13Б), повернута поштовим відділення з відміткою: "за зазначеною адресою не проживає".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: 12401, Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Леніна, 13Б, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2014 між Агропромисловим науково-виробничим підприємством "Візит" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Юніверсал" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №30/14-10 (а.с. 14), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця сою орієнтовно у кількості 70 тонн (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Кількість товару може бути змінена за погодженням сторін (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 3.1. договору ціна товару, що продається за цим договором, складає 70000,00 грн., з ПДВ, за одну тонну.

Загальна сума договору орієнтовно складає 700000,00 грн. з ПДВ (п.п. 3.2. договору).

Також сторони передбачили п.п. 3.3. договору, що покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у рахунку-фактурі, в наступному порядку: покупець перераховує продавцю аванс в розмірі 30% від загальної суми договору до поставки товару; остаточна сума договору повинна бути перерахована покупцем на рахунок продавця в строк до 01 жовтня 2014 року.

Зобов'язання покупця по сплаті товару є виконаними в момент надходження коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у рахунку-фактурі (п.п. 3.4. договору).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору у випадку порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність, встановлену діючим законодавством України. У разі порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання від вартості неоплаченого товару. У випадку порушення покупцем строків оплати більше ніж на 20 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014, а у разі неповного виконання сторонами своїх зобов'язань на момент настання цього строку, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п.п. 9.1. договору).

На виконання умов договору відповідачем було внесено передоплату на рахунок позивача в розмірі 90000,00 грн. (а.с. 15-16).

20.05.2014 та 22.05.2014 позивачем було поставлено товар (соя в кількості 83 т та 15,76 т), що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №1464 від 20.05.2014, товарно-транспортні накладні №000124 від 20 травня 2014р. та №002200 від 22.05.2014.

В період з 21.05.2014 по 16.10.2015 відповідачем було здійснено оплату товару на загальну суму 165000,00 грн. (а.с. 17-23).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становить складала 120900,00 грн.

21.10.2015 позивачем було відправлено претензію за вих. №13 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без належного реагування.

За таких обставин, АНВП "Візит" звернулося до суду з даним позовом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 120900,00 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 97763,60 грн. - інфляційних, 105832,40 грн. - пені, 7022,725 грн. - 3% річних, 78270,00 грн. - 30% штрафу.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, поданий позивачем (а.с. 39-40), господарський суд вважає вимоги щодо стягнення 105832,40 грн. - пені та 78270,00 грн. - штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 12) розмір інфляційних складає 97763,60 грн.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 12) та порівнявши з розрахунком (а.с. 39-40), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 99254,90 грн.

Відповідно ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання про вихід за межі позовних вимог позивач не подавав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення інфляційних в сумі 97763,60 грн. підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с. 39-40), суд вважає останній вірним, а дану вимогу обґрунтованою.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача .

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юніверсал" (12401, Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Леніна, 13Б, ід. код 38329828)

- на користь Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" (юридична адреса: 22067, Вінницька область, Хмільницький район, с. Томашпіль, вул. Івана Богуна, 19; фактична адреса: 22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Івана Богуна, 77, ід. код 02129063) 120900 грн. - основного боргу, 105832,40 грн. - пені, 78270,00 грн. - 30% штрафу, 97763,60 грн. - інфляційних та 7022,72 грн. - 3% річних, а також 6146,83 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.01.16

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.