Ухвала суду № 55182718, 21.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/13512/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О. А.Номер провадження 11-кп/788/12/16 Суддя-доповідач - Моїсеєнко Т. М. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Моїсеєнко Т. М.,

суддів - Рунова В. Ю., Макаровець А. М.,

при секретарі судового засідання - Сисенко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження № 12014200440005332 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2015 року щодо

ОСОБА_4, який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 дня в с. Зеленківка, Недригайлівського району, Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, який проживає в АДРЕСА_2

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України

з участю учасників судового розгляду:

прокурора-Паливода Л.В.

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого -ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_3 в якій ставиться питання про скасування вироку та ухвалення нового.

Як встановив суд, 27 вересня 2014 року о 19 год. 50 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем « ВАЗ - 2103» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Горького в м. Суми, в напрямку вул. Леваневського. В районі супермаркету «Єко- маркет», розташованого у будинку № 52 по вул. Горького в м. Суми, знехтував мірами безпеки дорожнього руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не відреагував на зупинку транспортного засобу на другій смузі руху, який пропускав пішохода, завчасно не зменшив швидкість руху, та не зупинився, щоб впевнитися, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, порушивши вимоги п.п. 2.9.а; 2.10,18.1,18.4 Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, із змінами та доповненнями, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, порушивши вимоги п.п. 4.14.а; 4.14 б Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, із змінами та доповненнями.

Після скоєного водій ОСОБА_4 залишив місця пригоди, в у наслідок дорожньо транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком суду обвинувачений ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком два роки, на підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки передбачені п.п. 2,3,4 вищезазначеної статті закону.

На користь потерпілого ОСОБА_3 стягнуті суми:

- з ТзДВ « Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у відшкодування витрат на лікування 38607,65грн., у відшкодування моральної шкоди 1930,38 грн.

- з обвинуваченого ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 29169,62 грн.

З обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації у відшкодування витрат на лікування потерпілого стягнуто 53702,34 грн., на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта в розмірі 6628 грн.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_3 вважає, що суд незаконно звільнив обвинуваченого від відбування покарання, не врахувавши тяжкість скоєного злочину, та тяжкі наслідки, що настали, особу обвинуваченого, обставини скоєння дорожньо - транспортної пригоди, обставини, що обтяжують покарання. Потерпілий зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, стан його здоров'я не поліпшився. Вважає, що не зважаючи на це, суд безпідставно не стягнув з обвинуваченого суму моральної шкоди в розмірі 100 тис. грн., та неправильно вирахував суму моральної шкоди, яка підлягала стягненню із страхової компанії.

Інші учасники апеляційні скарги не подавали.

В запереченні на апеляційну скаргу, захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_6 вважає вирок суду законним і обгрунтованим, а апеляційну скаргу потерпілого такою, що не підлягає задоволенню; ТзДВ « Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а вирок суду в частині вирішення цивільного позову є законним.

Заслухавши доповідача про суть кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, потерпілого та його представника, які підтримали свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників, які вважають вирок суду законним і обгрунтованим, думку прокурора, який вважає, що апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого про безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання, то на думку колегії суддів вони є необгрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більш п'ять років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, врахував те, що він скоїв тяжкій злочин в стані алкогольного сп'яніння, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини обвинуваченим, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування моральної шкоди, дані про особу обвинуваченого - те, що він раніше не судимий, має сім'ю та дитину на утриманні, позитивні характеристики за місцем роботи та мешкання.

Тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, навівши відповідні мотиви, чому саме він прийшов до висновків про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання, вимог закону при прийнятті такого рішення не порушив і колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений визнає свою вину, підтвердивши своє щире каяття щодо скоєного, відшкодувавши частково заподіяну моральну шкоду потерпілому в суді першої інстанції. Обвинувачений ОСОБА_8 своїми діями підтвердив своє щире каяття і в апеляційному провадженні відшкодував повністю суму моральної шкоди, яка була з нього стягнута вироком суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що враховуючи особу обвинуваченого та інші обставини справи, а також і ступінь вини обвинуваченого, а також і те, що потерпілий ОСОБА_3, як пішохід також порушив Правила дорожнього руху, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, то воно ні обвинуваченим, ні потерпілим не оспорюється, на думку колегії суддів воно відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження скоєння нею нових злочинів.

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого щодо задоволення його цивільного позову в повному об'єму, то на думку колегії суддів воно є необгрунтованим.

Судом першої інстанції цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 розглянутий правильно, прийняте рішення належним чином вмотивоване, приведені розрахунки щодо сум стягнення.

Колегія судді вважає, що люба відшкодована потерпілому моральна шкода не може бути достатньою з огляду на перенесену ним фізичну біль та страждання, яких потерпілий зазнав у зв'язку із ушкодженням здоров'я.

Але, відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, суд, вирішуючи питання по цивільному позову, повинен виходити також і із засад розумності і справедливості, характеру, обсягу і тривалості моральних страждань, тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції повністю дотримався вимог цивільного процесуального закону при вирішенні питання про стягнення з обвинуваченого суми моральної шкоди і підстав для збільшення цієї суми колегія суддів не знаходить.

Судом першої інстанції повністю виконані вимоги закону і при вирішенні питання щодо стягнення відповідних сум у відшкодування матеріальної і моральної шкоди із ТзДВ « Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, цивільний позивач не навів відповідних доказів на придбання препаратів та медикаментів на суму 391,13 грн., пального на суму 4854,18 грн., харчів та предметів гігієни на суму 954,44 грн., оплати по терміналу на суму 382,62 грн., не надав таких доказів потерпілий і в суд апеляційної інстанції.

Також, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно не визнав суму добровільного внеску до об'єднання громадян в сумі 1578 грн., належної до відшкодування страховою організацією.

Крім того, цивільний позивач, за наявності доказів своїх вимог, не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідними вимогами в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376 ч 2, 404, 405, 407 КПК України , колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2015 року щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3- без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду Сумської області може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Моїсеєнко Т. М. Рунов В. Ю. Макаровець А. М.