Ухвала суду № 55170341, 22.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/17702/15-к Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія ст.309 КПК Доповідач Жизнєвський Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жизнєвського Ю.В.

суддів: Бережної С.В., Широкопояса Ю.В.

при секретарі Парижан І.О.

за участі:

прокурора Тернового І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Грищенка Ю.М. на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 24 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 24 грудня 2015 року, відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФГ ГУ ДФС у Житомирській області Вальчук Н.С. про накладення арешту на ? частки квартири, що на праві власності належить ОСОБА_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що при дослідженні клопотання про накладення арешту на майно по кримінальному провадженні №32014060000000076, та доданих додатків до нього встановлено, що відсутні докази про внесення до Єдиного Реєстру досудових розслідувань відомостей щодо ОСОБА_2, тому дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на ? частку квартири, що на праві власності належить ОСОБА_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Вважає, що вказана ухвала є незаконною та винесена в супереч діючого чинного кримінального процесуального законодавства України.

Зазначає, що в ухвалі вказано, що вона не підлягає оскарженню, чим порушено п.9 ч.1 ст.309 КПК України, яким передбачено, що під час досудового розслідування можуть бути оскарженні в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майно або відмову у ньому.

Підставою для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - є відсутність доказів про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо ОСОБА_2. Однак, судом не враховано положення ч.2 ст.170 КПК України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 10.11.2015 p. N 772-VIII, відповідно якої, арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

У ході досудового розслідування встановлено, що 29.08.2009 гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано шлюб з гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно інформаційних даних, отриманих у січні 2015 року в рамках досудового розслідування з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, встановлено, що вона на праві власності у розмірі частки ? належить кожному: ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Однак, згідно інформаційних даних, отриманих уже в листопаді 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 встановлено, що 04.03.2015, тобто після того, як ОСОБА_3 стало відомо про обставини кримінального провадження, право власності на ? частки зазначеної квартири ОСОБА_3, останнім, у відповідності до договору дарування від 01.03.2015 зареєстровано за ОСОБА_2 - його дружиною.

Дане свідчить, що відчуження ОСОБА_3 своєї ? частки нерухомого майна здійснено з метою уникнення конфіскації цього майна, так, як санкцією ч.3 ст.212 КК України, передбачено покарання у вигляді штрафу від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією майна.

Таким, чином посилання слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира, про відсутність доказів про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо ОСОБА_2 - є незаконним, оскільки, остання органом досудового розслідування позиціонується як третя особа, майно якої може бути арештовано, зокрема особа, яка отримала чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знала чи повинна була знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Заслухавши доповідача, прокурора Тернового І.І., який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 10.11.2015 p. N 772-VIII, відповідно якої, арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

З матеріалів провадження вбачається, що договір дарування №554 укладений 04.03.2015 року, згідно якого право власності на ? частки квартири АДРЕСА_4, що в місті Києві зареєстроване за ОСОБА_2 Про підозру ОСОБА_3 було повідомлено 02.12.2015 року. Отже на день вчинення правочину з дарування ОСОБА_3 не мав статусу «підозрюваного», а тому не можливо накласти арешт на майно третьої особи, а саме ОСОБА_2

Крім того зазначений договір дарування на час розгляду в суді першої інстанції клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_2 не визнано судом недійсним, тобто остання не позбавлена права власності на дане житло.

Доводи прокурора про те, що після того, як ОСОБА_3 стало відомо про обставини кримінального провадження, право власності на ? частки зазначеної квартири ОСОБА_3, останнім, у відповідності до договору дарування від 01.03.2015 зареєстровано за ОСОБА_2 - його дружиною є припущенням.

Переконливих доводів про наявність підстав накласти арешт на майно слідчий в клопотанні не наводить. Натомість його клопотання ґрунтується лише на припущеннях, згідно яких укладення договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2: «… дає органу досудового розслідування підстави вважати, що відчуження ОСОБА_3 даної частки нерухомого майна здійснено з метою уникнення конфіскації цього майна, враховуючи те, що санкція ч.3 ст.212 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від 15 000 до 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією майна ….».

Враховуючи, що ні слідчим, ні прокурором не наведено конкретних доказів, які б свідчили про те, що право власності на ? частки зазначеної квартири було за реєстровано за ОСОБА_2 було зареєстровано з метою уникнення її конфіскації, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтована, підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Грищенка Ю.М. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 24 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: