Вирок № 55167957, 21.01.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/380/16-к

Провадження № 1-кп/200/184/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого: судді Леонова А.А.,

за участі секретаря: Коляда В.В.,

сторін судового провадження:

прокурора: Ладняка О.А.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську судове провадження № 1-кп/200/184/16 (кримінальне провадження №32015040230000044) за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степове Дніпропетровського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, що має середню освіту, працюючого слюсарем в КП «Дніпродзержинські тепломережі», що має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, в порушення вимог ст. ст. 81,87,89 ЦК України, ст. 56, ст. ст. 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст. ст. 8,24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-ІV від 15.05.2003 року, у жовтні 2013 року погодився на пропозицію невстановлених осіб створити Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «БК «Фортум» (код ЄДРПОУ 38964968), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи при цьому наміру фактично здійснювати підприємницьку діяльність.

Так ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в період з 01.11.2013 року по теперішній час є засновником та директором юридичної особи - ТОВ «БК «Фортум».

В денний час доби 01.11.2013 року ОСОБА_2, знаходячись в приміщені приватного нотаріуса ОСОБА_4, яке знаходиться по АДРЕСА_3, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що здійснює реєстрацію підприємства без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена статутом ТОВ «БК «Фортум», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, знаючи, що здійснює реєстрацію ТОВ «БК «Фортум», набуває право власності на підприємство, підписав Протокол № 1 від 01.11.2013 року установчих зборів учасників ТОВ «БК «Фортум», наказ № 1 та статут ТОВ «Фортум» та нотаріально їх засвідчив у приватного нотаріуса ОСОБА_4

Згідно Протоколу № 1 від 01.11.2013 року установчих зборів учасників ТОВ «БК «Фортум», наказу № 1 та статуту ТОВ «Фортум» ОСОБА_2 є єдиним засновником та учасником підприємства, є його директором і бухгалтером зі статутним майновим капіталом на загальну суму 307 400 гривень.

Того ж дня ОСОБА_2, знаходячись в приміщені приватного нотаріуса ОСОБА_4, яке знаходиться АДРЕСА_1 в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи при цьому наміру фактично здійснювати підприємницьку діяльність, після підписання реєстраційних документів ТОВ «БК «Фортум» та їх посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_4, передав повний пакет документів зазначеного підприємства невстановленим особам, для реєстрації в Дніпропетровському міському управлінні юстиції.

Підписання ОСОБА_2, за участі невстановлених осіб, зазначених документів ТОВ «БК «Фортум», та документів в банківських установах АТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Банк «Київська Русь» на програмне забезпечення для здійснення доступу і управління розрахунковими рахунками ТОВ «БК «Фортум» дало змогу здійснити реєстрацію підприємства в Запорізькому міському управлінні юстиції 05.11.2013 року під №11037770001035101 та здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності зареєстрованого підприємства у встановленому законом порядку.

Дії ОСОБА_2 здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме:

- статті 1 Закону України "Про підприємництво" № 698-ХІІ від 02.07.1991 року із змінами та доповненнями, яка визначає, що "підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з метою виробництва продукції, виконання робіт, чи надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку";

- статті 14 Закону України "Про підприємництво" № 698-ХІІ від 02.07.1991 року із змінами та доповненнями, яка визначає, що управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи;

- пункту 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 р., згідно якого власник, або уповноважена ним службова особа підприємства повинні організувати бухгалтерський облік на підприємстві та забезпечити фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах;

- пункту 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991 р., із змінами та доповненнями, згідно якого підприємство повинно сплачувати до бюджету належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в установлені законом терміни.

- статті 81 Цивільного Кодексу України, за якою юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

- статті 87 Цивільного кодексу України якою встановлено:

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

У статті 88 Цивільного кодексу України якою встановлено:

У засновницькому договорі товариства визначаються умови передання товариству майна учасників.

У статті 89 Цивільного кодексу України якою встановлено:

Юридична особа підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом.

Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.

У статті 56 Господарського кодексу України якою встановлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу.

У статті 57 Господарського кодексу України якою встановлено:

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

У статті 57 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

У статті 88 Господарського кодексу України якою встановлено, що учасники господарського товариства зобов'язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства.

У статті 89 Господарського кодексу України якою встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

У статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості, передбачені законом.

У пункті 3 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, несуть засновники (учасники) юридичної особи.

У статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору два примірники установчих документів. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та показав, що точну дату подій він не пам'ятає, в листопаді 2013 року він приїхав до м. Дніпропетровська. На вулиці до нього підійшли якісь незнайомі люди та запропонували оформити на нього підприємство за винагороду. Він погодився і разом із цими людьми пішов до нотаріуса, у якого підписав якісь документи. Також він отримав та передав цим особам документи на підприємство, яке вони оформили на його ім'я. За це він отримав від тих людей 10 000 гривень, які витратив на власні потреби. У вчиненому кається.

Прокурор, захисник вважали за можливе розглядати дане кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.

Судом було роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_2 положення ст. 349 КПК України. ОСОБА_2 просив розглядати справу у скороченому порядку без виклику свідків та без дослідження письмових доказів.

В зв'язку із повним визнанням вини обвинуваченим ОСОБА_2, позицією інших сторін кримінального провадження, суд вважав за можливе проводити розгляд даного кримінального провадження відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.

Захисник та обвинувачений заявили клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положення Закону України «Про амністію у 2014 році», та просили звільнити його від відбування покарання.

Оцінюючи досліджені докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Вважаючи доведеною таким чином вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, описаного вище, суд кваліфікує його дії за ч.1 ст. 205 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразилися в створенні суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «БК «Фортум» (код ЄДРПОУ 38964968) з метою прикриття незаконної діяльності.

Вивченням особи обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Батьківський прав не позбавлявся.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до положень ст. 66 КК України є щиросердне каяття, активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 67 КК України не виявлено.

При призначенні покарання, з врахуванням тяжкості скоєного злочину, який є злочином невеликої тяжкості та особистості обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу.

Також суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 положення пункту в) статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнити його від відбування покарання у вигляді штрафу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368, 374-375 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

На підставі пункту в) статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного за цим вироком покарання у вигляді штрафу в розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

Протоколи допитів свідків та інші документи про зафіксовані процесуальні дії - зберігати в кримінальній справі.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: А.А.Леонов