Постанова № 55164074, 19.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа № 922/5483/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №38-1871 від 28.05.2010р.)

відповідача ОСОБА_2 (довіреність №1159 від 15.10.2015р.)

третьої особи ОСОБА_2 (довіреність №3760 від 22.12.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» (вх.№ 5715 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від "23" листопада 2015 р. у справі № 922/5483/15

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків

до Харківської гімназії №65 Харківської міської ради, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 105993,20 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015р. позивач, КП «Харківські теплові мережі», звернулось до суду з позовом про стягнення з Харківської гімназії №65 Харківської міської ради 105993,20 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії №198 від 01.01.2002р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. в задоволенні позовних вимог про стягнення з Харківської гімназії №65 Харківської міської ради заборгованості за невиконання договірних зобовязань у розмірі 105993,20 грн., відмовлено за спливом строку позовної давності.

КП Харківські теплові мережі з вказаним рішенням суду не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. по справі №922/5483/15 та прийняти нове рішення, яким відновити пропущений строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою скаргу апелянт мотивує тим, що підставами пропущення строку позовної давності звернення до суду з даним позовом стало важке фінансове становище КП «Харківські теплові мережі» та велике навантаження на працівників підприємства позивача, зокрема, працівників що займаються стягненням заборгованості. На думку апелянта, зазначена ситуація призводить до пропущення строку позовної давності по стягненню заборгованості за несплачені споживачами періоди постачання теплової енергії в судовому порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2016р.

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. апелянтом надані докази доплати судового збору.

19.01.2016р. в судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги, представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та прийняття нового - про задоволення позовних вимог. Представник відповідача та третьої особи вказав, що погоджується з рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про постачання теплової енергії №198 від 01.01.2002р. за період з жовтня 2010р. по січень 2011р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.01.2002 року між позивачем (як енергопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) було укладено договір № 198 про постачання теплової енергії (далі „договір про постачання теплової енергії), відповідно до умов якого, енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатками №№ 1 та 4 до договору про постачання теплової енергії сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу та перелік обєктів теплопостачання, відповідно.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт на відпуск-отримання теплової енергії (п. 6.2 договору про постачання теплової енергії).

Пунктом 6.3 договору про постачання теплової енергії сторони домовились, що споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.4 договору про постачання теплової енергії якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Умовами пункту 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В матеріалах справи відсутні письмові заяви будь-якої із сторін щодо припинення дії договору, а тому договір є дійсним.

До вказаного договору сторонами укладено додаткові угоди від 01.03.2005р., якою преамбулу договору викладено в іншій редакції (а.с. 22), від 08.09.2005р., якою знову преамбулу договору викладено в іншій редакції (а.с. 22 зворотній лист), від 12.03.2007р., якою п. 5.3 «Облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії Споживачем» викладена в іншій редакції (а.с. 23).

Відповідно до Акту КП «Харківські теплові мережі» №176/5694 починаючи з 01.10.2010 року, позивач почав постачати відповідачу теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії.

Відповідно до підписаних сторонами та скріплених печатками актів виконаних робіт по відпуску теплової енергії за жовтень 2010, листопад 2010р., грудень 2010р., січень 2010р. (а.с. 10-13), відповідач отримав від позивача теплову енергію на загальну суму 135442,03 грн.

Відповідно до листа КП «Харківські теплові мережі» від 26.10.2015р. №4625/юр (акт грошових надходжень), у листопаді та грудні 2010 року відповідач частково розрахувався за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії теплову енергію в сумі 29448,83 грн.

Згідно розрахунку заборгованості позовних вимог, та виходячи з обставин даної справи, які підтверджені матеріалами справи, колегія суддів погоджується з сумою заборгованості у розмірі 105993,20 грн.

Враховуючи наведене, відповідач свої зобов'язання по договору виконав не в повному обсязі, сплативши лише частину поставленої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 105993,20 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 105993,20грн., проте, відмовив у їх задоволенні через сплив строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Керуючись частиною 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦКУ).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав, сплату за товар позивачу у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк виконання зобовязань за договором є таким, що настав, відповідач прострочив виконання зобовязання за договором, а тому вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 105993,20 грн. є законними та обґрунтованими, та такими, що підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

При розгляді даної справи в суді першої інстанції, відповідачем надано відзив на позов, в якому останнім заявлено про застосування позовної давності щодо спірних правовідносин.

При розгляді вказаної заяви судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, а тому він не підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», зазначено що, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як зазначалось, умовами договору передбачено, що споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується не пізніше 25-го числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що опалювальний сезон за договором про постачання теплової енергії закінчився 15.04.2011 року, тому термін сплати за договором настав 26.04.2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення з даним позовом, оскільки визначені позивачем причини пропущення позовної давності, як то скрутне фінансове становище підприємства, значний розмір заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію, відсутність достатньої кількості працівників позивача, які займаються стягненням заборгованості в судовому порядку, не можуть вважатися поважними в розумінні ч. 5 ст. 267 ЦК України, а отже й не зумовлюють можливість захисту обумовлених позовом прав позивача поза межами строку позовної давності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. у справі № 922/5483/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. по справі №922/5483/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.01.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.