Ухвала суду № 55176071, 21.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/6604/14-ц Номер провадження 22-ц/786/573/16Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

21 січня 2016 року м. Полтава

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області Карпушин Г. Л., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, Головного управління Держземагенства у Полтавській області, приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності, визнання права власності на частину земельної ділянки, припинення права власності на частину земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поділ земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, Головного управління Держземагенства у Полтавській області, приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності, визнання права власності на частину земельної ділянки, припинення права власності на частину земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поділ земельної ділянки - задовольнити частково.

Визначено розмір часток у праві спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 між співвласниками: ОСОБА_3 - 11/25 часток; ОСОБА_2 - 14/25 часток.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/25 часток земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

Припинено право власності ОСОБА_4 на 2/25 часток земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, що належала йому на праві спільної часткової власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 15 квітня 1999 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 2/25 часток земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1, що належала йому на праві спільної часткової власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 15 квітня 1999 року.

Виділено ОСОБА_3 в особисте користування земельну ділянку площею 181 кв.м за адресою АДРЕСА_1.

Стягнуто з кожного: громадянина України ОСОБА_4, зареєстрованого - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Пащенківка, Коломацького району, Харківської області, зареєстрована - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір по 236 (двісті тридцять шість) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.

З даним рішенням суду не погодилась ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що вирішуючи питання стягнення судових витрат за позовні вимоги, місцевий суд невірно застосував норми законодавства, в зв'язку з чим сума судового збору при подачі позовної заяви була стягнута із позивача не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, що при подачі позову до суду позивачем ОСОБА_3 заявлялося чотири позовних вимог немайнового характеру та одна вимога майнового характеру, за які було сплачено судовий збір у розмірі 114,70 грн., 114, 70 грн. та 229, 40 грн.

Так, відповідно до наданих позивачем квитанцій встановлено, що їх оплата з невідомих причин була проведена у жовтні 2013 року, а позов було подано у травні 2014 року.

Згідно ЗУ «Про державний бюджет» який діяв на 2013 рік, мінімальна заробітна плата складала 1147 грн., а ставка сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру була 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (п. 1.1.) - 229, 40 грн., за позовну вимогу немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (п.1.2.) - 114, 70 грн.

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет» який діяв на 2014 рік, мінімальна заробітна плата, складала 1218 грн., а тому судовий збір повинен був сплачуватися за ставками, які діяли у 2014 році.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено розмір ставок - за позовну вимогу майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (п. 1.1.) - 243,60 грн., за позовну вимогу немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (п.1.2.) - 243,60 грн.

Ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог (п.10 ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до п.13 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, виходячи з викладенного при подачі позову до суду позивачем не було в повному обсязі досплачено та судом не достягнуто судовий збір, який діяв на момент подачі позову, тобто станом на 2014 рік, а також не було сплачено за дві позовні вимоги немайнового характеру.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивачем ОСОБА_3 заявлялася одна вимога майнового характеру, за яку було сплачено судовий збір у розмірі 229, 40 грн., проте після проведення додаткового експертного земельно-технічного дослідження було встановлено ринкову вартість земельної ділянки, але судовий збір не доплачувався.

Відповідно до п.16 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюєтся судом із наступним стягненням недоплаченного або з поверненням передплаченого судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 41 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК України має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Таким чином, враховуючи обставини справи та кінцеве рішення прийняте районним судом, справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача в повному обсязі судових витрат за всі позовні вимоги у розмірі передбаченому законодавством, яке діяло на момент винесення рішення, та їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, Головного управління Держземагенства у Полтавській області, приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності, визнання права власності на частину земельної ділянки, припинення права власності на частину земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поділ земельної ділянки - повернути до Октябрського районного суду м. Полтави для ухвалення додаткового рішення в строк до 21 лютого 2016 року.

В касаційному порядку ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Полтавської області Г. Л. Карпушин

З оригіналом згідно: