Рішення № 55163997, 21.01.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р. Справа № 926/1830/15

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» м.Київ

До відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» м.Сторожинець Чернівецької області

Про стягнення заборгованості за векселем в сумі 433800 грн.

Суддя Гушилик С. М.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 01.08.2014р.)

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» м.Київ 08.12.2015р. звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» м.Сторожинець Чернівецької області про стягнення заборгованості за простим векселем в сумі 433800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до 08.12.2009 року відповідачем було емітовано простий вексель серії АА1805716 з наступними реквізитами: сума: 433800 грн., місце складання: м.Київ, дата платежу: за предявленням, найменування бенефіціара: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь», місце платежу: м.Київ, ВАТ «Перший ОСОБА_3» п/р 26009001007627, МФО 300506.

Позивач 11.01.2010 року предявив вексель відповідачу із вимогою про сплату вексельної суми до 18 год.00 хв. 11.01.2010 року. До вказаного строку сума сплачена не була, що стало підставою для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення протесту.

13.01.2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 предявила ТОВ «Русь Інтернешнл» вимогу про оплату векселя до 18 год.00 хв. 13.01.2010 року, відповідач оплату по вимозі не провів, на підставі чого нотаріусом було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 21, відповідно до якого пропонується стягнути з ТОВ «Русь Інтернешнл» на користь ТОВ Готельний комплекс «Русь» суму 433800 грн.

Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису від 13.01.2010 року. Проте дії ВДВС виявились безрезультатними, що стало підставою для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві.

Станом на день звернення з позовом відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо сплати за векселем 433800 грн. не виконав, проте зазначену заборгованість неодноразово визнавав.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.12.2015 року було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.12.2015 року.

В своєму відзиві на позов відповідач заборгованість перед позивачем в сумі 433800 грн., яка виникла внаслідок несплати за векселем визнає та зобовязується погасити її. Крім того, відповідач просить розглядати справу без його участі.

З метою надання додаткових доказів по справі ухвалою суду від 21.12.2015 року розгляд справи було відкладено на 28.12.2015 року.

Ухвалою суду від 28.12.2015 року було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів та цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 21.01.2016 року.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав на цінний папір та прав за цінним папером до іншої особи в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» право власності на ордерний цінний папір переходить іншій особі шляхом вчинення на ордерному цінному папері передавального запису (індосаменту). Індосамент може бути бланковим - без зазначення особи, стосовно якої повинні бути виконані зобов'язання, або ордерним - із зазначенням такої особи.

Відповідно до статті 194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа іншим особам.

Згідно частини 1 статті 195 ЦК України групами цінних паперів, які можуть знаходитись в цивільному обороті на території України, є пайові, боргові, товаророзпорядчі, похідні, а також інші групи цінних паперів, передбачені в законі.

Пунктом 2 частини 5 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що борговими цінними паперами є цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема і векселі.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Закон України «Про обіг векселів в Україні» визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Згідно ст. 1 даного Закону, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Вексельні правочини, в першу чергу, регулюються нормами спеціального вексельного законодавства, а також загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211,215-236, 509-609 ЦК України).

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону простий вексель містить: назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Частиною 2 статті 76 Уніфікованого закону зазначено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

Згідно статті 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Відповідно до ст. 4 Закон України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обовязково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем.

На виконання умов договору № Б-2104/12-09 купівлі-продажу цінних паперів від 08.12.2009 року, який був укладений між ТОВ «Готельний комплекс «Русь» та ТОВ «Русь Інтернешнл», 08.12.2009 року ТОВ «Русь Інтернешнл» було емітовано простий вексель серії АА1805716 з наступними реквізитами: сума: 433800 грн., місце складання: м.Київ, дата платежу: за предявленням, найменування бенефіціара: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь», місце платежу: м.Київ, ВАТ «Перший ОСОБА_3» п/р 26009001007627, МФО 300506.

Вексель було складено 08.12.2009 року та передано за актом прийому-передачі. Позивач є законним держателем простих векселів.

ТОВ «Русь Інтернешнл» (відповідач) на простому векселі здійснив індосамент на імя ТОВ Готельний комплекс «Русь» (позивача), тобто передав позивачу простий вексель, отже до позивача перейшло право власності на прости вексель.

Позивач 11.01.2010 року предявив вексель відповідачу із вимогою про сплату вексельної суми до 18 год.00 хв. 11.01.2010 року. До вказаного строку сума сплачена не була.

Згідно статті 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Таким чином, позивач дотримався строків предявлення векселів до платежу, як це передбачено Уніфікованим законом.

Статтею 43 Уніфікованого закону передбачено, що держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Згідно статті 44 Уніфікованого закону відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

Протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня.

Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті, вказаному у попередньому абзаці.

У звязку із неотриманням платежу від Векселедавця за векселем позивач звернувся із заявою до нотаріуса про вчинення протесту векселя у неплатежі.

13.01.2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 предявила ТОВ «Русь Інтернешнл» вимогу про оплату векселя до 18 год.00 хв. 13.01.2010 року, відповідач оплату по вимозі не провів, на підставі чого нотаріусом було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 21, відповідно до якого пропонується стягнути з ТОВ «Русь Інтернешнл» на користь ТОВ Готельний комплекс «Русь» суму 433800 грн.

29.01.2010 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису від 13.01.2010 року.

19.08.2010 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису від 13.01.2010 року, в звязку з тим, що боржника - ТОВ «Русь Інтернешнл» та його майно не виявлено.

31.12.2010 року відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису від 13.01.2010 року, в звязку з тим, що боржника - ТОВ «Русь Інтернешнл» та його майно не виявлено.

20.12.2011 року відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в звязку з тим, що майно боржника - ТОВ «Русь Інтернешнл» не виявлено, про що складено акт про відсутність майна.

Статтею 70 Уніфікованого закону передбачено, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст.71 Уніфікованого закону перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервалися.

Відповідно до ст.17 Додатку ІІ Женевської конвенції 1930 року - законодавству кожної з Високих Договірних сторін належить право визначити підстави перерви або зупинення відділку строків позовної давності у разі предявлення позовів за переказними векселями в їхніх судах. Інші високі договірні сторони мають право визначати умови, на яких вони визначають такі підстави.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Уніфікований закон не містить положень за яких обставин строк давності, встановлений ст.70 цього Закону переривається, а відтак до даних правовідносин слід застосовувати ст.264 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (п.3 зазначеної статті).Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Свій борг відповідач неодноразово визнавав, про що свідчать підписанні ним акти звіряння взаємних розрахунків та відповіді на вимоги позивача про оплату заборгованості, якими відповідач підтверджував наявність заборгованості та намір погасити її.

Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності визначений ст.70 Уніфікованого закону не пропущено, так цей строк був перерваний (ст.71 Уніфікованого закону та ст.17 Додатку ІІ Женевської конвенції).

На день подачі позову до суду зобовязання сплатити суму в загальному розмірі 433800 грн. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» виконано не було.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач дійсно порушив свої зобовязання по оплаті простого векселя, а відтак позовні вимоги є правомірними.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а також заслухавши представника позивача та розглянувши відзив відповідача, в якому останній визнає свій борг в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягненню з відповідача ТОВ «Русь Інтернешнл» суму заборгованості за векселями.

Судові витрати покладаються на відповідача з вини якого спір доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл», м.Сторожинець Чернівецької області, вул. Миру, 4, (код 32380281) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» м.Київ, вул.Госпітальна, 4, (код 35534818) 433800 грн. заборгованості за векселем та 6507 грн. судового збору.

Повний тест рішення підписано 22.01.2016 року.

Суддя С.М.Гушилик