Рішення № 55177488, 19.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/256/16 Головуючий: 1 інстанції

Справа: №636/2481/14-ц Панаід І.В.

Категорія: сімейні Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

суддів: Малінської С.М., Бровченка І.О.,

за участю секретаря: Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в подальшому неодноразово уточненим, у якому вказував на те, що з 18.03.2000 року вони з відповідачкою по справі ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільного сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28.10.2008 року укладений між ними шлюб було розірвано, а син залишився проживати з позивачем, який самостійно його виховував та утримував, позаяк його колишня дружина дитиною не цікавилась й будь-якої матеріальної допомоги на його утримання йому не надавала.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20.03.2009 року стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 233,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.11.2008 року та до досягнення дитиною повноліття.

У зв'язку із систематичним ухиленням відповідачки від сплати аліментів, позивач неодноразово звертався до суду із позовами про стягнення з останньої заборгованості по їх сплаті та зміну їх розміру.

Однак, не зважаючи на наявні судові рішення, ухвалені на користь, колишня дружина і досі не сплачує ані аліменти на утримання їхнього сина, ані неустойку (пеню) за прострочення їх сплати.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем, заборгованість відповідачки по їх сплаті за період з 22.02.2011 року по 30.01.2014 року становить 9 516,61 грн.

Крім того, наразі їхній син проходить навчання в Комп'ютерній Академії «ШАГ» і позивач самостійно оплачує вартість цього навчання, на що витрачаються значні грошові кошти.

У процесі розгляду справи судом відповідачка ОСОБА_2 через свого представника сплатила позивачу частину заборгованості по аліментам за період з 22.12.2011 року по 14.05.2015 року в загальному розмірі 12 702,25 грн., без урахування індексації та неустойки (пені) за прострочення їх сплати.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що часткова сплата суми заборгованості по аліментам не звільняє відповідачку від обов'язку сплатити неустойку (пеню) за їх прострочення, як це передбачено законом, а крім того, вона повинна відшкодувати йому половину вартості додаткових витрат, пов'язаних з оплатою навчання їхнього сина, позивач ОСОБА_3 просив суд на підставі ст.ст. 180, 185, 187, 196 Сімейного кодексу України стягнути з колишньої дружини - відповідачки по справі ОСОБА_2 на його користь 58 191,61 грн. у рахунок погашення неустойки (пені) за порушення останньою своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати щомісячних аліментів за період з 22.12.2011 року по 14.05.2015 року на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_4, який після розірвання шлюбу між сторонами залишився проживати разом із батьком та знаходиться повністю на його утриманні, а також стягнути з відповідачки половину оплаченої ним вартості навчання дитини в ТОВ «Комп'ютерна Академія ШАГ» з вересня 2012 року по травень 2015 року в розмірі 9 165,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник підтримали заявлені ним позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, зважаючи на те, що в ході розгляду справи ОСОБА_2 погасила існуючу заборгованість по аліментам, сплативши позивачу відповідну грошову суму, а неустойку (пеню) за несвоєчасність їх сплати з неї вже стягнуто рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22.06.2011 року, яке набрало законної сили. Що ж стосується додаткових витрат на дитину, а саме - оплати половини вартості навчання спільного сина сторін у ТОВ «Комп'ютерна Академія ШАГ», то ці вимоги задоволенню не підлягають з тих підстав, що позивач позбавляє ОСОБА_2 можливості спілкуватись із сином та вона не має об'єктивної можливості вирішувати важливі питання, що стосуються його життя, а відтак вона не повинна відшкодовувати колишньому чоловікові витрати на навчання дитини, оскільки участі у вирішенні цього питання вона не брала, а про сам факт навчання останнього в комп'ютерній академії дізналась лише під час розгляду справи судом. Крім того, представник відповідачки ОСОБА_2 просив суд застосувати до спірних правовідносин у частині, що стосується стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст. 258 ЦК України.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача неустойку (пеню) за прострочку сплати нею аліментів на утримання їхньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 23.02.2011 року по 30.01.2014 року в загальному розмірі 37 500,52 грн.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 375,01 грн. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

У задоволенні решти заявлених позивачем ОСОБА_4 вимог судом першої інстанції відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачки ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вищезазначеного рішення міського суду в частині, що стосується задоволення вимог її колишнього чоловіка про стягнення з неї на користь останнього неустойки (пені) за прострочення сплати присуджених судом аліментів на утримання їхнього сина, та ухвалення в цій частині позовних вимог нового рішення про відмову в їх задоволенні.

В обґрунтування своєї скарги відповідачка ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт ОСОБА_2 вказує на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано її тяжкого матеріального стану, факту того, що позивач ОСОБА_3 своїми самоправними діями, що наразі перевіряються правоохоронними органами, позбавив її можливості користуватись власним житловим будинком, у зв'язку з чим вона вимушена винаймати (орендувати) житло у сторонніх осіб, яке необхідно оплачувати. Крім того, враховуючи вже наявну заборгованість по аліментам, визначену рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14.07.2011 року в розмірі 26 672,52 грн., яка і досі нею не погашена з об'єктивних причин (відсутності необхідних коштів), стягнення з неї ще й неустойки (пені) у такому великому розмірі взагалі унеможливить здійснення нею будь-яких виплат по аліментам та погашення існуючого боргу.

Крім того, апелянт посилається й на те, що стороною відповідачки в судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування судом строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені), який почав перебіг ще у червні 2011 року, однак суд першої інстанції цю обставину до уваги не взяв, у зв'язку з чим безпідставно стягнув з неї неустойку (пеню) за весь час прострочення сплати аліментів.

В іншій частині рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року, ухвалене по справі, сторонами в установленому законом порядку не оскаржене, а відтак і не перевіряється апеляційним судом на предмет його законності та обґрунтованості.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення міського суду в оскаржуваній його частині відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, частковій зміні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення в оскаржуваній його частині не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи частково заявлені позивачем ОСОБА_3 вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь останнього неустойки (пені) за прострочення нею сплати аліментів за період з 23.02.2011 року по 30.01.2014 року в загальному розмірі 37 500,52 грн., суд першої інстанції виходив із того, що розмір цієї неустойки повинен розраховуватися в геометричній прогресії, тобто, за кожен день прострочення за весь період по кожному місячному платежу окремо, що в підсумку й складає зазначену грошову суму.

Однак, із таким висновком міського суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок не ґрунтується на законі.

Згідно зі ст.ст. 1, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей визначаються Сімейним кодексом України (далі: СК України), який є основним законодавчим актом у сфері регулювання сімейних відносин.

Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За правилами ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Обов'язок батьків утримувати дитину встановлений на законодавчому рівні, а саме: ст. 180 СК України.

Відповідно до вказаної правової норми батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, тобто обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 181 СК способи виконання батьками свого обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За своєю правовою природою аліментні зобов'язання це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно і несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобов'язання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року в справі № 6-94цс15 та від 16.12.2015 року в справі № 6-2696цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як встановлено по справі, позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 з 18 березня 2000 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28.10.2008 року укладений між сторонами шлюб було розірвано, а їхнього сина залишено проживати з батьком - позивачем ОСОБА_3, який самостійно його виховує та утримує (а.с. 7).

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20.03.2009 року стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 233,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.11.2008 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22.06.2011 року стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 заборгованість по аліментам за період з 14 листопада 2008 року по 22 лютого 2011 року та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за вказаний період (а.с. 9-10).

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10 жовтня 2012 року розмір щомісячних аліментів, що підлягали стягненню з відповідачки на користь позивача на утримання їхнього неповнолітнього сина - ОСОБА_4 було збільшено з 233,00 грн. щомісячно до 488,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили (22.10.2012 року) та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13-14).

Згідно розрахунку, здійсненого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, заборгованість відповідачки ОСОБА_2 зі сплати аліментів, присуджених судом на користь її колишнього чоловіка - позивача по справі ОСОБА_3 на утримання їхньої неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 22 лютого 2011 року по 30 січня 2014 року становить 9 516 грн. 61 коп., (а.с. 6), а відтак загальна суми неустойки за прострочення сплати цих аліментів повинна розраховуватися наступним чином:

ДатаНараховані аліменти (грн.)Сплачені суми (грн.)Заборгованість по аліментамСума неустойки (пені)з 22.02.2011 року58,25058,2558,25 х 1 % х 7 = 4,08Березень 2011 року233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Квітень233,00100133,00133,00 х 1 % х 30 = 39,90Травень233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Червень233,000233,00233,00 х 1 % х 30 = 69,90Липень233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Серпень233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Вересень233,000233,00233,00 х 1 % х 30 = 69,90Жовтень233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Листопад233,000233,00233,00 х 1 % х 30 = 69,90Грудень233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Січень 2012 року233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Лютий 233,000233,00233,00 х 1 % х 28 = 67,57Березень233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Квітень233,000233,00233,00 х 1 % х 30 = 69,90Травень233,00550+ 317,00- 317,00Червень233,000233,00233,00 х 1 % х 30 = 69,90Липень233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Серпень233,000233,00233,00 х 1 % х 31 = 72,23Вересень 233,00400+ 167,00- 167,00Жовтень157,710157,71157,71 х 1 % х 31 = 48,89Листопад157,710157,71157,71 х 1 % х 30 = 47,22Грудень488,000488,00488,00 х 1 % х 31 = 151,28Січень 2013 року488,000488,00488,00 х 1 % х 31 = 151,28Лютий488,0050438,00438,00 х 1 % х 28 = 122,64Березень488,00100388,00388,00 х 1 % х 31 = 120,28Квітень488,000488,00488,00 х 1 % х 30 = 146,40Травень488,00500+ 12,00- 12,00Червень488,000488,00488,00 х 1 % х 30 = 120,28Липень488,000488,00488,00 х 1 % х 31 = 151,28Серпень488,00200288,00288,00 х 1 % х 31 = 89,28Вересень488,00200288,00288,00 х 1 % х 30 = 86,40Жовтень488,000488,00 Листопад488,000488,00488,00 х 1 % х 30 = 146,40Грудень488,000488,00488,00 х 1 % х 31 = 151,28по 30.01.2014 року472,250472,25472,25 х 1 % х 30 = 146,40Всього:11 616,612 100,009 516,612 152,30

Отже, загальна сума неустойки (пені), яка відповідно до частини першої статті 196 СК України підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 за прострочення сплати нею аліментів за період з 22 лютого 2011 року по 30 січня 2014 року, становить 2 152 грн. 30 коп.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на зазначене належної уваги не звернув, норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, витлумачив не правильно, в зв'язку з чим помилково розрахував загальну суму неустойки (пені) за прострочення відповідачкою ОСОБА_2 строків сплати присуджених судом аліментів в геометричній прогресії та безпідставно стягнув з останньої на користь позивача ОСОБА_3 цю астрономічну суму неустойки (пені).

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року в оскаржуваній його частині не може бути визнане цілком законним, обґрунтованим, а тим паче справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення в цій частині, зменшивши розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 23 лютого 2011 року по 30 січня 2014 року, яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3, з 37 500 грн. 52 коп. до 2 152 грн. 30 коп.

При цьому доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 258 ЦК України про спеціальну позовну давність (один рік), судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки за правилами ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, які в даному випадку мають місце, позовна давність не застосовується, про що правильно наголошував і суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі.

Інші доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2, що наведені на її обґрунтування, є несуттєвими й не містять передбачених законом підстав для подальшої зміни чи скасування ухваленого судом першої інстанції по справі рішення в оскаржуваній його частині.

Що ж стосується питання розподілу судових витрат по справі, то це питання судова колегія вирішує відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України, виходячи із принципу пропорційності до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 18, 141, 180, 181, 196 СК України, ст. 549 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 88, 213, 214, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року в оскаржуваній його частині - змінити.

Зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 23 лютого 2011 року по 30 січня 2014 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, з 37 500 (тридцяти семи тисяч п'ятисот) грн. 52 коп. до 2 152 (двох тисяч ста п'ятдесяти двох) грн. 30 коп.

В іншій частині рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року, як неоскаржене, - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15 (п'ятнадцять) грн. 70 коп. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: