Рішення № 55167612, 22.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 155/875/15-ц Провадження № 22-ц/773/43/16 Головуючий у 1 інстанції: Вознюк І.І. Категорія: 2 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення режиму спільної часткової власності та поділ спільного майна в натурі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Локачинського районного суду від 30 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй належить 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 Інша 1/3 частина будинку належить відповідачу ОСОБА_3 Домовитись з відповідачем про порядок користування майном їй не вдалося.

Рішенням Горохівського районного суду від 15 червня 2012 року її аналогічний позов було задоволено, однак це рішення було скасовано апеляційним судом з тієї підстави, що позивач не мала дозволу виконавчого комітету місцевої ради на перепланування будинку.

Враховуючи, що на даний час такий дозвіл не потрібний, просила припинити режим спільної часткової власності сторін на спірний будинок шляхом виділу їй в натурі 2/3 частин будинку, а відповідачу - 1/3 частини згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Локачиснського районного суду від 30 жовтня 2015 року позов задоволено.

Постановлено припинити режим спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на будинковолодіння по АДРЕСА_1 шляхом виділу в натурі майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме:

- виділити ОСОБА_1 2/3 частини будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - приміщення 1-1, 1-3, 1-5, 1-6 загальною площею 29,8 кв. м., погріб з шийкою (Г), хлів (Б-1), всього вартістю 74583 грн. 30 коп.;

- виділити ОСОБА_3 1/3 частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - приміщення 1-2, 1-4 загальною площею 16,6 кв. м., сарай (б), вбиральню (В), всього вартістю 35928 грн. 70 коп.

Провести переобладнання будинку: двом співвласникам закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 і 1-2, 1-5 і 1-4; влаштувати автономні інженерні мережі електропостачання; ОСОБА_3 влаштувати добудову загальною площею 7,5 кв. м (коридор); влаштувати дверні прорізи між приміщеннями 1-4 і 1-2 та добудовою; влаштувати віконний проріз у приміщенні 1-2; переобладнати приміщення 1-2 під кухню.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 908 грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 467 грн. 98 коп. та зі ОСОБА_3 на користь держави - судовий збір в розмірі 268 грн. 77 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для, справи, які суд вважав встановленими, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 травня 1987 року дочки спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 набули право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, які знаходяться в с. Холонів Горохівського району (а. с. 7).

За договором дарування від 07 травня 2010 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 свою 1/3 частину вказаного будинковолодіння (а. с. 8), внаслідок чого позивач стала власником 2/3 його частин.

Інша 1/3 частина спірного майна належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 28054517 від 18 листопада 2010 року, виданим Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення Горохівського районного суду від 19 жовтня 2010 року (а. 43 інвентаризаційної справи № 165).

Отже спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності (ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № О-79 від 21 травня 2012 року, проведеної у справі Горохівського районного суду № 2-900/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділення в натурі спадкового майна та усунення перешкод в його користуванні, запропоновано один варіант розподілу будинковолодіння, за яким першому співвласнику виділяється 67/100 частин, а другому - 33/100 частини, визначено обсяг робіт по переплануванню та переобладнанню та реконструкції будинку, які необхідно провести для влаштування двох ізольованих квартир (а. с. 13-18).

У висновку експертного дослідження № О-127 від 22 жовтня 2015 року уточнено вартість спірного будинковолодіння, а в дослідженні № О-127/1 від 29 жовтня 2015 року - частки співвласників та розмір компенсації за відхилення від ідеальних часток (а. с. 88-103).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як власник 2/3 частин спірного майна, яке перебуває у спільній частковій власності, має право на його поділ в натурі, а розподіл будинковолодіння з облаштуванням окремих ізольованих квартир є технічно можливим.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Згідно з роз'ясненнями, даними у п. п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, які відповідають розміру їх часток у приватній власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться за наявності дозволу на це виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 Житлового кодексу (далі - ЖК) України).

Відповідно до ст. 152 ЖК України (в редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

За змістом наведеної правової норми у випадку переобладнання та перепланування жилого будинку, що передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, необхідно отримання документів, що дають право на виконання таких робіт. Те ж саме стосується робіт, які не охоплюються поняттями переобладнання та перепланування.

Переобладнання - це влаштування в окремих жилих будинках жилих і нежилих приміщень, влаштування й переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Перепланування - це перенесення й розбирання некапітальних перегородок, перенесення й влаштування дверних прорізів без втручання в несучу частину стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції будинку, влаштування та переустаткування тамбурів.

При переобладнанні і переплануванні загальна площа жилого будинку не змінюється.

Прибудова - це вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови жилого будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Отже поняття прибудови виходить за межі переобладнання і перепланування.

Інженерні системи загального користування - це механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири.

З покладеного в основу оскаржуваного рішення суду висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-79 від 21 травня 2012 року вбачається, що для влаштування двох ізольованих квартир необхідно, зокрема, здійснення добудови площею 7,5 кв. м. (коридору) та влаштування автономних інженерних мереж електропостачання (а. с. 13-18), що не може проводитися без отримання документів, які дають право на виконання таких робіт. Крім того, в суді апеляційної інстанції експерт пояснив, що сторонам також необхідно влаштувати автономні інженерні мережі газопостачання.

Отже фактично в даному випадку мова йде не лише про переобладнання та перепланування, а й про реконструкцію жилого будинку шляхом влаштування добудови, тобто його перебудову з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної площі тощо, пов'язану зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів. Така реконструкція може бути здійснена лише після отримання забудовником відповідної будівельної документації.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки. Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою. Технічні умови надаються протягом 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. Технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об'єктів будівництва, а також відповідати намірам заявника щодо забудови земельної ділянки. У технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки. Склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади. Технічні умови є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до технічних умов можуть вноситися тільки за згодою замовника. За рішенням замовника може бути передбачено застосування автономних систем інженерного забезпечення в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що поділ спірного будинку в натурі (при необхідності здійснення добудови та влаштування автономних інженерних мереж) можливий за умови отримання стороною (сторонами) у справі в установленому порядку будівельного паспорта та технічних умов на влаштування автономних інженерних мереж, Суд не може перебрати на себе повноваження органів, які за законом зобов'язані надати замовнику вказану будівельну документацію, і прийняти рішення про поділ будинку на основі лише висновку експертизи.

На виконання вимог ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи апеляційним судом було запропоновано позивачу та її представнику отримати в уповноважених органів і подати суду вищевказану документацію та попереджено про наслідки вчинення або невчинення зазначених процесуальних дій, для чого розгляд справи двічі відкладався. Однак ОСОБА_1 цього не зробила, тому відсутні підстави для поділу спірного будинку в натурі за запропонованим варіантом.

У зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи та допущеними ним порушеннями вищенаведених норм матеріального права оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України.

Дане рішення апеляційного суду не перешкоджає ОСОБА_1 після отримання будівельної документації, необхідної для проведення реконструкції спірного будинку, повторно пред'явити до суду позов про його поділ.

Що стосується доводів позивача про перешкоджання їй з боку відповідача у користуванні будинком, то ОСОБА_1 також може захистити свої порушені права шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_3 про усунення таких перешкод на підставі ст. 391 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до зазначеної норми процесуального права суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

На час пред'явлення ОСОБА_1 позову до ОСОБА_3 про виділення в натурі майна, усунення перешкод в його користуванні, стягнення матеріальної та моральної шкоди, як і на час набрання законної сили рішення суду у вказаній справі від 18 жовтня 2012 року (а. с. 23-24), діяла інша редакція ст. 152 ЖК України, а отже правова підстава спору була інша. Тому підстави для закриття провадження у даній справі відсутні.

За правилами ст. 88 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені нею витрати на оплату апеляційної скарги судовим збором в сумі 810 грн. 42 коп. (а. с. 123).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Локачинського районного суду від 30 жовтня 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення режиму спільної часткової власності та поділ спільного майна в натурі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 810 (вісімсот десять) грн. 42 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: