Ухвала суду № 55176394, 25.01.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання: Вох В.С.

за участі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 і представників осіб,які беруть участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Сарненського районного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", ОСОБА_2; про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування акта державного виконавця, протоколу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сарненського районного суду від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - ДП "Інформаційний центр"), Відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції (далі - Відділ ДВС), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк" або банк), ОСОБА_2; про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування акта державного виконавця, протоколу ДП "Інформаційний центр".

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивачі покликалися на його незаконність і необґрунтованість через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального і матеріального права. На її обґрунтування зазначалось про хибне незастосування судом п. 5 розділу 3 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року №656\5, зареєстрований Міністерством юстиції України того ж числа за №427\25204, який підлягав застосуванню, а також ст. 46 Закону України "Про іпотеку".

Вважали помилковими ті висновки суду, що ДП "Інформаційний центр" як організатором торгів було дотримано вимоги щодо своєчасності розміщення оголошення проведення прилюдних торгів та відповідності йог змісту вимогам закону згідно з наданими копіями сторінок із регіональних друкованих засобів масової інформації "Вікно у світ" від 7 квітня 2015 року та "Вісті Рівненщини" від 10 квітня 2015 року. Однак надані копії, як й інші матеріали організатора торгів, не є належними доказами, оскільки не посвідчені належним чином, долучені з порушенням строків, не містять повної інформації, а газета "Вікно у світ" не є місцевою.

Не згодні з тим, що рішення Сарненського районного суду від 1 липня 2014 року, яким звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації з прилюдних торгів, не могло бути виконано 27 квітня 2015 року, оскільки відповідно до ст. 223 ЦПК України воно набрало законної сили 10 серпня 2015 року після його перегляду Апеляційним судом Рівненської області.

На їхню думку, реалізація квартири відбулась в порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", адже п. 1 цього Закону передбачає неможливість примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлове майно, яке вважається предметом застави та предметом іпотеки, обраними як забезпечення виконання зобов'язання в іноземній валюті.

Судом не враховано вимоги ч. 3 ст. 61 ЦПК України щодо преюдиційності обставин, що встановлені ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2015 року.

Вважали хибними висновки суду про застосування позовної давності до спірних відносин та відмови у позові з цієї підстави.

Крім того, позивачі належним чином не були повідомлені про проведення торгів та були позбавлені права брати участь в аукціоні. Лише одного з позивачів з недодержанням норми п. 2 розділу 3 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів за день до проведення торгів було ознайомлено з оцінкою предмета іпотеки. Тому реальну ринкову вартість майна, яке реалізоване на прилюдних торгах, занижено удвічі. Натомість представник позивачів дізнався про те, що торги відбулися, лише в судовому засіданні апеляційного суду 10 серпня 2015 року, про що інші позивачі ще пізніше.

З цих підстав просили рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу Відділ ДВС, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивачів, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачами пропущено передбачений Законом України "Про іпотеку" тримісячний строк звернення до суду із вимогами про оскарження результатів прилюдних торгів. Оскільки вони про поновлення пропущеного матеріального строку перед судом не клопотали, тому в задоволенні позову відмовлено.

Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Сарненського районного суду від 1 липня 2014 року, залишеним 10 серпня 2015 року Апеляційним судом Рівненської області без змін, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №31\07\11\К-Ф від 17.12.2007 року загальною сумою 22 214, 36 доларів США та 150 256, 26 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №31\07\11\І-Ф від 17.12.2007 року, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 58, 0 кв.м з належними надвірними будівлями (В- сарай, л. кухня, Д - гараж, Д - погріб, №1 - огорожа), що розташовані АДРЕСА_1, в м. Сарни Рівненської області та належать ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі ухвали Сарненського районного суду від 6 вересня 2007 року, що зареєстрована Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації 27 вересня 2007 року за реєстраційним №20441858, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з прилюдних торгів.

Визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації: належної позивачам спірної двокімнатної квартири, що є предметом іпотеки, з подальшою зміною встановленої початкової ціни продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів в розмірі, визначеному суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с. 10-12).

1 грудня 2014 року головним державним виконавцем Відділу ДВС відповідно до акту опису і арешту ВП№44657908 описано зазначений предмет іпотеки, а майно з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором передано йому позивачами.

Реалізація предмета іпотеки з прилюдних торгів проводилася після 18 березня 2015 року вдруге 27 квітня 2015 року ДП "Інформаційний центр". За наслідками прилюдних торгів спірну квартиру придбала єдиний учасник - ОСОБА_2 за ціною 217 068, 30 гривень, яка відповідала початковій ціні.

Грошові кошти в сумі 206 214, 88 гривень внесено покупцем на рахунок Відділу ДВС згідно з квитанцією №12037632 від 13 травня 2015 року.

25 травня 2015 року головним державним виконавцем Відділу ДВС видано акт про реалізацію предмета іпотеки, який є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) (а.с. 7-8).

Позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги, покликалися на невідповідність проведених прилюдних торгів п. 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (втратило чинність відповідно до наказу Міністерства юстиції України №2710\5від 22.12.2015 року) щодо строків розміщення оголошення про їх проведення, ст.ст. 46 і 47 Закону України "Про іпотеку" щодо невнесення належної до сплати суми в 10-денний строк з дня підписання протоколу та ненадіслання акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки наступного дня після прилюдних торгів, а також Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким заборонено реалізацію предметів іпотеки на час дії цього Закону.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, на застосуванні яких наполягали позивачі, застосуванню не підлягають, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Главою 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, в тому числі і на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статями 54, 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначений порядок звернення стягнення на нерухоме майно, у тому числі яке є предметом застави (іпотеки).

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізація предмета іпотеки з прилюдних торгів здійснюється згідно з вимогами ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 41-49 Закону України "Про іпотеку" та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, - що діяло на час реалізації предмету іпотеки.

Норми ст. 41 Закону України "Про іпотеку" визначають, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

У відповідності до вимог ч.8 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює примусове звернення стягнення на предмет іпотеки з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Пункт 1.4. Тимчасового положення прямо вказує, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку".

Згідно з п.3.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.

Крім того, частина 5 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" встановлює обов'язок організатора торгів щодо повідомлення заінтересованих осіб, а саме: не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Дане правило також міститься в п.3.11. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, відповідно до якого спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Оформлення результатів прилюдних торгів відповідно до ст. 47 Закону України "Про іпотеку" відбувається шляхом оформлення акту про реалізацію предмета іпотеки. На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Як правильно встановлено, прилюдні торги проведено 27 квітня 2015 року і тоді ж реалізовано предмет іпотеки, а до суду з позовом про визнання прилюдних торгів ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися 28 серпня 2015 року, тобто більше як через чотири місяці, тому передбачений законом тримісячний строк для звернення до суду з позовом про оспорення прилюдних торгів є пропущеним. Про поновлення матеріально-правового строку перед судом першої інстанції вони не клопотали, поважних причин на його пропуск не наводили.

Так, згідно зі ст. 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, на яку також послався суд, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Судом першої інстанції помилково визначено встановлений ст. 48 Закону України "Про іпотеку" матеріально-правовий строк як один із видів спеціальної позовної давності, однак його висновки не призвели до неправильного вирішення справи. Оскільки самостійною підставою для відмови у позові було застосування саме норми ст. 48 Закону України "Про іпотеку", тому вказівка оскаржуваного рішення про дію ч. 1 ст. 258, ч. 4 ст. 267 ЦК України є зайвою і не тягне за собою жодних правових наслідків.

Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування п. 5 розділу 3 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року №656\5, зареєстрований Міністерством юстиції України того ж числа за №427\25204, та ст. 46 Закону України "Про іпотеку" на увагу не заслуговують, оскільки за умови існування обставин, передбачених ст. 48 Закону України "Про іпотеку", що є самостійною підставою для відмови в позові, вбачаються необґрунтованими.

Тому за таких обставин не можна погодитися і з посиланнями позивачів на те, що ДП "Інформаційний центр" не дотримано вимоги своєчасності розміщення оголошення проведення прилюдних торгів, відповідності його змісту вимогам закону, реалізації спірної квартири в порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", неврахування положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України щодо преюдиційності обставин, а також хибність висновків суду про застосування позовної давності до спірних відносин та відмови у позові з цієї підстави.

Не заслуговують на увагу і доводи осіб, які подали апеляційну скаргу, про те, що про час і місце проведення прилюдних торгів їм відомо не було (було повідомлено лише одного з позивачів), оскільки в цьому разі їм необхідно клопотати про поновлення пропущеного з поважних причин строку.

Щодо доводів апеляційної скарги про набрання рішенням місцевого суду законної сили вже після проведення прилюдних торгів, то вони є необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Оскільки заочне рішення Сарненського районного суду від 1 липня 2014 року набрало законної сили раніше, ніж його було оскаржено в апеляційному порядку - апеляційну скаргу було подано з пропущенням 10-денного строку на оскарження, що визнав і представник позивачів, тому виконавчий лист видано з додержанням вимог закону. Відтак прилюдні торги проведено на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Доводи позивачів про порушення норм процесуального права спростовуються тим, що ними не було наведено таких порушень, які потягли би помилкове вирішення цивільно-правового спору. Не було таких порушень встановлено і апеляційним судом.

Згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, з пояснень ОСОБА_2 видно, що приблизно 6 років тому її матір передала позивачам 27 тисяч доларів США в рахунок купівлі-продажу двокімнатної квартири №1 по вулиці З.Космодем'янської в м. Сарни. З її усної згоди в цьому приміщенні з того часу проживає третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Договір купівлі-продажу нерухомості між ними нотаріально не посвідчувався. Позивачі там не проживають вже близько 10 років.

З цим погодився в засіданні апеляційного суду і представник позивачів.

Викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам, встановленим на підставі поданих сторонами доказів, і ґрунтуються на нормах матеріального права. Порушення норм процесуального законодавства, що призвело би до неправильного вирішення справи, при проведенні оцінки доказів не встановлено.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні свого рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, а рішення Сарненського районного суду від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: