Ухвала суду № 55179724, 25.01.2016, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"25" січня 2016 р. Справа153/64/16-к

у судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого слідчого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши клопотання сторони кримінального провадження начальника СВ Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Лисого Є.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015020370000526 від 29 грудня 2015 року про арешт майна,

за участю сторони кримінального провадження майора поліції Лисого Є.О.,

перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по матеріалах,

В С Т А Н О В И В :

21 січня 2016 року начальник СВ Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області майор поліції Лисий Є.О. звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, в якому зазначив, що 29 грудня 2015 року Фермерське господарство «ЛАН», що розташоване по вулиці Писарівська,1 у селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області перерахувало на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в «Приватбанк» міста Київ, МФО 321842 ПП фірмі «Експертно-технічний та навчальний центр 2007» гроші в сумі 79300 гривень, в якості 50% авансу за аміачну селітру, згідно рахунку №43 від 28.12.2015 та договору купівлі-продажу від 28.12.2015 року. Однак ФГ «ЛАН» товар не отримало. Будучи допитаним в якості потерпілого ОСОБА_2 повідомив: «що він являється засновником Фермерського господарства «Лан», що розташоване по вулиці Писарівська,1 в селі Клембівка Ямпільського району Вінницької. Головою вказаного товариства являється його дружина ОСОБА_3. 22 грудня 2015 року приблизно о 09 годині до нього на мобільний телефон зателефонували, номер телефону був не знайомий. Піднявши трубку телефону він почув голос чоловіка, який представився Павлом та повідомив, що він являється керівником фірми, яка здійснює продаж аміач ної селітри. Окрім цього, він йому повідомив, що їхня фірма знаходиться у місті Київ, а погрузку вони будуть здійснювати в місті Сміла Черкаської області, де знаходяться їхні склади. На вказану пропозицію він погодився. Після цього, вказана фірма надіслала на електронну адресу бухгалтера ФГ «Лан» ОСОБА_4 відповідні документи. Також були на їхню адресу надіслані документи його Фермерського господарства. З фірмою він домовився про поставку аміакової селітри в кількості 26 тонн по ціні 6100 гривень за одну тону без ПДВ на загальну суму 158600 гривень. Між його господарством та вказаною фірмою, як на даний час йому відомо її назва «Експертно-технічний та навчальний центр 2007» було укладено договір купівлі-продажу від 28.12.2015 року, який був надісланий електронною поштою. На вказаному договорі була наявна копія відтиску печатки фірми «Експертно-технічний та навчальний центр 2007». По домовленості оригінал печатки вони повинні були привести спільно з товаром для укладення подальших документів, а саме: Накладної та доручення на отримання товару. По усній домовленості було домовлено про те, що першочерговий перерахунок коштів їм буде зроблено в кількості 50% від загальної суми, тобто 79300 гривень, коли прибуде автомобіль з аміачною селітрою до місця призначення. 29 грудня 2015 року автомобіль з товаром прибув до Фермерського господарства «ЛАН». Після цього, бухгалтером відповідно до усної домовленості було здійснено переказ коштів в сумі 79300 гривень на рахунок фірми постачальника. Переказ коштів підтверджується платіжним дорученням №16 від 29.12.2015 року на рахунок фірми постачальника НОМЕР_2 відділення «Приватбанку» місто Київ, МФО 321842 ЄДРПОУ 35210938. Автомобіль з товаром він зустрічав безпосередньо. Після того, як було здійснено переказ коштів, він почав вимагати від водія якого звати ОСОБА_5, щоб той поставив автомобіль під розгрузку. У відповідь він йому сказав, що йому від керівництва така команда не надходила. Після цього він почав телефонувати на телефон керівництва фірми, однак він був поза зоною досяжності. Після цього, він з даного приводу зателефонував до поліції та повідомив про обставини, що трапились. Окрім цього, водій автомобіля пред'явив зовсім іншу накладну, а саме від ФОП ОСОБА_5 код якого НОМЕР_1.». На даний час після переказу фермерським господарством «ЛАН» коштів у розмірі 79300 гривень на банківський рахунок НОМЕР_2 відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк» і який належить ПП «Експертно-технічний та навчальний центр 2007», зазначену в договорі купівлі-продажу від 28.12.2015 року аміачну селітру ФГ «ЛАН» не отримало, гроші на банківський рахунок ФГ «ЛАН» постачальник товару не повернув, на неодноразові дзвінки від ФГ «ЛАН» керівництво ПП «Експертно-технічний та навчальний центр 2007» не відповідає. Враховуючи вищевикладені обставини, виникла необхідність звернутися до суду з клопотанням про накладення арешту на вище зазначені грошові кошти.

29 грудня 2015 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до єдиного реєстру досудового розслідування та кримінальному провадженню наданий №12015020370000526 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, що підтверджується відповідним витягом.

Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Заслухавши начальника СВ Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Лисого Є.О. та дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3)розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4)наслідки арешту майна для інших осіб; 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Досудовим розслідуванням встановлено, що по усній домовленості було домовлено про те, що першочерговий перерахунок коштів, буде зроблено в кількості 50% від загальної суми, тобто 79300 гривень, коли прибуде автомобіль з аміачною селітрою до місця призначення. 29 грудня 2015 року автомобіль з товаром прибув до Фермерського господарства «ЛАН». Після цього, бухгалтером відповідно до усної домовленості було здійснено переказ коштів в сумі 79300 гривень на рахунок фірми постачальника ПП «Експертно-технічний та навчальний центр 2007», як на це вказує потерпілий ОСОБА_2 при дачі пояснень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.131 КПК України арешт майна є видом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Матеріали клопотання про арешт майна не місять відомостей щодо пред'явлення підозри з приводу вчинення кримінального шахрайства чи вчинення іншого кримінального діяння, відповідальність за яке передбачене КК України.

Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що походження грошових коштів, зокрема їх належність ФГ «Лан» або іншим особам, документально не підтверджується.

У клопотанні начальника СВ Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Лисого Є.О. не зазначенні підстави накладення арешту на грошові кошти, не зазначено ідентифікуючих ознак майна, не додані документи, що підтверджують належність грошових коштів саме ФГ «Лан» села Клембівка Ямпільського району Вінницької області, не надано доказів щодо того хто є власником та на чи є ім'я відкрито рахунок, на який було перераховано кошти, або те, що грошові кошти, які належить арештувати, набуто в результаті вчинення кримінального правопорушення, тощо.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Таким чином слідчий суддя вважає, що не доведена необхідність арешту грошових коштів, тому у задоволенні клопотання про арешт майна необхідно відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання начальника СВ Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Лисого Є.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015020370000526 від 29 грудня 2015 року про арешт майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Головуючий слідчий суддя Т.В.Гаврилюк