Рішення № 55166033, 22.01.2016, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1438/14-ц

Провадження № 2/324/3/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2016 р. м.Пологи

Пологівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Мосейко Я.В., при секретарі Таран Т.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я внаслідок злочину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину у розмірі 12000 грн., а також моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Позивач зазначив, що 07.08.2013 року в першій половині дня він приїхав за місцем проживання відповідача та привіз йому два мішки висівок. Після їх розвантаження між ним та відповідачем виникла сварка, так як відповідач став вимагати від позивача повернення йому боргу за придбаний раніше автомобільний двигун. В ході цієї сварки відповідач завдав позивачу удар в область правої ключиці, а також декілька ударів по тілу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 305 від 06.09.2013 року у позивача було виявлено закритий перелом правої ключиці, крововилив на грудній клітині, садна на лівій нижній кінцівці.

За такі дії відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 122 ч.1 КК України і вироком Пологівського районного суду від 01.07.2014 року відповідач був визнаний винним за ст. 122 ч.1 КК України і йому було призначено покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" відповідач ОСОБА_2 був звільнений від відбування призначеного покарання.

У зв'язку із тілесними ушкодженнями, які спричинив відповідач, позивач був змушений проходити лікування в Пологівській ЦРЛ та Запорізькій обласній лікарні, при цьому були витрачені кошти на придбання медичних препаратів та проходження медичних процедур.

Як зазначив позивач злочином йому було завдано матеріальну шкоду, яку він оцінює у 12000 грн.

Крім цього йому було завдано моральної шкоди у зв'язку з перенесенням ним фізичного болю та страждань від травми, а також психологічного стресу та душевних страждань.

Позивач не може жити повноцінним життям, так як не може підняти догори праву руку і вважає, що частково втратив працездатність, а тому відчуває великі моральні страждання.

Моральні страждання він продовжує нести щоденно і буде їх нести у подальшому у невизначений та непередбачуваний термін, а тому оцінює їх у розмірі 5000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 12000 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, збільшивши її розмір до 80000 грн., моральну шкоду залишив на рівні 5000 грн., пояснивши, що він не може надати суду докази, що саме такий розмір матеріальної шкоди йому спричинив відповідач, але йому необхідне лікування в майбутньому, на яке він коштів не має. Також пояснив, що він не має доказів про втрату ним працездатності внаслідок тих тілесних ушкоджень, які йому спричинив відповідач. Крім того пояснив, що він повинен декілька разів на рік проходити стаціонарне лікування у зв'язку з захворюванням серця, яке виникло після спричинення відповідачем йому тілесних ушкоджень, але доказів цього він суду надати не може.

Відповідач проти позову заперечує, пояснивши, що не визнає матеріальну шкоду, так як у позивача немає ніяких доказів про її розмір, а моральну шкоду не визнає, так як не спричиняв позивачу ніяких тілесних ушкоджень, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши наявні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 12000 грн., а також зміненої матеріальної шкоди у розмірі 80000 грн., суд вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає, так як позивач при подачі позову до суду, а також при розгляді даного позову і збільшення позовних вимог, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували саме такий розмір завданої матеріальної шкоди, або хоча б якийсь розмір матеріальної шкоди, а тому в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно вироку Пологівського районного суду Запорізької області від 12.01.2015 року та вироку апеляційного суду Запорізької області від 17.09.2015 року відповідач ОСОБА_2 визнаний винним за ст. 122 ч.1 КК України, за те, що 07.08.2013 року в першій половині дня під час сварки з позивачем ОСОБА_1 спричинив йому закритий перелом правої ключиці, синець на грудній клітині, садно на лівій нижній кінцівці.

Вироком апеляційного суду Запорізької області відповідачу ОСОБА_2 за ст. 122 ч.1 КК України призначено покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк - один рік. Крім того застосовано положення п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

Під час розгляду даного кримінального провадження позивачем цивільний позов заявлений не був.

Зважаючи на таке, даними вироками Пологівського районного суду та апеляційного суду Запорізької області встановлено, що саме відповідач ОСОБА_2 спричинив позивачу вказані вище тілесні ушкодження і твердження відповідача, що ці тілесні ушкодження були спричинені іншою особою є безпідставними і судом до уваги не беруться, у зв'язку з чим, суд вважає, що своїми діями відповідач спричинив позивачу моральну шкоду, але з врахуванням тяжкості тілесних ушкоджень, які були спричинені позивачу та моральних страждань, понесених ним, з врахуванням поведінки позивача після отримання тілесних ушкоджень під час терміну лікування, заявлені ним вимоги є завеликими, а тому суд зменшує дані вимоги до 2500 грн.

Слід також зазначити, що з аналізу записів з амбулаторної карти позивача ОСОБА_1 за серпень 2013 року, він звернувся до лікаря 08.08.2013 року з приводу перелому ключиці, але виходячи з записів всіляко ігнорував рекомендації лікаря про необхідність лікування і якого саме та не виконував їх, що свідчить про його небажання належним чином лікуватись після отриманої травми.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166,1167,1195 ЦК України, ст.ст. 15,57,212,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я внаслідок злочину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн., в іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: