Вирок № 55174568, 25.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/3290/13-к

Провадження № 11кп/782/253/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючий - Усманова С.С.

судді: Кожушок М.В., Сахарілєнко О.Г.,

за участю секретаря - Григорян І.І.,

прокурора - Ахмедова Р.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м.Сєвєродонецьку в режимі відеоконференції під час трансляції із Старобільського слідчого ізолятора-18 апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури Старобільського району Луганської області Редько О.А., представника потерпілих адвоката Клименко Р.Л. на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 21.02.2014 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 21 лютого 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Проїждже Старобільського району Луганської області, громадянина України з середньо-спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до чотирьох років позбавлення волі, за ч.1 ст. 135 КК України - до одного року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Строк відбування покарання рахується з 18.10.2013 року.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнено з ОСОБА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 - 50000 (п'ятьдесят тисяч) гривень, на користь ОСОБА_7 - 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень, на користь ОСОБА_3 - 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень на користь ОСОБА_8 -25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнено на користь держави - одержувач УК в Старобільському районі Луганської області процесуальні витрати: за проведення трасологічної експертизи у розмірі 611 гривень 80 копійок, за проведення судової експертизи технічного стану ТЗ у розмірі 586 гривень 80 копійок, за проведення судової автотехнічної експертизи від 20.08.2013 року № 391/6 у розмірі 586 гривень 80 копійок.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК України.

За вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 04 липня 2013 року о 22 годині 30 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Дибко в с. Лиман Старобільського району Луганської області зі сторони м. Старобільська в напрямку смт. Новопсков Луганської області. У цей же час пішохід ОСОБА_9, рухався у попутному автомобілю під керуванням ОСОБА_1, напрямку, по узбіччю протилежного боку дороги. Під час руху в районі буд. № 28 по вул. Дибко с. Лиман, обвинувачений ОСОБА_1, порушив пункті 12.1, 12.4, 12.9 (б), 2.9 (а), 2.10 (а), (г) ПДР України, та рухаючись на автомобілі з перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті, проявивши безпечність і неуважність, проігнорувавши дорожню ситуацію, що розвивається, виїхав на узбіччя протилежного напрямку дороги, заходи щодо зупинки транспортного засобу не прийняв, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 передньою лівою частиною автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 з висновком судово-медичної експертизи отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці події. Після наїзду на пішохода обвинувачений ОСОБА_1, не зупинившись, з місця пригоди зник, завідомо залишивши без допомоги постраждалого ОСОБА_9 у небезпечному для життя стані і позбавленого можливості вжити заходів до самозбереження.

На даний вирок старшим прокурором прокуратури Старобільського району Луганської області Редько О.А. подано апеляційну скаргу, в якій вона просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, за ч.1 ст. 135 КК України у вигляді 2 рокив позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності провини та кваліфікацію дій ОСОБА_1, вважає, що вирок Старобільського районного суду Луганської області від 21.02.2014 року підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. У доводах посилається на те, що відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом також не враховано підвищену суспільну небезпеку скоєних злочинів, один з яких є тяжким, оскільки в результаті порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 спричинено смерть потерпілого ОСОБА_9

Крім цього, суд не прийняв до уваги характер скоєного злочину, оскільки ОСОБА_1, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, вчинив наїзд на пішохода, якого в подальшому залишив без допомоги у небезпечному для життя стані.

В своїй апеляційній скарзі представник потерпілих адвокат Клименко Р.Л. просить змінити вирок від 21.02.2014 року, призначивши покарання за ч.2 ст. 286 КК України - вісім років позбавлення волі, а також змінити вирок в частині задоволення позову ОСОБА_6, стягнувши з ОСОБА_1 на її користь 100 000 грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

У доводах вказує на те, що потерпілі вважають призначене покарання занадто м'яким. Позитивна характеристика за місцем проживання має бути оцінена критично, оскільки в ній зазначено, що ОСОБА_1 не вживає алкогольних напоїв, що за фактом виявилося неправдою. Бо саме вживання алкоголю стало причиною ДТП. Не заслуговує на увагу й проживання ОСОБА_1 з батьками пенсіонерами, оскільки ОСОБА_1 не працює та будучи працездатним чоловіком фактично перебував на утриманні батьків - пенсіонерів. Тобто ОСОБА_1 не займався суспільно корисною працею, вживає алкоголь при цьому сідаючи у стані сп'яніння за кермо. Не ґрунтуються на дійсних обставинах справи й висновки суду про відшкодування засудженим завданої матеріальної шкоди та щире каяття. Так відшкодування витрат на поховання було здійснено не ОСОБА_1, а його сестрою ОСОБА_10 Сам же ОСОБА_1 ніде не працює та навіть не намагався зустрітися з потерпілим. Зазначає, що отримані від ОСОБА_10 10 000 грн. є не відшкодуванням матеріальної шкоди, а відшкодуванням витрат на поховання. ОСОБА_1 під час досудового слідства не шукав зустрічі з потерпілим для того щоб просити пробачення. Крим цього, відповідно до п.5 ч.1 ст.67 КК України обтяжуючими покарання обставинами є тяжкі наслідки, завдані злочином. Внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину дружина ОСОБА_9 залишилась вдовою, двоє дітей (неповнолітня донька) - без батька, а батьки - без сина. Отже горя зазнали п'ятеро осіб, троє з яких (батьки пенсіонери та неповнолітня донька) є утриманцями. Вважає, що відповідно до ст. 56 КПК України потерпілі мають право висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання.

Заслухав суддю-доповідача, прокурора, що підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати вирок у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, за ч.1 ст. 135 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, потерпілу ОСОБА_11, яка повністю підтримали апеляцію свого представника Клименко Р.Л., обвинуваченого та його захисника, адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти доводів апеляційних скарг та просили вирок залишити без змін, заслухав доводи сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, вислухав дебати сторін та останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність обвинуваченого повністю підтверджена доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України, що не оскаржується в апеляційних скаргах.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що при призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд першої інстанції в порушення вимог ст.65 КК України, зазначив у вироку, але не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу, що кримінальне правопорушення обвинувачений скоїв у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого призначив надмірно м'яке і є явно несправедливе покарання..

Ст. 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм змістом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.

Відповідно до ст.12 КК України одне кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, за яке засуджено ОСОБА_1, є тяжким злочином.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений не працює, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до п.п. 1,2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Судом не дана оцінка і не враховано те, що обвинувачений грубо порушив Правила дорожнього руху, внаслідок злочинних дій засудженого настала смерть потерпілого, залишив в небезпеці потерпілого після скоєння ДТП, якого сам поставив в небезпечний для життя стан, спричинена моральна шкода, яка не відшкодована, неврахована думка потерпілого.

Таким чином, під час судового розгляду судом першої інстанції було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що у відповідності зі ст. 413 КПК України, тягне за собою скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав як пом'якшуючу обставину - повне відшкодування матеріальної шкоди на поховання потерпілого, такими, що заслуговують на увагу, тому що у відповідності до вимог п. 2 ст. 66 КК України добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди включає в себе реальне відшкодування у повному обсязі спричинених злочином втрат фізичного, майнового та морального характеру. З матеріалів справи та вироку слідує, що обвинувачений не відшкодував потерпілим втрат морального характеру.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги представника потерпілих про те, що відповідно до п.5 ч.1 ст.67 КК України обтяжуючими покарання обставинами є тяжкі наслідки, завдані злочином, колегія суддів оцінює критично, тому що смерть потерпілого, яка була заподіяна діями обвинуваченого, прямо передбачено в якості кваліфікуючої ознаки ч.2 ст. 286 КК України і, відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України суд не має права ще раз враховувати їх при призначенні міри покарання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш сурового покарання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що є підставою для скасування вироку суду та ухвалення нового вироку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, дані про особу обвинуваченого, який не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, до обставин, що обтяжують покарання, колегія судів відносить вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп'яніння, в якому той знаходився під час керування транспортним засобом, що є грубим порушенням Правил дорожнього руху України і вважає за необхідне призначити покарання у розмірі, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наслідків, що настали, характеру та мотивів допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, його поведінку після скоєння ДТП, а також обставину, яка обтяжує покарання, - а саме скоєння ДТП у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає доцільним застосування до винного додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Також колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника потерпілих щодо збільшення стягнення у рахунок відшкодування моральної шкоди, а саме необхідності задоволення позову ОСОБА_6, стягнувши з ОСОБА_1 на її користь 100 000 грн. відшкодування завданої моральної шкоди. В ч.3 ст.23 ЦК України зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. У п. 9 постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Як вбачається з матеріалів справи на утриманні потерпілої ОСОБА_6 залишилось неповнолітня дочка, вона вимущена сама після смерті чоловіка одноособовий догляд не лише за обома дітьми, а й за батьками померлого чоловіка, все це безумовно потребує від неї додаткових зусиль для організації подальшого життя, зміни звичайного образу життя.

На підставі ст.72 ч.5 КК України в строк відбуття покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_1 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 18.10.2013 року по сьогоднішній день включно

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури Старобільського району Луганської області Редько О.А., представника потерпілих адвоката Клименко Р.Л. задовольнити частково.

Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 21.02.2014 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України в частині призначеного покарання та стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 - скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України покарання у вигляді 5 (п"яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, за ч.1 ст. 135 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Стягнути з ОСОБА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 - 100000 (сто тисяч) гривень,

На підставі ст.72 ч.5 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 18.10.2013 року по сьогоднішній день включно.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно з моменту його проголошення, на нього можуть бути подані касаційні скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий _______С.С. Усманова

Судді:____М.В. Кожушок,______О.Г. Сахарілєнко