Рішення № 55183690, 12.01.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 663/2995/14-ц Головуючий в І інстанції Кустов О.Ю.

Номер провадження №22-ц/791/126/16 Доповідач: Фурман Т.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Фурман Т.Г.

суддів: Пузанової Л.В.

Чиркової К.Г.

секретар Гуров Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 03 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3, від імені якого діють законні представники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особа: Скадовський районний сектор Управління державної міграційної служби у Херсонській області, Служба у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 07.12.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 07.12.2010 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 08.12.2006 року уклала з банком договір іпотеки, згідно якого передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що позивачка зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв?язку з чим станом на 16.06.2014 року має заборгованість у розмірі 13 321, 53 долара США, що еквівалентно 156 394,76 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 11 318,41 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 133,26 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 592,15 доларів США; пені - 77,71 доларів США, банк просив суд, з уточненням позовних вимог, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 90,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані та проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 03 серпня 2015 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2, за кредитним договором від 07.12.2006 року в розмірі 13321,53 доларів США, що за курсом НБУ 21,126666 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.08.2015 року складає 281 439,51 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 11318,41 доларів США, що еквівалентно 239 120,27 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1333,26 доларів США, що еквівалентно 28 167, 34 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 592,15 доларів США, що еквівалентно 12 510,15 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 77,71 доларів США, що еквівалентно 1641,75 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 90,90 кв.м., належну ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.08.2002 року приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Вербовським В.М., реєстраційний номер 2932, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки за ціною не рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1807,55 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.12.2006 року між Публічним акціонерним товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № HES0GA00001754, за яким позичальниці надано кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 07.12.2006 року по 07.12.2010 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 41829,00 доларів США на наступні цілі: ремонт житла 40000,00 доларів США, а також у розмірі 1829,00 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, в період з «07» по «14» число кожного місяця, щомісячними платежами в сумі 1136,63 доларів США (п. 1.1 Кредитного договору) /а.с.15-16/.

Крім того, до вищевказаного договору № HES0GA00001754 від 07.12.2006 року була укладена додаткова угода № /н від 16.11.2009 року, відповідно якою було збільшено строк кредитування до 07.12.2016 року, встановлено розмір щомісячного платежу в розмірі 437,01 доларів США /а.с.63/.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором належним чином виконав, передавши кошти вказані у договорі відповідачці, що вбачається з ордеру-розпорядження № HES0GA00001754 від 07.12.2006 року /а.с.17/.

Проте, відповідачка взяті за договором зобов'язання в повному обсязі не виконала. Як вбачається з довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором № HES0GA00001754 від 07.12.2006 року наданої позивачем, станом на 16.06.2014 року у ОСОБА_2 існує заборгованість в розмірі 13 321,53 доларів США, що еквівалентно 156 394,76 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 11 318,41 доларів США, заборгованості по відсоткам в розмірі 1333,26 доларів США, заборгованості по комісії в розмірі 592,15 доларів США, нарахованої пені в розмірі 77,71 доларів США /а.с.7-10/.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 08.12.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № б/н, зареєстрований в реєстрі за № 6972, згідно умов якого відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 90,90 кв.м., жилою площею 55,30 кв.м. /а.с.21-23/.

Відповідно до п. 15.7.1 Договору іпотеки іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з п. 21 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 26 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

У цьому разі іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимоги банку ОСОБА_2 була повідомлена про необхідність сплатити заборгованість по кредиту, процентам, комісії, штрафних санкцій, а в разі не виконання зобов'язань протягом тридцяти днів з дня отримання цієї вимоги банк має намір продати предмет іпотеки у визначений в договорі спосіб /а.с.12/.

Оскільки, вирішуючи спір, суд першої інстанції достовірно встановив, що умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та інших платежів позичальником належним чином не виконувалися, що призвело до утворення у ОСОБА_2 заборгованості перед банком у вказаному позивачем розмірі, який відповідачем не спростований і є співмірним із вартістю іпотечного майна, тому правильно задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, які ґрунтуються на вимогах закону й умовах, укладених між сторонами договорів.

Висновки суду в цій частині підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до положень ЦПК України, та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на законі, висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Рішення суду в цій частині постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка має інше, належне їй на праві власності житло, а тому вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року на вказані правовідносини не розповсюджуються.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з оглядну на таке.

Згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Як вбачається з матеріалів справи квартира, яка є предметом іпотеки, належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2002 року /а.с.24/, а отже не була придбана за рахунок кредитних коштів, а тому висновки суду про наявність передбачених законом підстав для виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із вказаної квартири є необґрунтованими, а тому рішення суду в частині виселення відповідачів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 03 серпня 2015 року в частині виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3, від імені якого діють законні представники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особа: Скадовський районний сектор Управління державної міграційної служби у Херсонській області, Служба у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області про виселення - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: Л.В. Пузанова

К.Г. Чиркова