Ухвала суду № 55178504, 20.01.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Лисака І.Н., Міцнея В.Ф.

секретар: Шерівська Ю.А.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1, представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_2, служба у справах дітей Новоселицької районної державної адміністрації про виселення, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, про виселення ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, який є предметом іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 13 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CVFMGA00000011, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 70 000 доларів США строком до 11 серпня 2017 року, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ

_________________

№22-ц/794/121/16 Головуючий у 1-й інстанції Оленчук І.В.

Категорія: 44 Доповідач Литвинюк І.М.

«Приватбанк» та ОСОБА_3 13 серпня 2007 року уклали договір іпотеки № CVFMGA00000011, відповідно до якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, яке складається з двох житлових будинків, а саме: житловий будинок літери «А» та житловий будинок літери «Б», які розташовані по АДРЕСА_1.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 лютого 2009 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, домоволодіння, яке розташоване за вищезазначеною адресою, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем.

Проте, після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки мешканці в добровільному порядку не звільнили житловий будинок, а тому просив позов задовольнити.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено. ?

На дане рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляції зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та має бути скасоване у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що вимоги закону про направлення мешканцям письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення не стосується виселення мешканців на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з одночасним виселенням мешканців, а стосується позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про отримання відповідачами письмової вимоги позивача про виселення.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № CVFMGA00000011, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 70 000 доларів США строком до 11 серпня 2017 року, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором у той же день між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № CVFMGA00000011, згідно умов якого ОСОБА_3 надала в іпотеку домоволодіння, яке розташоване в по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 11), рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 лютого 2009 року, яке набрало законної сили, вирішено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVFMGA00000011 від 13 серпня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк».

Також зазначеним рішенням виселено ОСОБА_3 з житлового будинку зі зняттям її з реєстраційного обліку.

Зі змісту позовної заяви видно, що звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить виселити саме ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, який є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст.ст. 30, 33 ЦПК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту та особу, яка є відповідачем у справі.

За вимогами ст. ст. 30, 213, 215 ЦПК України рішення у справі ухвалюється лише щодо сторін.

Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники. Позовом є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, пред'явлена з метою судового захисту невизнаного, порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві (ст. 30 ЦПК України).

Таким чином, вимога про виселення пред»явлена до ОСОБА_3, інші особи не залучені в якості відповідачів у справі, а рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 лютого 2009 року ОСОБА_3 виселено з житлового будинку по АДРЕСА_1.

Отже, незважаючи на наявність рішення суду, що набрало законної сили, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд повторно вирішив тотожний спір по суті, хоча за правилами п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК повинен був постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, рішення у справі підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 310 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 205, 310 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_2, служба у справах дітей Новоселицької районної державної адміністрації про виселення закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом згідно: