Рішення № 55181390, 11.01.2016, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2773/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання - Кітреску О.М.

розглянувши цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до

Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

ОСОБА_3

про

визнання права власності на частину нерухомого майна

ВСТАНОВИВ :

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності на частину нерухомого майна та в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 в період з 1988 по 1994 роки проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 в житловому будинку, розміщеному по АДРЕСА_1. Відповідно до записів у погосподарських книгах даний будинок відносився до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4 20.03.1991 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5, відомості про якого, як члена колгоспного двору, теж було записано у відповідні погосподарські книги. У 1994 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер. У 2014 році сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після його смерті. 19.11.2014 року Кілійським районним судом було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 та визнано за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку, яка належала спадкодавцю. Цим же рішенням суду було встановлено, що позивачам в даній справі раніше не виділялись їх частки у спільному майні колгоспного двору, їх частки не зменшувались, а також у їх виділі не відмовлялось, вони не були визнані такими, що втратили право на частку в майні колгоспного двору. Таким чином, зазначеним рішення суду було встановлено, що право власності на відповідний житловий будинок в рівних частках мали крім ОСОБА_4 також позивачі. 01.10.2015 року вони звернулись з заявами про реєстрацію права власності, у чому державним реєстратором ОСОБА_7 їм було відмовлено. На підставі викладеного позивачі просили суд визнати за ними право власності по 1/3 частці домоволодіння, розміщеного по АДРЕСА_2.

Після відкриття провадження у справі на призначену дату судового розгляду позивачі в судове засідання не з'явились, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача - Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області, повідомлений про дату та місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 74-76 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позову, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6, повідомлена про дату та місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 74-76 ЦПК України, в судове засідання не з'явилась.

На підставі письмових заяв позивачів та представника відповідача суд ухвалює рішення без фіксації ходу судового засідання звукозаписувальним технічним пристроєм, що відповідає положенням ст. ст. 169, 197 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

З довідки № 1552 від 05.11.2014 року, виданої виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області, вбачається, що двір за адресою: АДРЕСА_2, на 16 квітня 1991 року відносився до категорії колгоспних дворів. До складу двору входили: 1. ОСОБА_4, 1960 року народження, помер у 2013 році, голова домогосподарства. 2. ОСОБА_8, 1966 року народження, дружина, яка проживала за даною адресою із 1988 по 1994 рік; 3. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, син, який проживав зав даною адресою із дня народження по 1994 рік. Довідка дана на підставі погосподарських книг Шевченківської сільської ради: № 7, особовий рахунок № НОМЕР_1 за 1986-1990 рік та № 7, особовий рахунок № НОМЕР_1 за 1991-1995 роки /а.с 5/.

Згідно матеріалів технічної інвентаризації, проведеної Кілійським РБТІ 29.07.2013 року житловий будинок по АДРЕСА_2, складається в цілому з: літ. А - житлового будинку, літ. Б - літньої кухні, літ. В - убиральні, літ. Г - сараю, літ. Д - комори, №№ 1-5, І - надвірних споруд, фактично розташований на земельній ділянці площею - 1896 кв.м. /а.с. 22-25/.

Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 06.07.1994 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійської райдержадміністрації Одеської області, актовий запис № 126, після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_8, дружині залишено прізвище «ОСОБА_8» /а.с. 10/.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 07.10.1994 року Шевченківською сільською радою Кілійського району Одеської області, актовий запис № 27, після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_8, дружині присвоєне прізвище «ОСОБА_8» /а.с. 11/.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25.05.1998 року у справі № 2-555/1998, яке набрало законної сили 06.06.1998 року було дозволено усиновлення ОСОБА_10 дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ухвалено внести зміни до актового запису № 38 про реєстрацію народження дитини, вказавши прізвище дитини «ОСОБА_8», по-батькові «ОСОБА_12». На підставі вказаного рішення відділом РАЦС Кілійського району Одеської області 17.06.1998 року видано відповідне свідоцтво про народження ОСОБА_2 /а.с. 12-13/.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 19.11.2014 року у справі № 502/2260/14-ц за позовом ОСОБА_6 до Шевченківської сільської ради Кілійського району, третя особа ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, позовні вимоги ОСОБА_6 було задоволено частково та визнано право власності ОСОБА_6 на 1/3 частку житлового будинку з господарчими будівлями та надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Зазначене рішення суду набрало законної сили за ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.02.2015 року /а.с. 15-18/.

Як встановлено зазначеним рішенням суду:

«Згідно даних погосподарської книги № 7, особового рахунку № НОМЕР_1 за 1991 - 1995 роки, будинок по АДРЕСА_1, відносився до колгоспних дворів, до складу якого входили:

- станом на 01.01.1989 року : ОСОБА_11, 1931 року народження, голову двору, яка померла в квітні 1990 року, ОСОБА_4, 1960 року народження , помер в 2013 році, син голови двору, ОСОБА_8, 1966 року народження , невістка.

- станом на 16 квітня 1991 року: ОСОБА_4, 1960 року народження, помер в 2013 році, голова колгоспного двору являвся членом колгоспу «Україна» , ОСОБА_8, 1966 року народження , дружина, яка проживала в цьому будинку з 1988 року по 1994 роки, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, син, який проживав в цьому будинку від дня народження до 1994 року.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше не виділялися їх частки в спільному майні колгоспного двору відповідно до ч. 1 ст. 123 ЦК УРСР , їх частки не зменшувались , а також в їх виділенні не відмовлялося відповідно до ч.3 ст. 123 ЦК УРСР.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не були визнані такими, що втратили право на частку в майні колгоспного двору на підставі ст. 126 ЦК УРСР.

Таким чином встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 мали в рівних частках, тобто по 1/3 частки, голова двору ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, його дружина ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_9, які станом на 16.04.1991 року являлися членами колгоспного двору».

Рішенням Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області від 17.09.2015 року № 600 ІІ сесії VI скликання було внесено зміни в рішення Виконкому Шевченківської сільської ради від 14.06.1994 року № 04 та викладено його в такій редакції: «ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 (ОСОБА_9) у спільну сумісну власність за адресою: АДРЕСА_2 0,17 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /а.с. 20-21/.

Рішеннями про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, винесених 13.10.2005 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Антоненко Оксаною Сергіївною за № 25237462 та № 25238008, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у державній реєстрації права спільної часткової власності на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_2, в зв'язку з невідповідністю наданої заявникам рішенням № 600 ІІ сесії VI скликання від 17.09.2015 року земельної ділянки, площі забудови, яка вказана у наданому технічному паспорті /а.с. 26-27/.

При вирішенні справи судом враховано відповідні положення діючого законодавства:

Згідно положень статті 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, суд застосовує положення діючого на час їх виникнення ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (в ред. 1963 року, що діяла до 15.04.1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ЦК УРСР доля члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Української РСР «Про власність», чинна на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Норма, що передбачала можливість членів сім'ї та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство, мати у власності, зокрема, жилі будинки і господарські споруди, також містилася у ст. 8 Закону СРСР «Про власність в СРСР» 1990 року.

Встановивши з досліджених доказів фактичні обставини по справі, суд вважає доведеним, що позивачам раніше не виділялись їх частки у спільному майні колгоспного двору відповідно до ч. 1 ст. 123 ЦК УРСР, їх частки не зменшувались, а також у їх виділенні не відмовлялось відповідно до ч. 3 ст. 123 ЦК УРСР, вони не були визнані такими, що втратили право на частку в майні колгоспного двору на підставі ст. 126 ЦК УРСР.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачі мають право по 1/3 частці в майні колгоспного двору та беручи до уваги, що оформлення права власності на відповідне майно у вигляді належних їм часток житлового будинку в позасудовому порядку неможливе, вважає, що їх право власності підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України шляхом його визнання.

Зважаючи на вищезазначене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60-61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР, ст. 16 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1, який складається в цілому з: літ. А - житлового будинку, літ. Б - літньої кухні, літ. В - убиральні, літ. Г - сараю, літ. Д - комори, №№ 1-5, І - надвірних споруд, фактично розташований на земельній ділянці площею - 1896 кв.м., як за колишнім членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1, який складається в цілому з: літ. А - житлового будинку, літ. Б - літньої кухні, літ. В - убиральні, літ. Г - сараю, літ. Д - комори, №№ 1-5, І - надвірних споруд, фактично розташований на земельній ділянці площею - 1896 кв.м., як за колишнім членом колгоспного двору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников