Рішення № 5518222, 12.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № За позовом ОСОБА_1 До 1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив»

3) ОСОБА_3

Треті особи 1) Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація

2) Приватний нотаріус Биков Олександр Михайлович

про визнання недійсним рішення зборів, змін та доповнень до статуту,

установчого договору

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник ОСОБА_5(дов. б/н від 03.01.06)

Від відповідача 1 представник ОСОБА_6 (дов. № б/н від 13.01.09)

Від відповідача 2 не з`явились

Від відповідача 3 представник - ОСОБА_7(дов. б/н від 04.08.08 )

Від третьої особи-1 не з`явились

Від третьої особи-2 не з`явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з позовом про визнання недійсними змін від 06.11.2001р. до установчого договору про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив»(код 23532030), зміни та доповнення від 06.11.2001р. до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив»та їх державну реєстрацію Дарницькою районною державною адміністрацією від 20.11.2001р.

До прийняття рішення у справі позивач уточнив позовні вимоги просив суд визнати недійсними рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив», оформлене протоколом № 6 від 01.11.2001р., визнати недійсними зміни та доповнення, що є невідємною частиною статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив», зареєстровані 20.11.2001р. в Дарницькій районній державній адміністрації м.Києва та їх державну реєстрацію, визнати недійсним установчий договір про діяльність товариства «Актив»(нова редакція) зареєстрований 20.11.2001р. в Дарницькій районній державній адміністрації м.Києва та його державну реєстрацію.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 07.12.2006р. по справі № 2-8/2006р. позов був задоволений.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ТОВ «Актив»звернулося з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2007р. у справі № 2-8/06, рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.12.2006р. у справі № 2-8/06 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю, оскільки зміни та доповнення до Статуту ТОВ «Актив»не є угодою в розумінні ст. 44 ЦК УРСР, а тому не можуть бути визнані недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 5.07.2008р. у справі № 2-8/2006, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.12.2006р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2007р. у справі № 2-8/2006 були скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва матеріали справи № 2-8/2006 передані на розгляд судді Катрич В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2008р. справу було прийнято до провадження суддею Катрич В.С., присвоєно даній справі новий номер 2-8/2006 8/292, розгляд справи був призначений на 11.09.2008р.

У звязку з надходженням касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2008р. у справі № 2-8/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив», 2) Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація, 3) ОСОБА_3, 4) Приватний нотаріус Биков Олександр Михайлович про визнання недійсним рішення зборів, змін та доповнень до статуту, установчого договору, справу № 2-8/2006 8/292 було скеровано до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 25.09.2008р. було відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2008р. у справі № 2-8/2006.

Справа № 2-8/2006 8/292 відповідно до резолюції Голови Господарського суду м.Києва була передана судді Катрич В.С.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 10.11.2008р. розгляд справи був призначений на 11.12.2008р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.12.2008р. розгляд справи був відкладений на 15.01.2009р., залучено до участі у справі в якості відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив»та ОСОБА_3 та продовжено строк розгляду даної справи.

Від Приватного нотаріуса Бикова Олександра Михайловича надійшли письмові пояснення по суті заявлених вимог, в яких третя особа 2 зазначає, що не визнає заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.01.2009р. розгляд справи був відкладений на 05.03.2009р., у звязку з не зявленням у судове засідання представників третіх осіб - Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Приватного нотаріуса Бикова Олександра Михайловича та неподанням витребуваних доказів.

У судове засідання, призначене на 05.03.2009р. зявилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3. Представники відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив»та третіх осіб - Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Приватного нотаріуса Бикова Олександра Михайловича у судове засідання не зявилися, витребувані судом документи не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задовольнити та визнати недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив», оформлене протоколом № 6 від 01.11.2001р.; визнати недійсними зміни та доповнення, що є невідємною частиною статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив», зареєстровані 20.11.2001р. в Дарницькій районній державній адміністрації м.Києва та їх державну реєстрацію; визнати недійсними Установчий договір про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив»(нова редакція), зареєстрований 20.11.2001р. в Дарницькій районній державній адміністрації м.Києва та його державну реєстрацію.

Представники відповідача-1 та відповідача-3 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що відповідачі не визнають заявлені позовні вимог вимоги та просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники присутніх сторін зазначили, що всі документи подані, додаткові документи подаватися не будуть, просять суд винести рішення по справі, оскільки вважають що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 05.03.2009р. розгляд справи був відкладений на 12.03.2009р.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників присутніх сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер. Оскільки відповідний орган не є юридичною особою, стороною у спорі може бути підприємство чи організація, яка здійснює свої права і бере на себе обов'язки через цей орган (наприклад, відповідачем у спорі про визнання недійсним рішення загальних зборів чи виборного органу підприємства має бути це підприємство) (п. 6.2.5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. В п. 13 рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам»зазначено, що з огляду на зміни і доповнення, внесені до ГПК України згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів»справи, що виникають з корпоративних відносин, підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав

Причиною спору у даній справі стало те, що позивач - ОСОБА_1 посилається на те, що про проведення 01.11.2001р. зборів учасників ТОВ «Актив», учасником якого вона була, їй не було відомо, а також стверджує, що протокол зборів учасників № 6 від 01.11.2001р., зміни та доповнення, що є невід'ємною частиною статуту ТОВ «Актив»зареєстровані Дарницькою районного державною адміністрацією м. Києва № 00228/2 від 20.11.2001 та установчий договір про діяльність ТОВ «Актив», зареєстрований Дарницькою районного державною адміністрацією м. Києва 20.11.2001р. були підписані від її імені іншою особою, яка не мала належних на те повноважень.

Позовні вимоги по справі було пред'явлено до ОСОБА_2, який є учасником ТОВ «Актив».

Згідно ст. 29 ЦК Української РСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Розгляд справи про визнання недійсним установчого (засновницького) договору або його частини без залучення як відповідачів засновників товариства є порушенням процесуального законодавства, оскільки засновники товариства як сторони установчого (засновницького) договору є особами, що виступають відповідачами у таких справах. Статут господарського товариства є актом «іншого суб'єкта» (у розумінні частини другої статті 20 ГК України). Відповідачем у справі про визнання недійсним статуту, його частини або змін до нього є господарське товариство, а не його учасники. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.12.2008р. залучено до участі у справі в якості відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства є юридичними особами.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»).

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, в силу ст. 58 Закону України «Про господарські товариства»є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

Збори учасників товариства обирають голову товариства.

До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства», крім питань, зазначених у пунктах «а», «б», «г - ж», «и ї» статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства.

З питань, зазначених у пунктах «а», «б»етапі 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі.

З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив» затверджено зборами учасників товариства (протокол № 1 від 22.08.1995р.) та проведено його державну реєстрацію.

Органами управління товариства є збори учасників товариства, дирекція, ревізійна комісія (п. 9.1 Статуту ТОВ «Актив»).

Відповідно до п. 9.2 Статуту ТОВ «Актив»вищим органом товариства є збори учасників. Вони скликаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник має право в будь - який час замінити свого представника у Зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасники мають кількість голосів пропорціонально розміру їх часток у статутному фонді.

До виключної компетенції зборів належить, зокрема, зміна статуту товариства (п. 9.5.3 Статуту ТОВ «Актив»), виключення учасника з товариства (п. 9.5.13 Статуту ТОВ «Актив»).

Збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, які мають у сукупності більш, ніж 60% голосів, а з питань, що потребують одностайності - усі учасники (п. 9.10 Статуту).

Зборами учасників ТОВ «Актив», які відбулися 01.11.2001р. та оформлені протоколом № 6 прийнято рішення, яким статутний фонд товариства перерозподілено таким чином: ОСОБА_2 - 80%, що складає 300,00 грн. статутного фонду товариства; ОСОБА_1 - 10%, що складає 37,50 грн. статутного фонду товариства; ОСОБА_3 - 10%, що складає 37,50 грн. статутного фонду товариства. Крім того, зборами учасників прийнято рішення внести зміни та доповнення до статуту та в нову редакцію установчого договору товариства, затвердити та зареєструвати їх в Дарницькій районній державній адміністрації м.Києва.

Зміни та доповнення, що є невід'ємною частиною статуту ТОВ «Актив», зареєстрованого Харківською райдержадміністрацією м. Києва 25.09.1995р. (ідентифікаційний код 23532030), затверджено зборами учасників (протокол зборів учасників № 6 від 01.11.2001) та зареєстровано Дарницькою районною державною адміністрацією м. Києва 20.11.2001 за № 00228/2.

Також, Дарницькою районною державною адміністрацією м. Києва 20.11.2001р. за № 00228/2 зареєстровано установчий договір про діяльність ТОВ «Актив»(ідентифікаційний код 23532030) (нова редакція).

Як свідчать матеріали справи, Приватним нотаріусом Биковим Олександром Михайловичем було посвідчено установчий договір від 20.11.2001р. та зміни і доповнення до нього від 20.11.2001р.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про нотаріат»приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені статтею 34 цього Закону, зокрема, посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.); засвідчується справжність підпису на документах та ін.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про нотаріат»не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

У відповідності до положень ст. 45 Закону України «Про нотаріат»при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.

Крім того, згідно зі ст. 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Приватного нотаріусу ОСОБА_4 з позовом про оскарження нотаріальних дій вчинених на установчому договорі від 20.11.2001р. та змінах і доповненнях до нього від 20.11.2001р. Позивачем таких доказів не надано.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог поданий висновок № 592 від 15.02.2002р., складений спеціалістом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

Однак вказаний висновок не є висновком в розумінні ст. 42 ГПК України.

Крім того, відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариства, слід виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення господарського товариства. Тому для визначення підстав визнання установчих документів недійсними слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів господарського товариства є порушення закону, які не можуть бути усунуті.

Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися. Даними відомостями відповідно до статей 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства»є відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а також, зокрема, для товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю - розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді та граничний розмір відповідальності учасників товариства з додатковою відповідальністю.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про господарські товариства» відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. Тому якщо за наслідками розгляду справи встановлено, що на момент державної реєстрації господарського товариства його установчі документи не містили цих відомостей і не були приведені у відповідність із законом, господарський суд має підстави, керуючись положенням абзацу другого частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визнати установчі документи та запис про державну реєстрацію господарського товариства недійсними.

З огляду на викладене, враховуючи те, що установчий договір про діяльність ТОВ «Актив», зареєстрований Дарницькою районною державною адміністрацією м.Києва від 20.11.2001р. містить відомості, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися, отже підстави для визнання установчих документів та запису про державну реєстрацію господарського товариства недійсними, відсутні.

Установчий договір, тобто договір про створення або заснування товариства лише після набрання чинності Цивільним кодексом України втратив своє значення, як установчий договір, оскільки стаття 4 Закону України «Про господарські товариства»в редакції, що діяла до прийняття Цивільного кодексу України передбачала, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Як вбачається з матеріалів справи спір стосується установчого договору, зареєстрованого 20.11.2001р.

Однак, необхідно враховувати, що стаття 82 ГК України, статті 143, 151, 154 ЦК України, а також статті 4 Закону України «Про господарські товариства» (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.2007 № 997-V), визначають установчим документом акціонерних товариств, товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю виключно статут товариства. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Аналогічні правила містить пункт 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України. Отже, визнання недійсним установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю, створеного до набрання чинності ГК України та ЦК України, не є підставою скасування державної реєстрації товариства або визнання недійсним запису про державну реєстрацію товариства. Таким чином, враховуючи Прикінцеві положення ГК України та містить пункт 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України. Відповідно до ст. 143 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Оскільки установчий договір про діяльність ТОВ «Актив»(нова редакція), зареєстрований 20.11.2001р. в Дарницькій районні державній адміністрації м. Києва не є установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю, то позовна вимога про визнання його недійсним не грунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа, згідно ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Як вже зазначалося, стаття 1 ГПК надає підприємствам, установам, організаціям та громадянам підприємцям право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тому враховуючи те, що за наслідками розгляду справи позивачем не доведено порушення відповідачами прав або охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з невідповідністю змісту установчих документів закону або недотриманням закону під час їх прийняття, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про визнання рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив», оформлене протоколом № 6 від 01.11.2001р., визнання установчого договору та змін та доповнень до нього товариства недійсними, а отже і визнання недійними їх державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи не підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, тому суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

У відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Керуючись 1, 4, 41, 50, 58 Закону України «Про господарські товариства»ст. ст. 36, 43, 45, 50 Закону України «Про нотаріат», ст. 29 ЦК УРСР, ст. ст. 15, 16, 143 ЦК України, ст. 20, 167 ГК України, ст.ст. 1, 21, 33, 42, 43, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяВ.С. Катрич