Постанова № 55180433, 25.01.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

25.01.2016

Справа № 2а/489/32/2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2016 р. о 8 год. 45 хв., суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва - Тихонова Н.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - поновлення виплати пенсії за віком.

Свої вимоги мотивувала тим, що до травня 1994 р. вона проживала в м. Миколаєві та отримувала пенсію за віком, однак надалі вона виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, в зв'язку з чим виплата пенсії відповідачем була припинена. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що такі дії УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва є протиправними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства. У встановленому законом порядку в грудні 2015 р. представник позивачки звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, проте йому було відмовлено.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва щодо не поновлення їй виплати пенсії за віком; зобов'язати УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва перерахувати та поновити їй виплату пенсії за віком з 01.12.2012 р. в розмірах відповідно чинного законодавства, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 до 1994 р. проживала за адресою: АДРЕСА_1, перебувала на обліку в УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва та отримувала пенсію за віком.

В 1994 р. позивачка переїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, в зв'язку з чим УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва виплату пенсії їй було припинено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідних міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалось.

Згідно ст. 51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В зв'язку з цим УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва було припинено виплату пенсії позивачці через її переїзд на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Разом з тим, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишать будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 25-рп/2009 положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на вищезазначене, положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втрачають чинність з 07 жовтня 2009 р., тобто від дати прийняття рішення про їх неконституційність.

01.12.2015 р. представник позивачки звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі з заявою про перерахунок та поновлення пенсії в розмірах відповідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Проте зі змісту листа 242-М-7 УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва вбачається, що позивачці необхідно самостійно звернутися безпосередньо до управління із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, оскільки надсилання такої заяви поштою не передбачено чинним Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак питання по суті заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідачем фактично вирішено не було.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами, суд вважає, що позивачка, як громадянин України, має право на отримання призначеної їй пенсії за віком незалежно від місця її проживання.

Таким чином ОСОБА_1, проживаючи в Ізраїлі, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Також зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що відповідач має перерахувати та поновити позивачці пенсію з 01.12.2012 р. з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим діючим законодавством України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду України здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. При цьому заява про поновлення виплати пенсії надана відповідачу 01 грудня 2015 року, тому немає підстав для поновлення виплати пенсії до дати звернення позивачки, а отже поновлення виплати пенсії має бути здійснено саме з моменту звернення позивачки до відповідача.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивачки є обґрунтованими, однак з огляду на обставини справи підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до 94 КАС України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7-12, 86, 159, 161-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 01.12.2015 року, в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя: