Ухвала суду № 55184313, 24.12.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Винту Ю. М.

Суддів : Литвинюк І.М., Яремко В.В.

При секретарі : Чубрей І. І.

За участю : представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором, посилаючись на наступне.

31.07.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитно- заставний договір №СVНМАБ00000920, згідно якого відповідач отримав кредит для придбання автомобіля марки «ВАЗ-21043» в розмірі 5900,62 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 30.07.2013 року.

Додатком №1 до укладеного договору, сторони досягли згоди щодо графіку погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 5900,62 дол. США.

В порушення умов договору та вимог ст.ст. 509, 1054 ЦК України, відповідач своєчасно зобов'язання щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виник борг у сумі 13008,10 дол. США, в тому числі 4553,65 дол. США - заборгованість за кредитом, 1049,08 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом 356,51 дол. США - заборгованість з комісії та 7048,86 дол. США заборгованість з пені.

Окрім того, відповідно до п. 14.9 кредитно-заставного договору, відповідачу, за порушення зобов'язань щодо виконання умов договору, нараховано штраф у розмірі 250 грн. - фіксована частина та 5% від суми невиконаного зобов'язання в сумі 6575,07 грн.

_____________

№22ц-794/1685/15 р. Головуючий у 1 інстанції: Ратушенко О.М.

Категорія : 19/27 Доповідач: Винту Ю.М.

Загальна сума заборгованості в розмірі 13008,10 дол. США, станом на 21.03.2014 року в гривневому еквіваленті 131501,48 грн. та штраф в сумі 6825,07 грн., які представник позивача просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, та ОСОБА_3, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - заборгованість за кредитно-заставним договором №СУНМАБ00000920 від 31.07.2008 року в сумі 8125,84 доларів США, що станом на 21.03.2014 року складає 82145 (вісімдесят дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 74 коп. та штраф в розмірі 6825 (шість тисяч двадцять п'ять) грн. 07 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - судовий збір у сумі по 444 ( чотириста сорок чотири) грн. 85 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вважають, що приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно із ст. ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

31.07.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір №СVНМА000000920, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 5900,62 дол. США з кінцевим терміном повернення кредиту 30.07.2013 року, на наступні цілі: 5426,94 дол. США - на придбання автомобіля «ВАЗ- 21043»; 276,78 дол. США - на оплату перших страхових платежів за договором страхування на перший рік кредиту; 7,33 дол. США - для реєстрації предмета застави, 162,81 дол. США - на оплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту та 26,76 дол. США - на оплату вартості поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п.п. 17.1.7-17.1.9, 17.8 договору, з «24» по «28» число кожного місяця відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався сплачувати щомісячний платіж в розмірі 144,44 дол. США для погашення заборгованості за кредитом.

З метою забезпечення взятих на себе грошових зобов'язань, відповідач ОСОБА_2 відповідно до умов кредитно-заставного договору, передав у заставу позивачу автомобіль марки «ВАЗ-21043», 2005 року випуску д.р.н. СЕ3563АМ.

02.11.2009 року, ОСОБА_2 передав заставлений автомобіль ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується актом прийому-передачі (а.с. 53).

Згідно довідки центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Чернівці при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області від 30.10.2013 року, автомобіль марки «ВАЗ-21043», 2005 року випуску д.р.н. СЕ3563АМ було знято з реєстраційного обліку 19.01.2010 року.

З письмових пояснень та довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 13.03.2014 року, вказаний автомобіль був реалізований у березні 2010 року ОСОБА_4 на підставі довіреності, виданої йому ОСОБА_2 31.10.2009 року (Т.І а.с. 100-102,114).

Отримані від реалізації автомобіля кошти в сумі 2875 дол. США (23000 грн.) були спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором, в порядку черговості, у відповідності до ст. 534 ЦК України, що підтверджується копією меморіального валютного ордера від 19.03.2010 року, розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою з особового рахунку відповідача ОСОБА_2 (Т.І а.с. 115,126-128, 136).

На підставі ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 17.1.6 кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитом складає 12% річних.

Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Із наданого позивачем в суді першої інстанції розрахунку, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та винагород банку, передбачених кредитним договором №СVНМА000000920 від 31.07.2008 року, належним чином не здійснював, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у сумі 5959,24 дол. США, в тому числі 4553,65 дол. США - заборгованість за кредитом, 1049,08 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом та 356,51 дол. США - заборгованість з комісії.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ч.І п.З ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 14.2, 14.3 укладеного між сторонами кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених договором, зокрема по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не менше однієї гривні за кожен день прострочки.

Згідно п. 14.9 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором, понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобов'язання.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідача ОСОБА_2 у суді першої інстанції встановлено, що останній, взяті на себе зобов'язання, у відповідності до умов укладеного кредитного договору, належним чином у встановлені строки не виконав, у зв'язку з чим, позивачем правомірно нараховано йому штраф в розмірі 250,00 грн., та штраф в розмірі 5% від суми невиконаного грошового зобов'язання в розмірі 6575,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 03.09.2014 року у справі №6-100цс14, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За таких обставин, враховуючи вказані вище вимоги закону та беручи до уваги заяву представника відповідача ОСОБА_5 щодо застосування строків давності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення нарахованої пені, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, в межах одного року перед зверненням позивача до суду на суму 2166,60 дол. США.

Таким чином, внаслідок застосування строків позовної давності, судом першої інстанції зменшено розмір нарахованої відповідачу пені фактично в три рази.

Одночасно суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України, стосовно зменшення розміру неустойки, оскільки вона не перевищує загальної суми заборгованості відповідача яка складає 5959,24 долари США.

Згідно офіційних курсів гривні до іноземної валюти, встановлених Національним банком України станом на 21.03.2014 року, офіційний курс гривні по відношенню до долара США складав 1010,92 грн. за 100 доларів США. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, в гривневому еквіваленті складає 82145,74 грн.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦК України, цивільні обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч.2,4 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя; договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч.3 ст. 61 та ч.2 ст. 73 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором є обєктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладенім одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використано на її потреби.

Із дослідженого висновку експерта судово-технічної та почеркознавчої експертизи №960/961/14-21 від 06.08.2014 року, вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3, що розташований на «Згоді власника» в графі «підпис» від 31.07.2008 року про надання згоди на укладення ОСОБА_2 кредитно-заставного договору №СVНМА000000920 ЯМ 31.07.2008 року, а також на передачу ним банку в заставу будь-якого майна подружжя, в том числі автомобіля марки «ВАЗ-21043», виконаний не самою ОСОБА_3, а ОСОБА_2

Разом з тим, кредитно-заставний договір №СVНМА000000920, внаслідок якого ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «ВАЗ-21043» був укладений під час перебування відповідачів у шлюбі в 2008 році, а реалізовано автомобіль було лише в березні 2010 року. Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3, фактично протягом двох років використовували автомобіль придбаний за кредитні кошти в інтересах сім'ї.

Окрім того, як з моменту укладення договору, так і протягом всього періоду використані автомобіля і станом на час розгляду судом даної справи, відповідач ОСОБА_3 не оспорював правомірність укладеного договору, зокрема з тієї підстави, що вона не надавала письмової згод на його укладення.

За таких обставин, на думку колегії, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, відповідачі не надали суду першої та апеляційної інстанції належні та допустимі докази на спростування доводів позивача про використання отриманого кредиту та придбаним за кредитні кошти автомобілем в інтересах сімї, що є підставою для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача кредитної заборгованості.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Згідно з оригіналом :