Рішення № 55180929, 24.12.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/30/2015 Справа № 490/61/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.

при секретарі - Гудковій Є.С.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ :

У січні 2015 року позивач звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до відповідача , в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-401\016\2007 від 18.05.2007 р. в розмірі 415 778доларів США 91 центів , що в гривневому еквіваленті дорівнює 6 556 208,49 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом 74 799,69 дол.США, суми заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом 14 615,13 доларів США, суми пені 326 364,09 доларів США - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у порядку та за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна (житлового будинку) на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності\незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Представник позивача неодноразово викликався у судове засідання для дачі додаткових пояснень та надання додаткових доказів, проте щоразу надавав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідача також надав суду заяву про розгляд справи у його відстуність, надав письмові поясненння , в яких позовні вимоги не визнав , посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом . Також зазначив, що позивач вже скористався своїм правом і отримав виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на цей предмет іпотеки та рішення суду про стягнення заборгованості достроково у повному обсязі за цим кредитним договором, отже має свої права реалізовувати на стадії виконавчого провадження в разі заміну строни стягувача. Також звернув увагу суду на те, що з Договору відступлення права вимоги, на який посилається позивач як на підставу набуття права на звернення до суду з цим позовом, не зрозуміло на яких підставах і в якому обсязі ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло право вимоги до відповідачів.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 травня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-401\016\2007, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 79 277 доларів 15 центів США . Строк кредитування до 18 травня 2032 року. Плата за користування кредитом - 4,99 % річних.

Відповідно умов Договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п 4.1.1 умов Договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 18 травня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким вона відповідає в солідарному порядку за виконання усіх зобов'язань боржника ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договром.

З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, 18 травня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № PCL-401\040\2007, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 51,80 кв.м. , житловою площею 30,70 кв.м.

Відповідно до умов Іпотечного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за кредитним договором, позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки, позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням осново зобов'язання та/або цього договору іпотеки.

Станом на 19 грудня 2014 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становила 415 778,91 доларів США, що еквівалентно 6 556 208,49 грн.

Позивач скористався своїм правом та в лютому 2015 року збільшив позовні вимоги та просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 415 778доларів США 91 центів , що в гривневому еквіваленті дорівнює 11 786 527 ,98 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом 74 799,69 дол.США, суми заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом 14 615,13 доларів США, суми пені 326 364,09 доларів США

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б\н та договором про відступлення права вимоги №б\н від 10 грудня 2010 року ПАТ "ОТП Банк" відступило ТОВ "ОТП Факторинг" прийняло право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно.

18 грудня 2014 року відповідачу направлялася іпотечна вимога про усунення порушення, відповідно до якої позивач вимагав виконати зобов'язання та сплатити заборгованість за кредитним договором з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дотепер відповідачі свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконали , забаргованість у визначеній сумі не сплачена.

Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 08.12.2009 року по справі № 2-4-8194 за позовом ПАТ "Отп Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача достроково заборгованість за кредитним договром у повному обсязі у розмірі 659 882,15 грн.

06 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М, був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок заборгованості за кредитним договром в загальному розмірі 82 978,86 доларів США та 41 111,39 грн.

Як зазначив представник відповідача в своїх поясненнях, позивачем відкликано цей виконавчий напис без виконання.

Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 р. у справі № 6-73цс13).

Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.

Наявність виконавчого напису нотаріуса за відсутності реального виконання зобов'язання також не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. У разі звернення іпотекодержателя до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення заборгованості, суд повинен з'ясувати питання про виконання виконавчого напису та з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов договору. Аналогічна позиція викладена в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що таким чином банк в квітні ( за спливом 30-денного строку з дня отримання досудової вимоги від 18.03.2009 року) 2009 року , скоритавшись правом, передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України, на дострокове стягнення усієї суми заборгованості в разі неналежного виконання зобов'язання, змінив строк виконання зобовязання за вищевказним кредитним договором.

Позивач надав суду письмові заперечення на заяву представника відповідача щодо застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що в грудні 2010 року отримав усі права вимоги до позичальника за кредитним договором та договором іпотеки . А відповідно до вимог п. 5 ст. 261 ЦК України , термін повернення позики визначений в самому кредитному договорі і закінчується відповідно 18 травня 2032 року, а тому підстав для застосування строку позовної давності немає.

До того ж заслуговує на увагу і позиція відповідача і стосовно того, що позивачем набуто право вимоги відповідно до умов Договору про відступлення прав вимоги від 10.12.2010 року - тобто вже після набуття рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитним договором достроково та вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на користь правопопередника позивача. Разом з тим, умовами Договору від 10.12.2010 року передбачено перехід прав у зобов'язаннях , які виникли на підставі Договорів забезпечення в обсязі та на умовах , що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Як вбачається з Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно , державним виконавцем накладено арешт на предмет іпотеки - спірну квартиру накладено ще 19.04.2010 року, зміни стосовно заміни іпотекодержателя внесені 21.12.2010 року.

А з Інформації з виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-4-8194, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва , вбачається, що 11.12. 2012 року ухвалою суду замінено стягувача у виконачому провадженні з ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Отже позивачем не надано доказів того, чи існували обєктивні перешкоди у реалізації його прав на стадії виконання при заміні сторони стягувача за виконавчими провадженнями за вищезазначеними виконавчими документами .

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1.ст. 33 Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку", умов Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Відповідно до ст. 39. Закону України "Про іпотеку"у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; тощо.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», слід дійти висновку про те, що в розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Ця правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року, яка в силу положень статті 3607 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За такого, посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій буде суперечити вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку»

Крім того, зазначаючи загальний розмір заборгованості, позивачем не обгрунтовано правильність ,зокрема, нарахування пені у валюті США.

Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Одним із найважливіших принципів цивільного судочинства є принцип виконуваності (здійсненності) судового рішення

Принцип правової визначеності як загальновизнаний принцип міжнародного права , як складової верховенства права , що визначено ст. 8 Конституції України , сформульовано практикою Європейського Суду з прав людини. Важливим елементом принципу правової визначеності в аспекті застосування процесуального законодавства є також здійсненність остаточних судових рішень.

Європейський суд з прав людини наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя і вагомим складником доступу до суду . У рішенні по справі «Бурдов проти Росії» Суд вказав, що виконання рішення чи постанови будь-якого суду слід вважати невід'ємною частиною «справедливого судового розгляду» в значенні статті 6 Конвенції.

Так, як вбачається з п. 53-55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень, - будь-який припис, що міститься в судовому рішенні або виданий на його підставі, повинен бути викладений чіткою й недвозначною мовою так, щоб його можна було ввести в дію або, коли йдеться про припис зробити або сплатити щось чи навпаки, виконати.

Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини, право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Європейської конвенції з прав людини , означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

За такого, оскільки позивачем, незважаючи на неодноразове роз'яснення суду, в зв'язку з не зазначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ( що в свою чергу можливо порушить принципу здійсненності судового рішення, а отже і права сторін на справедливий суд, зафіксованого в статті 6 Європейської конвенції з прав людини), позовні вимоги не можуть бути задоволені за недоведеністю.

Таким чином, у задволенні позову слід відмовити.

Що стосується заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності , то суд має застосовувати строк позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, лише у тому випадку, коли позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, інакше - суд повинен зазначити про відмову у позові по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача судовий збір не стягується.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.