Ухвала суду № 55165794, 21.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2075/14-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

21.01.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Крегула М.М. (головуючого), Вотьканича Ф.А., Гошовського Г.М., при секретарі - Федич Т.О., за участю прокурора - Сирохман Л.І., обвинуваченого - ОСОБА_3, захисника - ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 31 липня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Плоске Свалявського району, мешканець АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий ,

засуджений за ч.1 ст.115 КК України до 8 (вісім) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишено попередній - тримання під вартою і строк відбуття покарання постановлено рахувати з 06 січня 2014 року.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст..100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати в сумі 565 грн.50 коп. на користь держави за проведення судових експертиз.

Згідно вироку, ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за те, що 01.01.2014 року о 20 год. 20 хв. поблизу будинку АДРЕСА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вчинив сварку з потерпілим ОСОБА_5, в ході якої, умисно, з метою протиправного заподіяння смерті потерпілому, наніс йому один удар лезом кухонного ножа в область грудної клітки зліва, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді поверхневої наскрізної рани лівого плеча та пошкодження верхньої долі лівої легені, серцевої сорочки, лівого передсердя, що супроводжувалось внутрішньою кровотечею, з розвитком травматичного та гіповолемічного шоку, що і явилось безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 та два удари ножем в область спини, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани в поперекової області справа та зліва, без пошкодження внутрішніх органів. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії колючо-ріжучого предмету - кухонного ножа, від яких ОСОБА_5 помер та які з настанням його смерті знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв»язку.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, перекваліфікувавши його дії з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції однобічно та неповно дослідив докази у справі, взяв до уваги показання осіб, які є зацікавленими особами, та навпаки не взяв до уваги докази, які свідчили на його користь, а саме його позитивну характеристику,отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій потерпілого, який першим вдарив його і він був змушений захищатися від побиття. Зазначає, що в стані алкогольного сп»яніння не знаходився, умислу вбивати не мав, а діяв в стані сильного душевного хвилювання та перевищив межі необхідної оборони, тому суд першої інстанції дав невірну правову оцінку його діям, кваліфікувавши їх за ч.1 ст.115 КК України.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, його захисника - адвоката Субота М.І. про скасування вироку суду із зазначенням у письмових поясненнях допущених, на його думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження судом першої інстанції, промову прокурора, яка вважає вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції та скасування вироку щодо ОСОБА_3 не вбачається, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Ці вимоги закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_3судом першої інстанції були дотримані.

Так, висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні та наведеними у вироку.

В судовому засіданні були ретельно перевірені показання обвинуваченого ОСОБА_3, який вину в кримінальному правопорушенні визнав частково та показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року збирався в баню святкувати Новий рік з друзями. На вулиці до нього наблизився ОСОБА_5, з яким він перебував в неприязних стосунках. ОСОБА_5 , який був п»яним та агресивним вдарив його, від чого він впав, а ОСОБА_5 продовжував його бити ногами. У нього в кишені був ніж, який він взяв в баню різати продукти харчування, яким він вдарив ОСОБА_5, але останній продовжив наносити йому удари. Він вдарив ОСОБА_5 3-4 рази, куди саме - не пам»ятає. Наміру вбивати не мав. Ніж він викинув і втік. По дорозі його зустрів брат ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які побили його, після чого він отямився в лікарні. Вважає, що вбивство вчинив внаслідок перевищення меж необхідної оборони, захищаючись від насильства з боку ОСОБА_5, який після отриманих ударів ножем продовжував наносити йому удари.

Однак, не дивлячись на такі показання обвинуваченого, із матеріалів кримінальної справи видно, що судом першої інстанції на їх підтвердження чи спростування з дотриманням, передбачених процесуальним законом положень судового розгляду справи, досліджено усі наявні докази у справі та дано їм належну правову оцінку.

Винуватість ОСОБА_3 саме у вчиненні умисного вбивства підтверджено наведеними у вироку показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_6,ОСОБА_8, висновками судово медичних експертиз, поясненнями судового медичного експерта ОСОБА_9, які були безпосередньо допитані та, або, досліджені в судовому засіданні і підтверджують його вину.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року біля 18-ої години він з братом ОСОБА_5, знайомими ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пішли в смт.Чинадієво в кафе на пиво, там пробули близько 20 хв. Брат пішов, залишивши їх, а в 19 год. 45 хв. передзвонив і сказав, що його підрізали. Він разом з ОСОБА_6 побігли до брата, той сказав, що його несподівано вдарив ножем «ОСОБА_3» - ОСОБА_3. Вони побачили, що ОСОБА_3 втікав через поле. Разом зі ОСОБА_6 вони наздогнали ОСОБА_3 з метою затримання і нанесли йому удари по різним частинам тіла, від яких той падав.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив тіж обставини, що і ОСОБА_5 і крім того сказав, що особисто вдарив ОСОБА_3 декілька раз по обличчю та по тілу і ствердив, що до цього на останньому жодних слідів побиття не було. ОСОБА_3 був у стані алкогольного сп»яніння.

Потерпіла ОСОБА_7 показала суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року вечером їй зателефонувала племінниця і сказала, що ОСОБА_3 вдарив ножем сина ОСОБА_10. Коли його везли в кареті шкидкої допомоги, потерпілий їй сказав, що не сподівався як його вдарить ножем ОСОБА_3. Такі показання потерпілої з чужих слів відповідають п.5 ч.3 ст.97 КПК України про допустимість доказів, оскільки обвинувачений своїми умисними діями позбавив потерпілого життя та створив обставини,за яких особа не може бути допитана.

Свідук ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердив, що на автомобілі доставляв потерпілого в лікарню і ОСОБА_7 повідомила йому, що сина вдарив ножем ОСОБА_3.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання обвинуваченого та захисника ОСОБА_4 на те, що свідчення вказаних потерпілих та свідків неправдиві і вони є зацікавленими особами, а деякі покази містять суперечності. Вказані учасники кримінального провадження давали показання в судовому засіданні з дотриманням вимог КПК України і такі є логічно послідовними, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами у справі. Підстав вважати їх неналежними чи недостовірними жодних підстав немає.

Вина ОСОБА_3 в сукупності з показами цих свідків та потерпілих підтверджується також іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема, висновком судово медичної експертизи №2/2014 від 02.01.2014 року, згідно якого смерть ОСОБА_5 наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 20 год.55 хв. внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва, з пошкодженням верхньої долі лівої легені, серцевої сорочки, лівого передсердя, що супроводжувалося внутрішньою кровотечею, з розвитком травматичного та гіповолемічного шоку, що і явилося безпосередньою причиною його смерті. Крім того, на тілі потерпілого виявлені тілесні ушкодження у виді поверхневої наскрізної рани лівого плеча та дві проникаючі колото-різані рани в поперековій області справа та зліва без пошкодження внутрішніх органів. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа. По давності виникнення можуть вкладатися в час події, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 року і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і з настанням смерті знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв»язку. При судово-токсикологічному дослідженні трупної крові виявлено етиловий спирт в концентрації 2,18%, що стосовно живих осіб відповідає середній ступені алкогольного сп»яніння.

Протоколом огляду місця події від 2 січня 2014 року підтверджено, що в ході проведення огляду в стічній трубі між будинками №128 та №128а, виявлено ніж довжиною 18-20 см. Висновком судової трасологічної експертизи №87 від 28.02.2014 року встановлено, що три механічні пошкодження на футболці, вилученій при огляді трупа ОСОБА_5 могли бути утворені вказаним ножем і свідчать, що цим ножем обвинувачений наносив удари потерпілому, як спереді, так і ззаді в спину.

За висновком судово медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлено множинні садна та підшкірні гематоми м»яких тканин обличчя, забійні рани верхньої повіки зправа та зовнішнього кута ока зліва, з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, можуть бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події , що мала місце 1.01.2014 року і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров»я.

Цим обставинам судом першої інстанції дано належну оцінку і обґрунтовано визнано показання ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 першом розпочав з ним бійку і наніс йому множинні удари в голову, інші частини тіла, а він з метою самозахисту наніс удари ножем, та що не мав умислу позбавляти життя, безпідставними.

Суд обґрунтовано зазначив, що ці доводи обвинуваченого спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6, які в судовому засіданні ствердили, що ОСОБА_3 після нанесення ОСОБА_5 ударів ножем втік і вони, наздогнавши його, побили. ОСОБА_3 до цього побитим не був.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 також підтвердила, що ОСОБА_3 знаходився без свідомості після спричинених йому тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_5- брата потерпілого.

В апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 не наведено і апеляційним судом не встановлено даних, які б давали підстави вважати показання потерпілих, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_12 неправдивими, оскільки такі об»єктивно підтверджуються висновками судово-медичної та трасологічної експертиз. Тому твердження обвинуваченого в його апеляції про те, що висновки суду щодо його вини в інкримінованому злочині, будуються на суперечливих показах потерпілих, свідків та недостовірних доказах є необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження та вироку також видно, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч. Оцінивши їх у відповідності до вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у діях ОСОБА_3 міститься склад злочину, передбачений ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а тому доводи в апеляційній скарзі щодо однобічності, неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Посилання ОСОБА_3 у своїх показаннях та доводах в апеляційній скарзі на те, що він діяв у стані необхідної оборони не ґрунтується на матеріалах справи і доказах, які досліджено судом. За змістом ч.1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_3 не перебував у стані необхідної оборони, а характер ушкоджень і засоби - застосування ножа, яким наносив потерпілому ушкодження у життєво важливі органи вказують, що такі не відповідали характерові і небезпечності посягання, незалежно від того, хто був ініціатором сутички, яка виникла.

Твердження апелянта про знаходження під час події в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого спростовуються висновками, наведеними в акті судово-психіатричного експерта №12 від 06.02.2014 року, згідно якого ОСОБА_3 патологічними змінами в психічній діяльності на момент нанесення ножового поранення ОСОБА_5 не страждав, а перебував у стані простого звичайного алкогольного сп»яніння, коли міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. Його дії носили цілеспрямований характер з адекватним мовним контактом з оточуючими.

Колегія суддів, вважає що твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про необґрунтовану кваліфікацію його дій за ч.1 ст.115 КК України не ґрунтується на вимогах закону і спростовуються наведеними доказами. Про це, зокрема, свідчать і механізм, характер та локалізація тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому, знаряддя та конкретні обстановини злочину.

Із висновку експерта №87 від 28.02.2014 року вбачається, що на футболці, яка була на померлому ОСОБА_5 виявлено три механічні пошкодження: перше знаходиться на переді з лівої сторони, а два інших на спині з лівої та з правої сторони.

Посилання ОСОБА_3 на відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_5 є необґрунтованим, оскільки завдаючи в зазначеній ситуації потерпілому чотири удари ножем, два з яких з пошкодженням легені, серцевої сорочки, лівого передсердя, а інші у спину, він умисно і припускав можливість спричинення останньому будь-якої шкоди, в тому числі і смерті, яка фактично настала.

Судом першої інстанції відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07.02.2003 року ретельно досліджено докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Згідно вказаних роз»яснень питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Тому твердження апелянта про відсутність умислу на заподіяння смерті чи необережне ставлення до наслідків у вигляді позбавлення життя особи, зважаючи на вищевказану локалізацію поранень, їх кількість, є безпідставними. Вказівка апелянта на те, що ОСОБА_5 був ініціатором конфлікту, що, на його думку підтверджується встановленими на його тілі тілесними пошкодженнями, які нібито останній йому заподіяв, колегія суддів вважає немотивованою, так як за доказами, що досліджені судом тілесні ушкодження йому нанесені іншими особами уже після скоєння цього злочину, а ситуація за якої потерпілого умисно протиправно позбавлено життя, не виключає відповідальності за вчинення даного злочину.

Крім того, всупереч твердженню обвинуваченого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, суд першої інстанції дав оцінку його показам про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_5, а наносив удари ножем з метою самозахисту від множинних ударів в голову та інші частини тіла, які той йому наносив, розпочавши бійку першим, та обґрунтував чому не взяв їх до уваги.

Твердження ОСОБА_3 про те, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у вироку, що ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп»яніння і ця обставина об»єктивно підтверджується показаннями як самого обвинуваченого ОСОБА_3, так і показаннями свідків, висновком судово-психіатричного експерта №12 від 06.02.2014 року, зробленого за відповідними доказами у справі, згідно якого ОСОБА_3 на момент нанесення ножового поранення ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп»ягніння. Однак суд не дав цьому факту правову оцінку і не визнав її такою, що обтяжує відповідальність. За апеляцією обвинуваченого апеляційний суд також не має права визнавати її такою.

Разом з тим, наведені у вироку інші дані, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_3 судом враховані при призначенні покарання, однак такі не дають підстав для пом»якшення покарання.

Посилання ОСОБА_3 в апеляції на те, що судом першої інстанції не допитано свідків ОСОБА_8., ОСОБА_14 і це впливає на встановлення істини у справі є необґрунтованими. Із матеріалів кримінального провадження видно, що вказані свідки очевидцями події не були, отже інформацією, яка підлягала доказуванню у кримінальному провадження щодо ОСОБА_3 не володіють, і це не зазначено в апеляції, відтак винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України не спростовують.

Наведені захисником ОСОБА_4 в письмових поясненнях доводи щодо відсутності в обвинуваченого умислу на заподіяння смерті потерпілому, а відтак невірної кваліфікації його дій за ч.1 ст.115 КК України з посиланням на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справ Верховного суду України від 04.07.2016 року є аналогічними тим, що обвинувачений вже висловлював у суді першої інстанції. Більше того, зазначена ухвала Верховного суду України не містить висновків, які б відповідали вимогам ст..458 КПК України. Згідно вироку, зазначені твердження визнані такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження. Свої висновки суд належним чином мотивував і вони підтверджені перевіреними і належно оціненими доказами. В апеляційній скарзі обвинуваченого та поясненнях захисника ОСОБА_4 не наведено інші, не досліджені судом докази, якими б спростовувались висновки суду за обговорюваними твердженнями .

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що на підставі тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засідання, судом першої інстанції з достатньою повнотою з»ясовано всі обставини, які могли мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Об»єктивних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження доводів, викладених обвинуваченим в апеляційній скарзі надано не було ні ним, ні захисником, і такі не були встановлені судом апеляційної інстанції.

Як видно із вироку при обранні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність судимостей, його позитивну характеристику, обставини за яких було вчинено злочин і призначив йому покарання наближене до мінімального, передбаченого санкцією ч.1 ст.115 КК України.

Таке покарання ОСОБА_3 відповідає вимогам ст.65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Законних підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.

З врахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року щодо нього - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Судді: