Постанова № 55186336, 25.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2016 року № 826/20314/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Северина Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії , В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Северина Юрія Петровича (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), у якому просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 13.11.2014 № 672-14, укладеним між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством "Імексбанк";

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Імексбанк" за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд включити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Імексбанк" за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд провести виплату гарантованої суми відшкодування ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за договором банківського вкладу від 13.11.2014 № 672-14.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами в порушення норм чинного законодавства, не включено його до Переліку вкладників і в подальшому до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок Фонду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представником позивача 28.10.2015 було подано клопотання про уточнення позовних вимог, однак, суд не приймає її до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам встановленим ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України та подана після оголошення позовних вимог.

Уповноважена особа Фонду у судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, подала клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, у запереченнях на позов зазначила, що включення вкладника банку до повного Переліку вкладників, а потім і до Загального реєстру означає підтвердження права цієї особи на отримання коштів від Фонду, однак позивач не набув такого права і не має законних підстав для включення його до повного переліку, оскільки грошові кошти були перераховані з рахунку іншого вкладника на рахунок позивача, і тому є підстави вважати, що була проведена низка операцій, результатом яких стало збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Представник Фонду у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, подав до суду заперечення, у яких зазначено, що у Фонду не виникло жодного обов'язку перед позивачем, жодної підстави для спонукання Фонду судом до вчинення відповідних дій на даний час не існує, оскільки Фонд не володів і не повинен був володіти жодною додатковою інформацією про позивача, окрім тієї, що містилась в Переліку вкладників на підставі якого формується загальний реєстр. Оскільки позивач був відсутній у вказаному переліку вкладників відповідачем правомірно не включено позивача до Загального реєстру вкладників.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи убачається, що між ОСОБА_1 (Клієнт), з однієї сторони, та ПАТ "Імексбанк" (Банк), з іншої сторони, укладено договір банківського рахунку №549-14/БР від 13.11.2014.

У відповідності до п. 1.1 Договору, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до виписки по особовому рахунку кошти в сумі 200 000 грн. надійшли на рахунок позивача від ОСОБА_3

13.11.2014 між позивачем та ПАТ "Імексбанк" було укладено договір банківського вкладу № 672-14.

Відповідно до банківської виписки вбачається, що 13.11.2014 ОСОБА_3 перерахував на поточний рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 200 000,00 грн.

ОСОБА_1 кошти в розмірі 200 000,00 грн. перерахував на рахунок в якості початкового внеску по договору банківського вкладу № 672-14 від 13.11.2014.

Позивач стверджує, що ОСОБА_3 перерахував на рахунок позивача кошти в розмірі 200 000,00 грн. на підставі договору позики від 15.05.2014, згідно якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 безвідсоткову позику.

Проте, суд наголошує на тому, що позивач вищенаведений договір позики від 15.05.2014 суду не надав.

Правлінням Національного банку України 26.01.2015 року була прийнята постанова №50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі даної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 року прийнято рішення №16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк", згідно з яким в Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Імексбанк" - Северина Юрія Петровича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26.05.2015 року включно.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №330 від 21.05.15 року в ПАТ "Імексбанк" було відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації Банку з 27.05.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.05.2015 року №105 розпочата процедура ліквідації та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Северина Ю.П.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону №4452-VI, Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною 1 ст.26 Закону №4452-VI, передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно ч.1 ст.27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У відповідності до частин 5 та 6 ст.27 Закону №4452-VI, Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до Закону №4452-VI розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14).

Згідно з пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення №14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

У відповідності до п. 6 розділу ІІІ Положення №14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Відповідно до п. 2, 3 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Крім того, частинами 2, 3 та 5 ст. 38 Закону №4452-VI, передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Згідно частин 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до ч.2 ст.38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 ст. 38 даного Закону.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (правочинів) укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку.

Судом встановлено, що на виконання приписів наведених норм Закону Наказом Уповноваженої особи №34-в від 05.02.2015 була створена комісія та призначено проведення перевірки укладених Банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних/карткових рахунків), а також обставин зарахування грошових коштів на вказані рахунки (надалі - правочини).

Метою проведення перевірки було встановлення фактів штучного створення правових підстав для отримання вкладниками/клієнтами Банку виплат сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також виявлення правочинів, що можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, наведені в п.3ст.38 Закону №4452-VI.

За наслідками проведеної перевірки було виявлено ряд правочинів, обставини вчинення яких свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами Банку сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду.

Постановою Правління Національного банку України №16/БТ від 15.01.2015 "Про віднесення банку до категорії проблемних" було запроваджено ряд обмежень для банку, зокрема заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Уповноваженою особою зазначено, що вказані правочини передбачали вчинення дій, що підпадають під наведені вище критерії, зокрема: проведення касових операцій без фактичного внесення/отримання готівкових коштів.

Так, в ході перевірки було виявлено ряд операцій із перерахування коштів з рахунків фізичних осіб, відкритих в установі Банку, на рахунки(ок) іншої(их) фізичної(их) особи(іб), відкриті в установі Банку.

Результатом таких операцій стало збільшення суми гарантованого відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судом вказується, що під час здійснення Уповноваженою особою Фонду дій щодо перевірки правочину, укладеного банком з позивачем, встановлено, що кошти у розмірі 200 000,00 грн. надійшли на поточний рахунок позивача з рахунку іншого клієнта - ОСОБА_3, що підтверджується випискою по банківському (поточному) рахунку позивача.

Крім того, судом встановлено, що відсотки в розмірі 4 676,00 грн., нараховані на депозитний рахунок позивача, 06.01.2015 були переведені позивачем на рахунок гр. ОСОБА_4, що підтверджується банківською випискою та вказано в запереченнях Уповноваженої особи Фонду.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що у випадку запровадження ліквідації банку власник великого рахунку, тобто вклад якого понад 200 000,00 грн., зміг би отримати свої кошти не в порядку черговості від банку, а за рахунок коштів Фонду, тобто внаслідок укладання таких правочинів надається перевага одному вкладнику, а саме власник великого рахунку мав намір отримати за рахунок коштів Фонду відшкодування в сумі понад 200 000,00 грн., замість отримання залишку коштів за рахунок реалізації майна банку як кредитор четвертої черги.

Таким чином, шляхом розміщення грошей на рахунку позивача від імені ОСОБА_3 та на рахунку ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 були штучно створені умови для незаконного отримання відшкодування за рахунок Фонду.

Крім того, суд зазначає, що позивач не заявляв позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яким договір банківського вкладу визнано нікчемним.

Тому, з огляду на вказане вище, суд приходить про висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 13.11.2014 № 672-14, укладеним між позивачем та ПАТ "Імексбанк".

Тому вимога про зобов'язання Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок Фонду також задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог до Фонду, слід зазначити, що в даному випадку Уповноваженою особою Фонду не надавався до Фонду перелік вкладників або додаткова інформація із відомостями про позивача, що є передумовою включення Фондом відомостей про позивача до Загального реєстру, а відтак заявлені вимоги до Фонду є передчасними та задоволенню не підлягають.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур