Рішення № 55186684, 22.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.16р. Справа № 904/9669/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Машинобудівний Завод", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - розпорядник майна ТОВ "Веста-Пласт" ОСОБА_1

про встановлення земельного сервітуту

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 1-106-1 від 14.08.2015р.

ОСОБА_3, довіреність від 24.09.2015р.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

вільний слухач:ОСОБА_4, водійське посвідчення ВАЕ 998601 від 30.08.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Машинобудівний Завод", відповідача-2: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про встановлення земельного сервітуту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на території земельної ділянки, розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, що належить відповідачу-1, знаходиться цілісний майновий комплекс ТОВ "Веста-Пласт", в якому підприємство здійснює свою діяльність. 28.07.2010р. між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34. Проте починаючи з 20.08.2015р. охоронна структура "Меркурій" на виконання вказівок відповідача-1 перестала допускати працівників та управлінський персонал позивача до своїх робочих місць через контрольно-пропускний пункт та транспортні засоби через ворота.

Ухвалою суду від 05.11.2015р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 23.11.2015р.

23.11.2015р. відповідач-1 подав до суду відзив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

23.11.2015р. відповідач-1 подав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" ОСОБА_1 (свідоцтво № 292 від 25.02.2013р., адреса для листування: 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 29В, прим. 10).

23.11.2015р. позивач подав до суду клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 23.11.2015р. розгляд справи відкладено на 17.12.2015р.; заяву ПАТ "Дніпровський Машинобудівний Завод" про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: розпорядника майна ТОВ "Веста-Пласт" ОСОБА_1 - задоволено; залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - розпорядника майна ТОВ "Веста-Пласт" ОСОБА_1

17.12.2015р. у зв`язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці судове засідання у призначений час не відбулося.

17.12.2015р. позивач подав до суду клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.12.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 19.01.2016р. включно; розгляд справи призначено на 12.01.2016р.

12.01.2016р. відповідач-1 подав до суду заперечення, просив відмовити в задоволенні позову.

12.01.2016р. розгляд справи відкладено на 18.01.2015р.

У судове засідання з'явились представники позивача.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.01.2016р., в якому відображені відомості про явку сторін.

11.01.2016р. відповідач-2 подав до суду відзив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

18.01.2016р. позивач подав до суду клопотання, в якому просив задовольнити клопотання від 23.11.2015р. та призначити судову земельно-технічну експертизу.

Заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що на території земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34, яка належить ПАТ "ДМЗ" на відповідних речових правах, знаходиться цілісний майновий комплекс ТОВ «Веста-Пласт». Майно представляє собою частину будівлі корпусу № 48 літ. Б-1, Б1-3, Б2-1, в яких з 2003 р. підприємство здійснює діяльність, пов'язану з виробництвом інших виробів із пластмас. Ці об'єкти належать позивачу на праві власності на підставі:

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.07.2003р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.07.2003р. № 1761 (частина будівлі корпусу № 48: у літ. Б-1 на першому поверсі приміщення: поз. 93а, площею 211,0 кв.м.; поз. 102, площею 33,6 кв.м.; поз. 103, площею 16,4 кв.м.; поз. 104, площею 16,4 кв.м.; поз. 116а, площею 232,1 кв.м.; поз. 119, площею 358,8 кв.м. у загальному користуванні приміщення поз. 117, площею 68,4 кв.м.; поз 118, площею 102,1 кв.м., що розташовані у м. Дніпропетровську, вул. Будівельників, буд. 34;

-свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2005р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.11.2005р. № 5047 (частина будівлі корпусу № 48: у літ. Б-1 на першому поверсі приміщення: поз 116-118, 120-122, 380-394, 413-432, XXII, XXIII, площею 3 182,5 кв.м.; у прибудові літ. Б1-3 на першому поверсі приміщення: поз. 35-42, площею 123,9 кв.м., що розташовані у м. Дніпропетровську, вул. Будівельників, буд. 34;

- договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 9611 (частина будівлі корпусу № 48: у літ. Б-1, на першому поверсі поз. 93б, 98а, 99, 100 загальною площею 578,8 кв.м., що розташовані у м. Дніпропетровську, вул. Будівельників, буд. 34);

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009р. по справі № 8/25-09 та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009р. про виправлення описок у рішенні від 29.01.2009р., зареєстрованих в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.07.2009р. та 23.12.2009р. (про визнання права власності на частину корпусу №48).

Також, 28.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) було укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.09.2010р. за № 041010400637 (далі - договір оренди).

Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Будівельників, буд. 34 (Красногвардійський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:202:0075 (п. 1.1. договору оренди).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 16.06.2010р. № 265/58 (п. 1.3. договору оренди).

В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 7,4650 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 8,00% або 0,5972 га (п. 2.1. договору оренди).

Договір укладено на п'ятнадцять років (п. 3.1. договору оренди).

Земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню будівлі корпусу № 48 (п. 5.1. договору оренди).

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.07.2010р. земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:07:202:0075, яка знаходиться за адресою: вул. Будівельників, буд. 34, загальною площею 7,4650 га, передано орендарю в спільну оренду. (а.с.22).

Позивач вказує, що починаючи з 20.08.2015р. особи, що працюють в охоронній структурі «Меркурій», на виконання вказівок свого замовника - директора ПАТ "ДМЗ" ОСОБА_6, перестали допускати працівників та управлінський персонал ТОВ «Веста-Пласт» до своїх робочих місць через контрольно-пропускний пункт та транспортні засоби через ворота. ТОВ «Веста-Пласт», як власник майнового комплексу, розташованого на території земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34 та як орендар земельної ділянки під цим комплексом, має всі законні підстави для вільного та безперешкодного доступу (проходу та проїзду) як для працівників, так і для транспортних засобів до цього об'єкта через вказану земельну ділянку. У зв'язку з виникненням вищевказаної ситуації, 20.10.2015р. позивач звернувся до відповідача-1 з заявою, в якій запропонував протягом двох робочих днів повідомити про можливість укладення договору про встановлення сервітуту стосовно земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34. Проте, як зазначає позивач, у визначений в заяві від 20.10.2015р. строк ПАТ "ДМЗ" жодної відповіді не надало. Оскільки дійти до консенсусу щодо встановлення сервітуту сторони не змогли, позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

23.11.2015р. відповідач-1 подав до суду відзив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

12.01.2016р. відповідач-1 подав до суду заперечення, просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що в акті не вказано де, в який час та ким здійснювались перепони в не допуску на робоче місце, де конкретно знаходиться робоче місце цих працівників. Відповідач-1 також зазначив, що позивач не надсилав йому пропозиції щодо умов сервітуту. Вважає, що встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту є порушенням ст.206 Земельного кодексу та ст.14 Податкового кодексу.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. (ст.98 Земельного кодексу України).

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (п.а,б ч.1 ст.99 Земельного кодексу України).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. (ст.100 Земельного кодексу України).

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). (ст.401 Цивільного кодексу України).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. (ч.1,2 ст.402 Цивільного кодексу України).

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. (ч.1,2 ст.403 Цивільного кодексу України).

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо). (ст.404 Цивільного кодексу України).

У позовній заяві позивач посилається на те, що починаючи з 20.08.2015р. особи, що працюють в охоронній структурі «Меркурій», на виконання вказівок свого замовника - директора ПАТ "ДМЗ" ОСОБА_6, перестали допускати працівників та управлінський персонал ТОВ «Веста-Пласт» до своїх робочих місць через контрольно-пропускний пункт та транспортні засоби через ворота.

12.01.2016р. відповідач-1 подав до суду заперечення, просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що в акті про не допуск на робоче місце не вказано де, в який час та ким здійснювались перепони в не допуску на робоче місце, де конкретно знаходиться робоче місце цих працівників.

Дійсно в акті про не допуск на робоче місце від 25.08.2015р. не зазначено де саме чинились перешкоди (не допуск) (а.с.23).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «ДМЗ» відсутні відомості щодо перебування юридичної особи в процесі припинення, у процесі провадження у справі про банкрутство, санації.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача ТОВ «Веста-Пласт» містяться відомості про порушення 23.02.2015р. справи про банкрутство.

В акті про не допуск на робоче місце від 25.08.2015р. (а.с.23) вказано, що працівники були зупинені охороною «Меркурій», яка повідомила, що за розпорядженням ліквідатора ОСОБА_7, працівників ТОВ «Веста-Пласт» не допускати на робочі місця.

Відповідач-1 подав для долучення до матеріалів справи відповідь ТОВ «ВЕСТА ОСОБА_8» від 15.01.2016р. №15/1, в які й зазначено, що між ТОВ «ВЕСТА ОСОБА_8» та ТОВ «Недержавна служба безпеки «Меркурій» укладено договір про надання послуг з фізичної охорони обєктів, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул..Будівельників,34.

Однак, наведені підстави, а саме: наявність протиправного характеру дій відповідача, стосується інших позовних вимог і підлягав би доведенню позивачем (або ж спростуванню відповідачем) у випадку подання позову про усунення перешкод у користуванні майном.

У судовому засіданні 12.01.2015р. представники позивача та відповідача-1 пояснили, що наявні два входи: ворота (через які здійснюється проїзд на транспортних засобах) та контрольно-пропускний пункт у приміщенні (через які працівники проходять пішки). Ці два входи були позначені позивачем на доданій до позовної заяви схемі.

Оскільки як представники позивача, так і представники відповідача-1 у судовому засіданні пояснювали про наявні шляхи проходу та проїзду, якими і користувались працівники позивача, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту для задоволення потреб ТОВ «Веста-Пласт».

Відповідно до п. 2.33. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

11.01.2016р. відповідач-2 подав до суду відзив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що волевиявленням Дніпропетровської міської ради є рішення сесії. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, крім іншого, питання щодо вирішення питань регулювання земельних відносин. Тому, питання щодо розпорядження землями міста - це виключна компетенція міської ради. Це може бути позов про зобовязання розглянути звернення, клопотання та ін. в результаті дій або бездіяльності або про визнання незаконними та скасування рішення міської ради про відмову ( у випадку якщо таке є). Відомості щодо звернення позивача з відповідною заявою до Дніпропетровської міської ради відсутні.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. (ч.3 ст.402 Цивільного кодексу України).

Дійсно, відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Доказів звернення до Дніпропетровської міської ради з пропозицією про встановлення сервітуту та про його умови, результатів розгляду відповідного звернення позивач не надав, у судовому засіданні пояснив, що дійсно до відповідача-2 з такими пропозиціями не звертався.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДП № 007019 складеного 15.01.2001р. ПАТ «ДМЗ» було надано у постійне користування 64,3131га землі для фактичного розміщення заводу, будинків соціально-побутового призначення та котельної по вул. Будівельників, буд. 34та вул. Прикордонній.

20.10.2015р. позивач направив відповідачу-1 заяву (а.с.24-25), в якій запропонував протягом двох робочих днів з момену отримання даної заяви повідомити про можливість укладення договору про встановлення сервітуту стосовно земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34.

Ч.3 ст.402 Цивільного кодексу України чітко унормовано, що спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Однак жодних умов встановлення такого земельного сервітуту вказана заява позивача не містить. Доказів направлення на адресу відповідача-1 іншої заяви з умовами сервітуту позивач до суду не подав. Тобто у ТОВ "Веста-Пласт" не виникло право вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Крім того, належить звернути увагу і на положення ч.3 ст.403 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду; а також ч.3 ст.101 Земельного кодексу України, в якій визначено, що власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Пропозиції щодо умов сервітуту позивач відповідачам-1,2 не направляв, відповідно вони не мали змоги реалізувати надане їм законом право запропонувати певний розмір плати за встановлення сервітуту. Якщо ж у подальшому між сторонами виникли би певні суперечності щодо умов такий би спір підлягав розгляду у судовому порядку.

З огляду на усе вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 1218,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.2016

Суддя ОСОБА_9