Рішення № 55166163, 20.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 319/587/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Скляр С.Ю.

Номер провадження 22-ц/778/450/16 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі ОКП «Донецьктеплокомуненерго») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що з 05 жовтня 2005 року вона працювала на посаді юрисконсульта у Виробничій одиниці «Сніжнетепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго», яка є відокремленим підрозділом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» без права юридичної особи, та звільнилась 28 листопада 2014 року на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв'язку зі зміною місця проживання.

З дня звільнення по час звернення до суду відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі у сумі 5356,42 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 77 днів у сумі 20596,73 грн.

Через те, що відповідачем не проведено повного розрахунку, позивачу заподіяно моральні страждання, які виразилися в тому, що вона переживала з приводу існування своєї сім'ї, оскільки не могла забезпечити свою сім'ю нормальними життєвими умовами. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в 5000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила стягнути з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 5356,42 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 20596,73 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01 листопада 2014 року по 28 листопада 2014 року у сумі 5356, 42 грн. та на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн. Всього стягнуто грошових коштів у сумі 5856,42 грн.

У задоволенні позову в іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Стягнуто з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в дохід держави судовий збір в сумі 1339,80 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволення позову ОСОБА_3, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 без дотримання вимог ч.3 ст. 118 ЦПК України та не повернув їй позовну заяву, а при вирішенні питання наявності заборгованості по заробітній платі дослідив лише довідку № 1222 від 28 листопада 2014 року. Умови та обставини виникнення заборгованості не досліджені, сума заборгованості не перевірена. Крім того, судом першої інстанції не надано правової оцінки тому факту, що 03 серпня 2015 року позивач звернулась з аналогічним позовом в Селидівський міський суд Донецької області (справа № 242/3767/15-ц), тобто тоді, коли її справа стосовно заборгованості по заробітній платі вже розглядалась в Куйбишевському районному суді Запорізької області. До того ж в позовній заяві надісланій в Селидівський міський суд позивач вказала іншу суму заборгованості по заробітній платі, а саме 20758,57 грн., та в якості доказу заборгованості по заробітній платі надала суду іншу довідку № 1223. Обидві довідки датовані однією датою - 28 листопада 2014 року. Також суд проігнорував надану відповідачем довідку № юр/2054 від 12 жовтня 2015 року, яка свідчить про те, що на даний час згідно бухгалтерської звітності ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_3 відсутня. Суд не з'ясував, чим позивач підтверджує спричинення їй моральної шкоди, в чому полягає втрата нормальних життєвих зв'язків та які додаткові зусилля їй необхідні були для відновлення становища, ОСОБА_3 не надані.

Просить скасувати рішення в частині стягнення з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі у розмірі 5356,42 грн., та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500,00 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Сторони у судове засідання не з'явилися. Відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, апелянт ОКП «Донецьктеплокомуненерго» судову повістку отримав 29 грудня 2015 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи. З клопотаннями про відкладення розгляду справи з повідомленням про поважність причин неявки до апеляційного суду не звернувся. Позивач ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без її участі. Судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності сторін, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки апелянт оскаржує рішення суду в частині задоволення позову, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише в цій частині.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 за наказом № 332-к від 01 грудня 2013 року була переведена на посаду юрисконсульта ВО «Сніжнетепломережа», яке є відокремленим підрозділом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» без права юридичної особи (а.с.5-6, 10-13).

З 28 листопада 2014 року звільнена наказом № 482-к від 28.11.2014 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням ( а. с. 5).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, стягуючи суми заборгованості по заробітній платі з 01.11.2014 року по 28.11.2014 року та моральну шкоду у сумі 500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач надала довідку, яка видана ВО «Сніжнетепломережа» № 1222 від 28.11.2014 року про розмір заборгованості 5356,42 грн. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного відповідач не надав. Встановивши, що заробітна плата ОСОБА_3 не виплачена тривалий час, в межах одного року, що є порушенням прав працівника у сфері оплати його праці, суд дійшов висновку, що вказане порушення призвело до моральних страждань позивача, втрати нею нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому є підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, тому стягнув на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Судова колегія з висновком суду про стягнення суми заборгованості по заробітній платі погоджується. Розглядаючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 83 КЗпП України, статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Стаття 116 КЗпП України регламентує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що в день звільнення з ОСОБА_3 не було проведено повного розрахунку, тому ВО «Сніжнетепломережа» надана довідка № 1222 від 28.11.2014 року про наявність заборгованості по заробітній платі за період з 01.11.2014 року по 28.11.2014 року (а.с.4).

Таким чином, у позивача ОСОБА_3 виникло право вимоги стягнення суми заборгованості по заробітній платі.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд не дослідив умови та обставини виникнення заборгованості, а також не перевірив суму заборгованості є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності заборгованості по заробітній платі, позивачем ОСОБА_3 надана довідка ВО «Сніжнетепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» № 1222 від 28.11.2014 року, яка свідчить про те, що в день звільнення 28.11.2014 року з позивачем остаточний розрахунок не здійснений та є заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2014 року по 28.11.2014 року у сумі 5356,42 грн. (а.с. 4).

Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі ст. 57-60 ЦПК України не спростував відомості, наведені у вказаній довідці та не надав доказів, що відомості, які відображені в довідці, яка оформлена відповідно до вимог діючого трудового законодавства за підписом директора і головного бухгалтера з відтиском печатки є недостовірними.

На час надання вказаної довідки посадові особи, які посвідчили відомості, викладені у довідці, продовжували виконувати свої обов'язки та не були звільненні, печатка виробничої одиниці не була визнання недійсною.

Відповідно доказів, наданих відповідачем, наказ № 186 про визнання печатки недійсною виданий лише 30.07.2015 року, а оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» розміщено 12 серпня 2015 року ( а.с. 141-142).

На час розгляду справи відповідач не надав доказів виплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3, а довідка ОКП «Донецьктеплокомуненерго» № юр/2054 від 12.10.2015 року про те, що заборгованість по виплаті заробітній платі ОСОБА_3 відсутня не містить відомостей та доказів виплати заробітної плати у строки передбачені ст. 115, 116 КЗпП України (а.с. 143).

Будь-які докази, як то: відомості про виплату заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3, квитанції, чеки щодо перерахування заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3 та докази отримання нею заборгованості по заробітній платі, відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, які б суд апеляційної інстанції міг би дослідити в порядку ч.2 ст. 303 ЦПК України не надав.

А тому, така довідка не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 57-58 ЦПК України та правомірно не прийнята судом, оскільки в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що у вересні-жовтні 2014 року відбулося захоплення майна та фінансової документації ВО «Сніжнетепломережа», про що свідчать заяви до правоохоронних органів від 04.10.2014 року та 25.12.2014 року, то у вказаних заявах відсутня інформація, що працівники підприємства, зокрема позивач ОСОБА_3 не виконувала своїх трудових обов'язків.

Як уже зазначалося, відповідач не спростував нарахування заробітної плати ОСОБА_3 в період з 01.11.2014 року по 28.11.2014 року у сумі 5356,42 грн. та не довів недійсність відомостей у довідці № 1222, яка видана 28.11.2014 року посадовими особами, які продовжували виконувати свої обов'язки та не були звільненні (а.с. 19) та недійсність печатки ВО «Сніжнетепломережа», відтиск якої міститься на довідці.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно того, що 03 серпня 2015 року позивач подала до Селидівського міського суду Запорізької області аналогічний позов про стягнення заборгованості по заробітній платі, в той час, коли її справа стосовно заборгованості по заробітній платі вже розглядалась в Куйбишевському районному суді, то із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на а.с. 137-139 міститься копія позовної заяви ОСОБА_3 до Селидівського міського суду Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2014 року по 31.10.2014 року сумі 8400,13 грн. на підставі довідки ВО «Сніжнетепломережа»№ 1223 від 28.11.2014 року (а.с.140). Відомості щодо відкриття провадження у вказаній справі та наявність рішення суду відсутні.

В той час, за рішенням суду, яке переглядається, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 стягнута за період з 01.11.2014 року по 28.11.2014 року у сумі 5356,42 грн.

Таким чином, справи не є тотожними та ніякого преюдиційного значення одна перед одною не мають, а тому доводи є безпідставними.

Інший довід апеляційної скарги відносно того, що суд в порушення вимог ч.3 ст. 118 ЦПК України відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі без наявної відмови у видачі судового наказу є безпідставним.

Із позовної заяви, рішення суду вбачається, що наряду із вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, ОСОБА_3 заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, в той час як за правилами наказного провадження судовий наказ може бути виданий лише за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Таким чином, пред'явлення позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди не суперечить цивільному процесуальному законодавству.

Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно стягнення на корить позивача моральної шкоди.

Дійшовши правомірного висновку про відсутність вини ОКП «Донецьктеплокомуненерго» у невиплаті ОСОБА_3 заробітної плати за настання обставин непереборної сили з 02 липня 2014 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів, що підтверджено сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 2644/05-4 від 28 серпня 2014 року (а.с.50) та відмовивши з цих підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції залишив поза увагою, що у в силу ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування моральної шкоди працівнику здійснюється у разі наявності вини підприємства. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Позовні вимоги ОСОБА_3, крім стягнення заборгованості по заробітній платі, зводяться також до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, тобто є свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також до відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, тому застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Обставини непереборної сили встановлені сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2644/05-4 від 28 серпня 2014 року про настання обставин непереборної сили (а.с.50).

Таким чином, відсутня вина ОКП «Донецьктеплокомуненерго» як у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачу так і в спричиненні моральної шкоди.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України № 6 - 2159цс15 від 11 листопада 2015 року, який в силу ч.2 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду про задоволення цих позовних вимог, тому підстав для скасування та ухвалення нового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає. В частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку рішення суду не переглядається.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В силу ч.5 вказаної статті, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення суду або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову про стягнення заробітної плати, тому судовий збір з позовної заяви не сплачувався.

Згідно п.п. 1,2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними згідно із Законами № 4212-VI від 22.12.2011, № 590-VII від 19.09.2013; в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 року, який набрав чинності з 01.09.2015 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява ОСОБА_3 подана у квітні 2015 року. Мінімальна заробітна плата на 01 січня 2015 року становила 1218 грн. За рішенням суду задоволено дві позовні вимоги: стягнення заборгованості по заробітній платі - майновий характер та відшкодування моральної шкоди - немайновий характер. Судовий збір стягнуто у сумі 1339,80 грн.

Відповідно підпункту 1.1) п.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір, за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, за подання юридичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково у сумі 5356,42 грн., відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь держави підлягає сплаті судовий збір у сумі 1218 грн. за подання позовної заяви.

Крім того, за подачу апеляційної скарги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» сплачено 1473,78 грн., а оскільки апеляційна скарга ОКП «Донецьктеплокомуненерго» задоволена частково, в частині стягнення моральної шкоди у сумі 500 грн., відповідно до ст. 88 ЦПК України ОКП «Донецьктеплокомуненерго» має право на повернення частини судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 121,80 грн.

Враховуючи зазначене, з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1084,02 грн. (1218 грн. - 121,80 грн.).

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.

В частині стягнення судових витрат рішення суду змінити, зменшити розмір судових витрат, стягнувши з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в дохід держави 1084,02 грн.(одна тисяча вісімдесят чотири грн. 02 коп.).

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку рішення суду не переглядається.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: