Ухвала суду № 55165553, 10.12.2010, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 10-604/10 Головуючий: Бойко О.М.

Категорія:ч.3 ст.212 КК України Доповідач: Валько Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року грудня 10 дня Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі :

Головуючого Пайонкевича Т.Т.

Суддів Валько Н.М., Галапаца І.І.

З участю прокурора Гриніва В.М.

Адвоката ОСОБА_1

Скаржника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляцію помічника прокурора м.Львова ОСОБА_3 на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 09 листопада 2010 року про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 30 липня 2010 року відносно ОСОБА_4 за ознаками ч.3 ст.212 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою скасовано постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у м.Львові ОСОБА_2 від 30 липня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно директора ДП « Факро-Львів » ОСОБА_4 щодо умисного ухилення ним від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками ч.3 ст.212 КК України.

При прийнятті даного рішення районний суд виходив із того, що автором постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 не проведено обєктивної перевірки зібраних матеріалів; він обмежився лише наявністю акту планової виїзної перевірки ДП « Факро-Львів » та відібранням пояснень контрагентів ДП « Факро-Львів ». З уваги на наведене та детально викладені у постанові обставини, на підставі яких прийнято рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 прийнята за відсутності достатніх даних, які б свідчили про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

У поданій апеляції скаржник покликається на те, що у слідчого були достатні приводи та підстави для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками ч.3 ст.212 КК України. Районний суд при винесенні оскаржуваної постанови, на думку апелянта, вдався до оцінки доказів, що є неправомірним. ОСОБА_1 цього, зазначає, що факт оскарження податкового повідомлення-рішення не є підставою для неприйняття слідчим ( прокурором ) рішення відповідно до вимог ст.97 КПК України. Неправомірним, як вважає скаржник є і покликання районного суду на невірне визначення слідчим розміру заподіяної шкоди; апелянт вважає, що ДП « Факро-Львів » в особі директора ОСОБА_4 ухилилось від сплати податків у період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з приводу чого є наявні дані у матеріалах дослідчої перевірки та вказані факти ґрунтовно описані у постанові про порушення кримінальної справи. Просить оскаржувану ним постанову скасувати, а скаргу скерувати на новий судовий розгляд до районного суду в іншому складі.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який у повному обємі підтримав подану ним апеляцію, просить її задоволити, думку адвоката ОСОБА_1 та скаржника ОСОБА_4, які вважають постанову районного суду законною, обґрунтованою, клопочуть щодо залишення її без змін, а поданої апеляції без задоволення, вивчивши матеріали, що були приводами і підставами для винесення постанови про порушення кримінальної справи №140-3956 відносно ОСОБА_4 за ознаками ч.3 ст.212 КК України, матеріали судового провадження Сихівського районного суду м.Львова № 4-850/10 за скаргою ОСОБА_5, проаналізувавши доводи апеляції, Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Із постанови слідчого про порушення кримінальної справи від 30 липня 2010 року відносно ОСОБА_4 за ознаками ч.3 ст.212 КК України вбачається, що ОСОБА_4, являючись директором ДП « Факро-Львів », за попередньою змовою групою осіб, умисно ухилився від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до факту ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

За змістом ст.212 КК України, відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені у встановленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише у разі, коли це діяння вчинено умисно, а також не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обовязкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати.

Даний злочин вважається закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування ( тобто сум, узгоджених податкових зобовязань, визначених згідно із законом ), а саме, із наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачених податок, збір чи інший обовязковий платіж, що відповідно до вимог чинного законодавства України вважається узгодженим і підлягає сплаті.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та із змісту самої постанови про порушення кримінальної справи, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення ознак злочину органом досудового слідства. Підставами прийняття такого рішення стали дані, зафіксовані Актом № 321/23-2/25551988 від 25 травня 2010 року планової виїзної перевірки ДПІ у м.Львові Дочірнього підприємства « Факро-Львів » ( а.с.12-75 ), податковим повідомленням-рішенням № 0000952301/0/10559 від 08 червня 2010 року, поясненнями ряду осіб.

Згідно даних матеріалів, за результатами проведеної перевірки ДПІ у м.Львові на адресу ДП « Факро-Львів » були скеровані податкові рішення-повідомлення про сплату відповідних сум податкового зобовязання ( а.с.76 ), після отримання яких 21 червня 2010 року ДП « Факро-Львів » розпочало процедуру оскарження до відповідних установ, у компетенції яких знаходиться розгляд даного питання ( Судове провадження Сихівського районного суду м.Львова № 4-850/10, а.с.17-32 ). Аналогічна обставина вбачається і з пояснень директора ДП « Факро-Львів » ОСОБА_4, даних ним 16 червня 2010 року податковим органам, у якому останній вказує на те, що рішення, прийняті на підставі перевірки, будуть оскаржені в апеляційному порядку у строк до 21 червня 2010 року ( а.с.88 ).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08 жовтня 2004 року « Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів » вказано на те, що у разі оскарження платником податків рішення податкового органу, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків, не може ґрунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи.

Як видно із аналізованих матеріалів, рішення про порушення кримінальної справи прийнято слідчим у період, коли податкові зобовязання узгоджені не були і строк їх сплати ще не настав.

Виходячи із змісту постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, суспільно-небезпечні діяння, як вважає представник органу досудового слідства, вчинені ним у період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року; при цьому вбачається, що автор постанови вважає, що ОСОБА_4 вчинено триваючий злочин протягом 2008-2009 р.р.

Відповідно до п.п.5.3.1. ст.5 Закону України № 2181 « Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами », платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 цього Закону для подання декларації. Для податку на прибуток граничний строк подання декларацій встановлений абз.Б п.п.4.1.4. ст.4 цього Закону, а саме, 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Отже, строк сплати податку на прибуток за останній квартал 2009 року припадає на 2010 рік.

Виходячи із норм чинного законодавства України, станом на 2010 рік розмір податкової соціальної пільги, яка враховується при кваліфікації злочинів, становив 434.50 грн.

Як вбачається із норми ч.3 ст.212 КК України, відповідальність за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах настає у випадку, коли ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, які у 5000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і станом на зазначений період 2010 року становить суму 2172500 грн. і більше.

Згідно постанови слідчого про порушення кримінальної справи, на його переконання, внаслідок незаконних дій ОСОБА_5 сума несплачених податків становить 1825278.76грн.

Наведене, з уваги на викладені вище міркування, виключає можливість наявності у діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України за ознакою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Що стосується покликання апелянта на те, що судом першої інстанції проаналізовано доказову базу по справі, таке не відповідає дійсності, оскільки таке у постанові відсутнє.

Відповідно до вимог ч.1 ст.98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у ст.94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобовязані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Достатніми підставами, виходячи із норм чинного КПК України, вважають докази, що підтверджують реальність конкретної події злочину.

Колегія Суддів вважає, що районний суд вірно прийшов до висновку про відсутність у слідчого, що порушив дану кримінальну справу, достатніх даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції Колегія Суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.362;366;382 КПК України, Колегія Суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію помічника прокурора м.Львова ОСОБА_3 на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 09 листопада 2010 року про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 30 липня 2010 року відносно ОСОБА_4 за ознаками ч.3 ст.212 КК України - залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м.Львова від 09 листопада 2010 року без змін.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С У Д Д І :

Т.Т.ОСОБА_6ОСОБА_7Галапац