Вирок № 55175513, 25.01.2016, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1126/15-к

№ пров.1-кп/544/5/2016

Номер рядка звіту 34

В И Р О К

іменем України

25 січня 2016 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого: судді Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Ралець О.С., Несена О.І.,

прокурора Тализіної Я.О., Чубика Я.О.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника потерпілих ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014170290000550 від 24.09.2014, за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області, громадянина України, освіта середня, не працює, вдовець, невійськовозобов'язаний, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 23 вересня 2014 року о 19 годині 25 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом СЗАП-83551, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався на ділянці, закритої на проведення ремонтних робіт дороги, 134км+200м автошляху Київ - Харків - Довжанський Пирятинського району Полтавської області з боку м. Харків в напрямку м. Київ. В якості пасажира в автомобілі КАМАЗ-5320 знаходився ОСОБА_7. Наблизившись до повороту ліворуч, виїзду на проїзну частину, водій ОСОБА_4 проявив неуважність перед поворотом, не переконавшись у безпеці маневру, що він буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по автодорозі Київ - Харків - Довжанський, та виїхав на смугу руху автобуса MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався в напрямку м. Київ, чим створив небезпеку для його руху та допустив з ним зіткнення, порушивши тим самим вимоги п.п. 10.1, 10.2 та 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінета Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, в яких вказано:

п.10.1.: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.2.: Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

п.2.1 Розділу 33 «Дати дорогу». Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8-транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автобуса MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1 та пасажири автобуса ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 118 від 29.10.2014 року ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому медіальної клиноподібної кістки правої ступні, закритого перелому другого ребра справа, часткового розриву правого ключично - акроміального зчленіння, саден обличчя та правої кисті, що утворилися від дії тупих предметів та при ударі об такі, можливо деталей салону автобуса, можливо в строк та обставинах, вказаних у постанові при ДТП в якості водія мікроавтобусу та безпосередньо передуючих госпіталізації і за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 120 від 29.10.2014 року ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку і забитою раною правої тім'яної ділянки голови, закритого перелому лівої п'яткової кістки, садна лівого колінного суглобу, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, можливо деталей салону мікроавтобуса при ДТП в якості пасажира, можливо в строк та обставинах, вказаних у постанові і безпосередньо передуючих госпіталізації, та за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 121 від 29.10.2014 року ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому поперечного відростку четвертого поперекового хребця справа, клиноподібної деформації тіла дванадцятого грудного хребця, садна підборіддя, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, ймовірно деталей салону мікроавтобуса при ДТП в якості пасажира, можливо в строк та обставинах, вказаних у постанові і безпосередньо передуючих госпіталізації та за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 43 від 19.06.2015 року в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом СЗАП-83551, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1, 10.2 та п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням обставин даної пригоди, і останній мав технічну можливість уникнути зіткнення із автобусом MERCEDES-BENS SPRINTER шляхом виконання ним вимог п.10.1, п.10.2 та п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги даних пунктів правил.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному. Суду пояснив, що 23 вересня 2014 року він, керуючи автомобілем КАМАЗ з причепом, що належить ОСОБА_9, їхав з с.Малютинці Пирятинського району в м.Пирятин. Разом з ним у машині був пасажир ОСОБА_7 Він виїхав на трасу Київ-Харків. Полоса для руху в напрямку м.Київ була перекрита на ремонт. Виїхавши на трасу він, впевнившись, що з боку Києва транспортні засоби відсутні, почав здійснювати маневр розвороту. Але виїжджаючи на полосу зустрічного руху, зловив гаву, не побачив автомобіль, що рухався з боку м.Харкова, в результаті чого на 134км автошляху Київ-Харків сталось зіткнення. Відразу він разом з ОСОБА_7 вийшли з машини, щоб рятувати пасажирів автобуса MERCEDES-BENS SPRINTER, викликали швидку та міліцію. Водій автобуса та два його пасажири отримали тілесні ушкодження. В скоєному щиро кається, просить суд суворо його не карати. Шкода потерпілим не відшкодована, але він згоден її відшкодувати в тому розмірі, який визначить суд.

Не зважаючи на визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого за ч.1 ст.286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме:

- показаннями допитаного в ході судового провадження потерпілого ОСОБА_8, який пояснив, що аварія сталась на 134км траси Київ-Харків. Він рухався на автомобілі MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, з Харкова на Київ. В автобусі було 4 пасажири. Зважаючи на те, що на вулиці були сутінки, на його автомобілі MERCEDES-BENS SPRINTER були увімкнені світлові прибори, тому автобус можна було побачити здалека. Метрів за 60-70 до місця зіткнення він побачив автомобіль КАМАЗ, який почав виконувати маневр розвороту, тому він відразу почав розраховувати, як уникнути зіткнення з ним, подавав звукові сигнали, але зіткнення уникнути не вдалось. Після аварії до нього підійшло двоє чоловік, він сказав, що треба допомогти пасажирам та втратив свідомість. Опритомнів, коли приїхали лікарі. В результаті ДТП він зазнав тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а також його автомобіль MERCEDES-BENS SPRINTER був пошкоджений. У зв'язку з чим йому була завдана матеріальна та моральна шкода. Оскільки транспортний засіб обвинуваченого був застрахований НАСК «Оранта», тому він просить стягнути з НАСК «Оранта» матеріальну шкоду (витрати на ремонт автомобіля) в розмірі ліміту відповідальності страховика в сумі 49490грн. Однак вказаної суми не вистачає для покриття всієї матеріальної шкоди, тому він просить стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду в сумі 202950грн., яка складається з: витрат на лікування - 2100грн., витрат на ремонт автомобіля 200000грн., витрат на проведення авто технічної експертизи від 27.01.2015 року - 850грн. Також просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в сумі 50000грн., та витрати на правову допомогу в сумі 7000грн. Підтримує міру покарання, запропоновану стороною обвинувачення;

- показаннями допитаної в ході судового провадження потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що 23 вересня 2014 року вона разом з чоловіком ОСОБА_3 їхали з гостей додому по маршруту Харків-Київ. З Харкова виїхали о 14-00 годині. Після того як проїхавши м.Пирятин, вона побачила на дорозі причеп, який перекривав їм дорогу, водій автобуса почав щось кричати та подавати звукові сигнали водію транспортного засобу, що перекрив їм дорогу. Потім відбулось зіткнення й вона втратила свідомість. Опритомнівшись, погано дихала, не могла рухатись. Їм допомагав якійсь чоловік, не схожий на ОСОБА_10. Люди викликали швидку та міліцію. Водій автобуса ОСОБА_1 за свій рахунок допоміг доставити її разом з чоловіком ОСОБА_3 додому в с.Комсомольське Козятинського району Вінницької області. В результаті ДТП вона зазнала тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, у зв'язку з чим знаходилась на лікуванні та витрачала гроші на своє лікування, тому просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду в сумі 15000грн. Крім того в результаті отриманих травм вона зазнала моральних страждань. Гідною компенсацією заподіяної їй моральної шкоди вона вважає суму у 30000грн., яку й просить стягнути з ОСОБА_4 на свою користь. Підтримує міру покарання, запропоновану стороною обвинувачення;

- показаннями допитаного в ході судового провадження потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 23 вересня 2014 року він разом з дружиною ОСОБА_2 їхали по маршруту Харків-Київ. Після зупинки у м.Пирятині автобус продовжив свій рух. В автобусі було 4 пасажири на водій. Коли їхали, то він побачив на дорозі КАМАЗ, який перекривав їм дорогу, водій автобуса почав кричати, щоб вони тримались, та подавати звукові сигнали водію транспортного засобу, що перекрив їм дорогу. Він хотів сказати дружині, щоб вона трималась, але не встиг, відбулось зіткнення. Самого зіткнення він не бачив. В результаті ДТП йому були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, у зв'язку з чим він знаходився на лікуванні та витрачав гроші на своє лікування. Внаслідок ДТП він отримав травму хребта у вигляді тріщин, на місці яких зараз утворились грижі. Він постійно відчуває біль, тому вимушений вживати знеболювальні ліки. У зв'язку з чим просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в сумі 5000грн. Крім того в результаті отриманих травм він зазнав моральних страждань. Гідною компенсацією заподіяної йому моральної шкоди він вважає суму у 25000грн., яку й просить стягнути з ОСОБА_4 на свою користь. Підтримує міру покарання, запропоновану стороною обвинувачення;

- показаннями допитаного в ході судового провадження свідка ОСОБА_9, який пояснив, що в його власності знаходиться автомобіль KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1. Він попросив ОСОБА_4, щоб останній перегнав КАМАЗ в інше місце. На час скоєння ДТП ОСОБА_4 не перебував з ним у трудових відносинах. Обставини ДТП йому невідомі, на місце пригоди він прибув вже після скоєння ДТП, про настання страхового випадку він повідомив страхову компанію «Оранта»;

- показаннями допитаної в ході судового провадження свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що 23 вересня 2014 року вона їхала в автобусі MERCEDES-BENS SPRINTER в якості пасажира. Автобус зупинився на зупинці в м.Пирятин, потім поїхав далі, їхав він не швидко. Було приблизно 18-19 годин. Самої ДТП вона не бачила, лише відчула удар, втратила свідомість, потім опритомнілась та побачила, що вся в крові. Зі слів пасажирів знає, що причиною ДТП стало те, що автомобіль КАМАЗ здійснював розворот на полосі, по якій рухався їх автобус. Якщо б водій автобуса не вивернув, то наслідки ДТП були б тяжчими;

- показаннями допитаного в ході судового провадження свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 23 вересня 2014 року він їхав в якості пасажира в автомобілі КАМАЗ під керуванням водія ОСОБА_4 Вони виїхали з с.Малютинці на трасу Київ-Харків. Права сторона траси була закрита. Доїхали до кармана та почали з правої закритої сторони траси здійснювати розворот в кармані. КАМАЗ проїхав, а причіп ще залишався на дорозі. ОСОБА_10 сказав, що вони попали, оскільки побачив автобус MERCEDES-BENS SPRINTER, який рухався по трасі. Відбулась ДТП, MERCEDES-BENS SPRINTER в'їхав в колесо КАМАЗа середнього мосту. В результаті удару ОСОБА_4 вилетів зі свого місця водія на нього. Удар був сильний. Вони вийшли з машини, викликали швидку та міліцію. Потім вони відкрили двері водія автобуса, але той сказав, щоб допомогли пасажирам. Через задні двері автобуса вони витягували пасажирів, тому що пасажирські двері заклинило. Він вважає, що водій автобуса також винен у ДТП, оскільки місцевість добре проглядається й він міг бачити КАМАЗ, крім того автобус рухався з великою швидкістю. Також він вважає, що ОСОБА_4 спас пасажирів автобуса, оскільки здав назад КАМАЗом, тому удар відбувся в колесо КАМАЗа й автобус не попав під причіп;

Поряд з цим, аналізуючи показання свідка ОСОБА_7 в тій частині, що водій автобуса MERCEDES-BENS SPRINTER також винен у ДТП, оскільки місцевість, де сталась пригода, добре проглядається й він міг бачити КАМАЗ, крім того автобус рухався з великою швидкістю, суд прийшов до переконання, що вказані показання не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та суперечать висновку судової авто технічної експертизи №43 від 19.06.2015 року, згідно з висновками якої в умовах даної пригоди швидкість руху автобуса MERCEDES-BENS SPRINTER, д.н.з. НОМЕР_3, до моменту початку гальмування визначається рівною не менше 23.9-29.1км/годину, в діях водія автобуса MERCEDES-BENS SPRINTER, д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_8 будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, не вбачається, в умовах даної пригоди подій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_4.

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.09.2014р., схемою та фототаблицями до нього, згідно з яким на 134км + 200м автодороги Київ-Харків-Довжанський в напрямку Київ-Харків сталась ДТП за участю автомобілів KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом СЗАП-83551, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автобуса MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 (т.2 а.с.89-103);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2015р., схемою та фото таблицями до нього, з метою перевірки та уточнення відомостей щодо обставин, механізму ДТП, встановлення траєкторії руху автомобіля КАМАЗ і часу з моменту початку виконання маневру розвороту до моменту зіткнення, за участю водія ОСОБА_4, який вказав місце зіткнення на проїжджій частині а/д Київ-Харків-Довжанський, положення автомобіля КАМАЗ на проїзній частині, місце, з якого він почав виконувати розворот до місця зіткнення (т.2 а.с.104-109);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2015р., схемою та фото таблицями до нього, з метою перевірки та уточнення відомостей показів водія ОСОБА_8 щодо обставин, механізму розвитку ДТП, яка мала місце 23.09.2014, встановлення об'єктивної видимості елементів проїзної частини, встановлення траєкторії руху автомобіля КАМАЗ, часу руху до зіткнення при виконання маневру розвороту, за участю водія ОСОБА_8, який вказав місце зіткнення на проїзній частині а/д Київ-Харків-Довжанський, положення автомобіля КАМАЗ в момент зіткнення, положення автобуса MERCEDES-BENS SPRINTER на смузі руху в напрямку м.Київ а/д Київ-Харків-Довжанський безпосередньо перед зіткненням (т.2 а.с.105-113);

- актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський від 23.09.2014, згідно з яким було обстежено ділянку дороги 134км + 200м а/д Київ-Харків-Довжанський (т.2 а.с.114-115);

- протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00202-00323-14 від 21.05.2014 року, згідно з яким транспортний засіб MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, після технічного контролю визнано технічно справним. Дата чергового обов'язкового технічного контролю не пізніше 21.11.2014 (т.2 а.с.115);

- протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00079-03224-14 від 11.09.2014 року, згідно з яким транспортний засіб KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, після технічного контролю визнано технічно справним. Дата чергового обов'язкового технічного контролю не пізніше 11.09.2015 (т.2 а.с.116);

- висновком автотехнічної експертизи № 43 від 19.06.2015 року, згідно з яким в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом СЗАП-83551, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1, 10.2 та п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням обставин даної пригоди, і останній мав технічну можливість уникнути зіткнення із автобусом MERCEDES-BENS SPRINTER шляхом виконання ним вимог п.10.1, п.10.2 та п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод (в матеріалах кримінального провадження відсітні будь-які відомості про перешкоди технічного характеру), які б не дозволили йому виконати вимоги даних пунктів правил (т.2 а.с.118-123);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №191 від 23.09.2014, згідно висновків якого у ОСОБА_4 ознак сп'яніння не виявлено (т.2 а.с.124);

- посвідченням водія Серії ВІВ 3143000, виданим 12.11.2008 року Пирятинським ВРЕР ДАІ на ім'я ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 має право керувати транспортними засобами категорій В, С1, С, ВЕ, С1Е, СЕ;

- свідоцтвом про реєстрацію Серії НОМЕР_5, транспортного засобу KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно якого власником даного транспортного засобу являється ОСОБА_9 (т.2 а.с.125);

- свідоцтвом про реєстрацію Серії НОМЕР_6, транспортного засобу причіп бортовий СЗАП-83551, реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно якого власником даного транспортного засобу являється ОСОБА_12 (т.2 а.с.125);

- висновком судово-медичної експертизи № 118 від 29.10.2014 року, згідно якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому медіальної клиноподібної кістки правої ступні, закритого перелому другого ребра справа, часткового розриву правого ключично - акроміального зчленіння, саден обличчя та правої кисті, що утворилися від дії тупих предметів та при ударі об такі, можливо деталей салону автобуса, можливо в строк та обставинах, вказаних у постанові при ДТП в якості водія мікроавтобусу та безпосередньо передуючих госпіталізації і за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я (т.1 а.с.147-148);

- висновком судово-медичної експертизи № 120 від 29.10.2014 року, згідно якого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку і забитою раною правої тім'яної ділянки голови, закритого перелому лівої п'яткової кістки, садна лівого колінного суглобу, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, можливо деталей салону мікроавтобуса при ДТП в якості пасажира, можливо в строк та обставинах, вказаних у постанові і безпосередньо передуючих госпіталізації, та за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я (т.1 а.с.149-150);

- висновком судово-медичної експертизи № 121 від 29.10.2014 року, згідно якого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому поперечного відростку четвертого поперекового хребця справа, клиноподібної деформації тіла дванадцятого грудного хребця, садна підборіддя, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, ймовірно деталей салону мікроавтобуса при ДТП в якості пасажира, можливо в строк та обставинах, вказаних у постанові і безпосередньо передуючих госпіталізації та за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я (т.1 а.с.151-152).

Аналіз перерахованих вище доказів на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів сторонами не пропонується, і аналіз цих доказів привів до того, що вони є такими, що доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тому суд вважає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої статтею 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винною та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005 р.; "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005 р.; "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007р.).

При призначенні покарання суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вчинений обвинуваченим злочин за ч.1 ст.286 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_4 не працює, за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с.188), вдовець (т.1 а.с.184), на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.1 а.с.190-191), до адміністративної відповідальності не притягувався (т.1 а.с.188, 189), раніше не судимий (т.1 а.с.179).

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Беручи до уваги викладене, враховуючи положення ст. 65 КК України, особу обвинуваченого ОСОБА_4, всі пом'якшувальні покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що злочин вчинений ОСОБА_4 по необережності, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання у виді обмеження волі. При цьому суд вважає неможливим призначити покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачений не працює.

Також враховуючи кількість потерпілих від злочину, відсутність у обвинуваченого роботи, пов'язаної з керуванням транспортними засобами, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому враховуючи характер вчинених дій, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, який розкаявся, просив вибачення за скоєне, а також особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, до адміністративної відповідальності не притягувався, раніше несудимий, загрози для суспільства не становить, соціально адаптований, має намір відшкодувати шкоду потерпілим, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 від відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_1 у своєму уточненому позові (т.2 а.с.41-42) просить стягнути з відповідача НАСК «Оранта» на його користь матеріальну шкоду (витрати на ремонт автомобіля) в розмірі ліміту відповідальності страховика 49490грн.; стягнути з ОСОБА_4 на його користь франшизу в розмірі 510грн. та матеріальну шкоду в сумі 202950грн., яка складається з витрат на лікування в сумі 2100грн., витрат на ремонт автомобіля - 200000грн., витрат на проведення авто технічної експертизи від 27.01.2015р. в сумі 850грн.; стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в розмірі 50000грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7000грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що згоден відшкодувати шкоду потерпілому ОСОБА_8 в межах доведеності.

Представник цивільного відповідача НАСК «Оранта» ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову ОСОБА_8, посилаючись на те, що цивільний позов ОСОБА_8 належить розглядати не в кримінальному провадженні, а в порядку цивільного судочинства.

Розглянувши цивільний позов ОСОБА_8 суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (стаття 22 Закону №1961-IV).

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2014 року мав місце страховий випадок за участю забезпеченого транспортного засобу KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом СЗАП-83551, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який є винною особою у ДТП, та транспортного засобу MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_1 (т.1 а.с.142, 143, 175). Потерпілою особою від ДТП являється ОСОБА_1, який звертався до страховика ПАТ "НАСК «Оранта» з повідомленням про ДТП (т.1 а.с.218), яке отримано страховиком.

Враховуючи вищезазначені положення матеріально закону, а також те, що страховиком не виплачено суму страхового відшкодування потерпілому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача ПАТ "НАСК «Оранта» та обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8, суд враховує наступне.

Згідно висновку додаткової авто товарознавчої експертизи від 07.12.2015 року №171-15 вартість транспортного засобу MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, з урахуванням його пошкодження в результаті ДТП, яке мало місце 23.09.2014 року, на момент ДТП складає 89316,72грн.; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, на момент настання ДТП, яке мало місце 23.09.2014 року, з урахуванням коефіцієнту зносу складає 273817,73грн.; вартість матеріального збитку, завданого автомобілю MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті ДТП 23.09.2014 дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент ДТП і складає 223703,63грн.

Отже з наведеного вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, з урахуванням коефіцієнту зносу перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження. У такому випадку розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним зношенням транспортного засобу детально регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з вимогами цієї статті транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, та власник транспортного засобу згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Потерпілий ОСОБА_1 у своєму позові, а також у судовому засіданні не просив визнати транспортний засіб MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, фізично знищеним. При цьому згідно наданих ОСОБА_8 документів (т.2 а.с.43-57) вказаний транспортний засіб відремонтований.

Отже, вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди, суд виходить з положень ст.30 Закону №1961-IV, та вважає, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_8, складає 134386,91грн. з розрахунку: 223703,63грн. (ринкова вартість транспортного засобу MERCEDES-BENS SPRINTER на момент ДТП) - 89316,72грн. (вартість транспортного засобу MERCEDES-BENS SPRINTER після ДТП) = 134386,91грн. Саме таку суму шкоди 132386,91грн. належить відшкодувати потерпілому ОСОБА_8 Враховуючи, що страховим полісом № АІ/1773666 від 11.09.2014 року встановлений максимальний розмір страхової суми (ліміт відповідальності) 50000грн., а також франшиза 510грн., тому з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_8 необхідно стягнути 49490грн., а з винної особи ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8 належить стягнути 84896,91грн. з розрахунку: 134386,91грн. - 49490грн. = 84896,91грн.

Також з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8 належить стягнути суму франшизи 510грн., а також суму, яку потерпілий ОСОБА_1 витратив на своє лікування внаслідок отриманих при ДТП травм, яка згідно наданих доказів складає 2100грн. (т.1 а.с.88-89).

Заперечення цивільного відповідача проти позову ОСОБА_8 суд знаходить безпідставними, оскільки згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 23.09.2014 року мав місце страховий випадок за участю забезпечених транспортних засобів KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом СЗАП-83551, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_8, у зв'язку з чим в силу вказаного закону обов'язок по відшкодуванню страхового відшкодування потерпілій особі в межах ліміту відповідальності покладений на страховика, яким в даному випадку являється ПАТ «НАСК «Оранта». Посилання представника цивільного відповідача щодо вирішення цивільного позову до ПАТ НАСК «Оранта» лише в порядку цивільного судочинства не заслуговують на увагу, оскільки згідно норм КПК України (ст.128 КПК) потерпілий має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов.

При вирішення питання щодо відшкодування ОСОБА_8 моральної шкоди суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.1, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно приписів п.п.1, 3 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_8 була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, отримавши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, внаслідок чого він тривалий час з 23.09.2014 року по 01.12.2014 року знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, витрачав гроші на своє лікування. Також внаслідок ДТП ОСОБА_8 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, який він використовував як фізична особа-підприємець для отримання доходу. Через пошкодження автомобіля ОСОБА_1 не тільки поніс витрати на його ремонт, але й був позбавлений можливості заробляти гроші на утримання своєї сім'ї. Все це негативно вплинуло на його моральний стан, життєві зв'язки та порушило звичайний уклад особистого життя.

З урахуванням того, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 було завдано моральної шкоди, така шкода підлягає відшкодуванню самим обвинуваченим.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок ушкодження його здоров'я та пошкодження його майна, а також матеріальний стан обвинуваченого, який не працює, але є працездатною особою, не має у власності нерухомого або рухомого майна, принцип розумності, виваженості і справедливості та вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 10000грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнав потерпілий ОСОБА_1 в результаті отриманих тілесних ушкоджень та пошкодження його майна.

Вимоги ОСОБА_8 в частині стягнення з обвинуваченого на його користь витрат на проведення авто технічної експертизи в сумі 850грн. задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_8 не надано належних та допустимих доказів для підтвердження вказаних вимог.

Вимоги ОСОБА_8 в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 7000грн. в силу ст.ст.120, 124 КПК України та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що адвокату, з яким потерпілий уклав договір про надання правової допомоги, він сплатив 6000 грн. (т.1 а.с.50-53, 72, т.2 а.с.58-59) за надані послуги, які складаються з юридичних послуг, наданих як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і під час судового розгляду.

Однак суд, перевіривши розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, вважає, що стягненню підлягають витрати в сумі 3454,80грн. з розрахунку: 974,20грн. (надання консультації 21.04.2015 та 25.08.2015) + 2480,40грн. (представництво інтересів потерпілого в судових засіданнях 14.09.2015, 12.10.2015, 26.11.2015 у кількості 4 години 30 хвилин згідно журналів судових засідань) = 3454,80грн.

Таким чином позов ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.

Розглянувши цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 суд вважає його обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 вказала, що на своє лікування в результаті отриманих від дорожньо-транспортної пригоди травм вона витратила 15000грн. Однак належних та допустимих доказів того, що на своє лікування нею витрачено саме таку суму грошей, остання суду не надала. Згідно фіскальних чеків, які додані нею до позовної заяви (т.1 а.с.42), ОСОБА_2 витратила на своє лікування 986,85грн. Саме таку суму 986,85грн. суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000грн. підлягає частковому задоволенню у сумі 8000грн. відповідно до вимог ст.. 23, 1167, 1168 ЦК України, так як моральна шкода, яка була завдана потерпілій ОСОБА_2 виявляється в тому, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у зв'язку з чим вона й до теперішнього часу відчуває фізичний біль, втратила спокій, стала знервованою, погіршився її сон, вона відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлена можливості у повній мірі реалізувати свої здібності та життєві плани, а також змінився її уклад життя, вона не мала змоги працювати та матеріально забезпечувати свою сім'ю. Крім того невідомі наслідки отриманих нею тілесних ушкоджень (можлива інвалідність). У зв'язку з відсутністю коштів, необхідних на лікування, вона вимушена позичати гроші у сторонніх людей, що є дуже принизливим для неї.

Враховуючи викладені обставини суд при визначенні суми моральної шкоди враховує також матеріальний стан обвинуваченого, який не працює, але є працездатною особою, не має у власності нерухомого або рухомого майна, також з урахуванням ступеня тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, характеру та тривалості фізичних страждань, яких потерпіла зазнала у зв'язку з завданими тілесними ушкодженням під час ДТП, стану здоров'я потерпілої, яка вимушена докладати значні додаткові зусилля для відновлення свого попереднього стану здоров'я та організації свого життя внаслідок завданих тілесних ушкоджень, враховуючи принцип розумності, виваженості і справедливості, а тому вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 8000грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, які зазнала потерпіла ОСОБА_2 в результаті ушкодження її здоров'я.

Розглянувши цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3 вказав, що на своє лікування в результаті отриманих від дорожньо-транспортної пригоди травм він витратив 5000грн. Однак належних та допустимих доказів того, що на своє лікування ним витрачено саме таку суму грошей, останній суду не надав. Таким чином суд вважає, що вимоги в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому задоволенню не підлягають.

Цивільний позов ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000грн. підлягає частковому задоволенню у сумі 8000грн. відповідно до вимог ст.. 23, 1167, 1168 ЦК України, так як моральна шкода, яка була завдана потерпілому ОСОБА_3 виявляється в тому, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у зв'язку з чим він відчуває фізичний біль та душевні страждання, втратив спокій, став знервованим, погіршився сон, а також змінився його уклад життя, він не мав змоги працювати, матеріально забезпечувати свою сім'ю та сплачувати аліменти на утримання своїх двох неповнолітніх дітей. У зв'язку з відсутністю коштів, необхідних на лікування, він вимушений позичати гроші у сторонніх людей, що є дуже принизливим для нього. Суд при визначенні суми моральної шкоди враховує також матеріальне становище обвинуваченого, який не працює, але є працездатною особою, не має у власності нерухомого або рухомого майна, також з урахуванням ступеня тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, характеру та тривалості фізичних страждань, яких потерпілий зазнав у зв'язку з завданими тілесними ушкодженням під час ДТП, стану здоров'я потерпілого, який вимушений докладати значні додаткові зусилля для відновлення свого попереднього стану здоров'я та організації свого життя внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, позбавлений можливості у повній мірі реалізувати свої здібності та життєві плани, враховуючи принцип розумності, виваженості і справедливості, тому вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 8000грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, які переніс потерпілий ОСОБА_3 в результаті ушкодження його здоров'я.

При цьому суд роз'яснює потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що оскільки вони на час ДТП, яка сталась 23.09.2014 року, були пасажирами маршрутного таксі MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, то в силу п.6 ст.7 Закону України «Про страхування» та Постанови КМУ від 14.08.1996 року №959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» вони є застрахованими особами від нещасних випадків на транспорті. Згідно договору №1400525/ОНВТ від 17.03.2014 року обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті страховиком потерпілих виступає АТ «ПРОСТО-страхування» (т.2 а.с.63). У зв'язку з чим потерпілі також в силу закону мають право звернутись до вказаного страховика за відшкодуванням шкоди.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне з набранням вироку законної сили речові докази: автомобіль KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у власника ОСОБА_9, транспортний засіб MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, який знаходиться на відповідальному зберіганні у власника ОСОБА_8 - залишити у користуванні їх власників.

Суд вважає за необхідне згідно ст.ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_4 судові витрати за проведену експертизу.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити за даним законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_8 страхове відшкодування в сумі 49490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 87506 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот шість) гривень 91 копійку, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень, а всього стягнути 97506 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот шість) гривень 91 копійку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 понесені витрати на правову допомогу в сумі 3454 (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири) гривні 60 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_8 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 85 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) гривень, а всього стягнути 8986 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 85 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Речові докази: автомобіль KAMA3-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у власника ОСОБА_9, транспортний засіб MERCEDES-BENS SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні у власника ОСОБА_8 - з набранням вироку законної сили залишити у користуванні їх власників.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави в УДКСУ у Пирятинському районі, код установи банку 831019, код ЄДРПОУ 37958534, банк одержувача: ГУДКСУ в Полтавській області, р/р №31118115700379, витрати за проведення автотехнічної експертизи в кримінальному провадженні №12014170290000550, в сумі 1075 (одна тисяча сімдесят п'ять) гривень 20 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Н.В.Нагорна