Ухвала суду № 55175943, 20.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/2642/13-ц Номер провадження 22-ц/786/139/16Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко С. А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Пікуля В.П.,

суддів : Панченка О.О., Обідіної О.І.,

при секретарі Лимар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни про закінчення виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни про закінчення виконавчого провадження.

У скарзі посилався на те, що рішенням Ленінського районного суду м Полтави від 04 жовтня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 січня 2014 року, стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 550 000 грн. Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» виконати умови договору № SAMDN1000731010800 від 29 листопада 2012 року про дострокове розірвання договору, а саме: виплатити передбачені відсотки.

Згідно вказаного рішення суду 30.01.2014 року був виданий виконавчий лист, який направлений до Київського ВДВС Полтавського МУЮ для виконання. Постановою заступника начальника ГТУЮ у Полтавській області з питань державної виконавчої служби - начальника КДВС ГТУЮ у Полтавській області від 20.05.2015 року зведене виконавче провадження № 47253430 щодо стягнення заборгованості з ПАТ КБ «Приватбанк» передано на виконання з Київського ВДВС Полтавського МУЮ до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області. 28.05.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібною Ю.А. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № 41884964 з примусового виконання виконавчого листа № 553/2642/13-ц, виданого 30.01.2014 року Ленінським районним судом м. Полтави.

28.05.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібною Ю.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, але фактично рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04.10.2013 року в частині нарахування відсотків не виконано, що змусило скаржника звернутися до суду з даною скаргою.

У скарзі ОСОБА_2 просив: скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Ю.А. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 30.01.2014 року № 553/2462/13-ц № 41884964 від 28.08.2015 року;

поновити та продовжити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 30.01.2014 року № 553/2462/13-ц, зобов'язавши виконавчу службу вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04.10.2013 року в частині покладення на ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язань виплати ОСОБА_2 передбачені договором № 8АМОМ1000731010800 від 29 листопада 2012 року відсотки.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2015 року скаргу ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Ю.А. про закінчення виконавчого провадження задоволено.

Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 30.01.2014 року № 553/2462/13-ц № 41884964 від 28.08.2015 року.

Поновлено та продовжено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 30.01.2014 року № 553/2462/13-ц, зобов'язавши виконавчу службу вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04.10.2013 року в частині покладення на ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язань виплати ОСОБА_2 передбачені договором № 8АМОМ1000731010800 від 29 листопада 2012 року відсотки.

В апеляційній скарзі ГТУЮ у Полтавській області, вважаючи ухвалу незаконною, такою, що постановлена судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін виконавчого провадження та представника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.10.2013 року в справі № 553/2642/13-ц, провадження № 2/553/1058/2013, за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення депозитного вкладу, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 550000 грн.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» виконати умови договору № SAMDN010007310108000 від 29 листопада 2012 року про дострокове розірвання договору, а саме виплатити передбачені відсотки.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 3441 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08.01.2014 року вищевказане рішення залишено без змін.

30.01.2014 року судом був виданий виконавчий лист, відповідно до якого вказано: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 550000 грн.;

зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» виконати умови договору № SAMDN010007310108000 від 29 листопада 2012 року про дострокове розірвання договору, а саме виплатити передбачені відсотки.».

Із матеріалів справи та виконавчого провадження вбачається, що 04 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Київського ВДВС Полтавського МУЮ з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа за місцем знаходження Полтавського ГРУ ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та відкриття виконавчого провадження.

Постановою про відкриття виконавчого провадження, старшого державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ Жученко Ю.І., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 553/2642/13-ц, виданого 30.01.2014 року Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 550000 грн. 00 коп.

Постановою заступника начальника ГТУЮ у Полтавській області з питань державної виконавчої служби - начальника КДВС ГТУЮ у Полтавській області від 20.05.2015 року зведене виконавче провадження № 47253430 щодо стягнення заборгованості з ПАТ КБ «Приватбанк» передано на виконання з Київського ВДВС Полтавського МУЮ до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області.

28.05.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібною Ю.А. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № 41884964 з примусового виконання виконавчого листа № 553/2642/13-ц, виданого 30.01.2014 року Ленінським районним судом м. Полтави.

Крім того, 28.05.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібною Ю.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається із постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Ю.А. про закінчення виконавчого провадження від 28.05.2015 року, рішення суду виконано в повному обсязі, суму боргу перераховано на користь стягувача згідно платіжного доручення №4237 від 27.07.2015 року.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень - це заключна стадія судового процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту чи відновлення порушених прав.

Згідно із ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч.1 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Однак, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30.01.2014 року повністю виконано не було, зокрема, в частині покладення зобов'язання на ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування та виплати відсотків.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Ю.А. про закінчення виконавчого провадження від 28.05.2015 року.

Доводи апеляційної скарги виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області про те, що виконавчий лист від 30.01.2014 року містить дві різноманітні вимоги, які не можуть виконуватися в одному виконавчому провадженні, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2, оскільки невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з роз'ясненням заявникові права на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 у своїй заяві про пред'явлення виконавчого документу до виконання вказував лише про стягнення з банку коштів у розмірі 550 000 грн., спростовуються наявною у матеріалах справи копією заяви ОСОБА_2 від 04.02.2014 року, де останній просить прийняти виконавчий лист до виконання та відкрити виконавче провадження.

Будь-яких вказівок про виконання рішення лише в частині стягнення грошових коштів в сумі 550 000 грн., заява стягувача не містить. (а.с. 19).

Також необґрунтованими є посилання апеляційної скарги про обізнаність ОСОБА_2 про зміст постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, де зазначено, що провадження відкривається щодо стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в сумі 550 000 грн.

Так, згідно ст.ст. 3,11 ЦПК України особа вправі звернутися до суду, якщо вважає, що її права порушені, при цьому, обираючи спосіб захисту порушеного права на власний розсуд.

Відтак, неоскарження ОСОБА_2 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2014 року не може бути підставою для відмови у розгляді та задоволенні його вимог щодо незаконності постанови про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував практику Європейського суду з прав людини, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини від 12 травня 2011 року у справі «Л проти України» (п.18.23), у якому зазначено, що судове та виконавче провадження є першої та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, визначених в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист людини та основоположних свобод щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку. Виконавча служба, яка здійснює виконання остаточного рішення, має закінчити провадження без зволікань.

Разом з тим, поновлюючи та продовжуючи виконавче провадження із покладенням на виконавчу службу зобов'язання вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30.01.2014 року в частині зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» виплатити ОСОБА_2 відсотки за договором, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Як роз'яснено у п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, по-перше, чинне законодавство (ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає відновлення виконавчого провадження після скасування постанови про закінчення про виконавчого провадження державним виконавцем, а не поновлення чи продовження виконавчого провадження, тобто суд може зобов'язати уповноважену особу вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження, а не поновлювати та продовжувати виконавче провадження;

по-друге, строк відновлення виконавчого провадження визначений ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» - протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Крім того, покладенням на виконавчу службу зобов'язання вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30.01.2014 року не може вважатися законним та обґрунтованими, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» містить перелік конкретних виконавчих дій, порядок їх вчинення.

Разом з тим, заявляючи вимогу про зобов'язання виконавчу службу вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30.01.2014 року скаржник не зазначив: які саме конкретні виконавчі дії має вчинити державний виконавець по виконанню рішення суду.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області підлягає частковому задоволенню, а ухвала Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2015 року - скасуванню в частині задоволення скарги ОСОБА_2 щодо поновлення та продовження виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 30.01.2014 року № 553/2462/13-ц та зобов'язання виконавчої служби вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04.10.2013 року в частині покладення на ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язань виплати ОСОБА_2 передбачені договором № 8АМОМ1000731010800 від 29 листопада 2012 року відсотки.

У іншій частині ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2 ч.1 ст. 312, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2015 року в частині задоволення скарги ОСОБА_2 щодо поновлення та продовження виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 30.01.2014 року № 553/2462/13-ц та зобов'язання виконавчої служби вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04.10.2013 року в частині покладення на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зобов'язань виплати ОСОБА_2 передбачені договором № 8АМОМ1000731010800 від 29 листопада 2012 року відсотки - скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 в частині поновлення та продовження виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 30.01.2014 року № 553/2462/13-ц та зобов'язання виконавчої служби вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04.10.2013 року в частині покладення на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зобов'язань виплати ОСОБА_2 передбачені договором № 8АМОМ1000731010800 від 29 листопада 2012 року відсотки - відмовити.

У іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

О.О. Панченко

Згідно оригіналу

суддя В.П. Пікуль