Ухвала суду № 55163961, 19.01.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

19.01.2016р. Справа № 917/387/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" (вх. № 18678 від 28.12.2015р.) про поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу по справі № 917/387/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд", Пушкіна 40, кв. 3, Полтава, Полтавська область, 36039

до Приватної агропромислової фірми "Воля", Білогорілка, Лохвицький район, Полтавська область, 37220

про стягнення грошових коштів

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від заявника (позивача): ОСОБА_1, дов. від 25.12.2015р.

від боржника (відповідача): ОСОБА_2, дов. від 22.09.2014р.

Ухвала виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 14.01.2016р.

Розглядається заява про поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу по справі № 917/387/14.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що внаслідок обіцянок відповідача добровільно оплатити розмір заборгованості, ним не пред"являвся наказ до виконавчої служби для примусового виконання.

Відповідач (боржник) у відзиві проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що наказ по справі № 917/387/14 не пред"являвся до виконавчої служби для примусового виконання за домовленістю керівників позивача та відповідача.

Представник заявника на задоволенні заяви наполягає за обгрунтуванням, наведеним у заяві.

Представник боржника проти задоволення заяви заперечує за обгрунтуванням, наведеним у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.04.2014р. по справі № 917/387/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" до Приватної агропромислової фірми "Воля" про стягнення грошових коштів позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Приватної агропромислової фірми "Воля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" 125 581,20 грн. основного боргу, 48 375,37 грн. пені, 37 674,36 грн. штрафу, 1 345,99 грн. - інфляційних втрат, 9 895,85 грн. 3% річних та 4 457,46 грн. витрат по сплаті судового збору.

Копії рішення направлені сторонам 25.04.2015р., про що свідчить штамп канцелярії на зворотній стороні рішення

05.05.2014р. на примусове виконання рішення господарського суду від 24.04.2014р. по справі № 917/387/14 було видано відповідний наказ.

Оригінал наказу направлений позивачу 20.05.2014р., про що свідчить штамп канцелярії на зворотній стороні копії наказу (а.с.89)

28.12.2015 року суд отримав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" про поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу по справі № 917/387/14.

При вирішенні питання про поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу суд виходить з наступного.

Частиною п'ятою ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З нею кореспондується стаття 115 ГПК України, в силу якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як зазначено у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Окрім цього згідно зі ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України та ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний у добровільному порядку виконати рішення суду.

Виходячи з того, що згідно зі статті 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Метою судового розгляду є захист порушених прав особи, яка звернулася за захистом до суду, що передбачає не лише задоволення позову та винесення відповідного рішення, а і обов'язкове виконання цього рішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказано, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як зазначено в п.4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004р. по справі "Ромашов проти України", суд повторює, що пункт 1 стаття 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" (див. "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 р., 1997-II, p. 510, § 40). Таким чином, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Враховуючи зазначене, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по справі № 917/387/14, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Пунктом 2 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Виконання судових рішень починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення. У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено, відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ господарського суду № 917/387/14 від 05.05.2014 був дійсний для пред'явлення до виконання протягом одного року до 06.05.2015, на даний час вже сплинув.

Як зазначається у заві про поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання та не заперечується сторонами, наказ господарського суду № 917/387/14 від 05.05.2014 до виконавчої служби не надходив та грошові зобов"язання відповідачем не виконані.

Відповідно до абзацу 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Як вбачається зі змісту заяви про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та доданих до неї документів причинами незвернення позивача наказу до виконавчої служби для примусового виконання були домовленості між керівництвом, а потім - втрата наказу. Зокрема, позивач вказує, що керівником відповідача було обіцяно якомога швидше оплатити борг в добровільному порядку після збору урожаю та його продажу до кінця 2014 року, пізніше керівник просив у позивача відтермінувати оплату боргу до кінця посівної компанії, оскільки ціни зросли та необхідні кошти для завершення посіву.

За вказаних обставин, суд, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що строк пред'явлення наказу № 917/387/14 до виконання був пропущений позивачем з поважних причин, внаслідок яких останній був позбавлений можливості реалізувати свої законні права стягувача, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в зв"язку з чим заява про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, подана останнім в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України, підлягає задоволенню, а строк для пред"явлення наказу до виконання поновляється на один рік згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання відповідача у відзиві на те, що строк пред'явлення наказу до виконання сплив 06.05.2014, а позивач звернувся із заявою про поновлення строку лише у грудні 2015 року судом не приймаються до уваги, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обмежувальних строків для звернення до суду із такою заявою, а тому дана обставина жодним чином не позбавляє стягувача права звернутися до суду із проханням відновити строк на пред'явлення наказу до виконання за наявності поважних причин його пропуску.

Твердження відповідача стосовно того, що підстави для поновлення строку відсутні, а вчинення будь-яких дій з питань виконання судового рішення не здійснювалось через домовленість, що рішення потрібне для списання безнадійної заборгованості, оцінюються судом критично, оскільки, як зазначив позивач у заяві домовленість про неподання рішення до виконавчої служби для примусового виконання була, але за проханням керівника відповідача, щоб надати йому можливість оплатити борг в добровільному порядку після збору урожаю та його продажу до кінця 2014 року, до кінця посівної компанії.

При вирішенні питання щодо видачі дублікату наказу суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 120 ГПК України встановлено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Заявником надано докази того, що наказ господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/387/14 втрачено і до виконання не пред'явлено (довідка позивача 3 156 від 24.12.2015р. за підписом директора та головного бухгалтера).

Зважаючи на те, що причини втрати дублікату наказу є поважними, суд приходить до висновку, що заява в частині видачі дублікату наказу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача у відзиві на те, що ТОВ "Агрофілд" вже зверталося до суду з заявою про видання дублікату наказу та судом було відмовлено у задоволенні даної заяви, що, на думку боржника, є підставою для припинення провадження в частині вимог щодо видачі наказу, судом до уваги не беруться, оскільки ухвалою від 07.12.2015р. суд ухвалив відхилити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" (вх. № 17703 від 04.12.2015р.) про видачу дублікату наказу у зв"язку з відсутністю доказів про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 119, 120 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву задовольнити.

2. Поновити строк пред"явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 05.05.2014р. по справі №917/387/14 про стягнення з Приватної агропромислової фірми "Воля" (с. Білогорілка, Лохвицький район, Полтавська область, 37220, код 32730636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" (Пушкіна 40, кв. 3, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код 35295131) 125 581,20 грн. основного боргу, 48 375,37 грн. пені, 37 674,36 грн. штрафу, 1 345,99 грн. - інфляційних втрат, 9 895,85 грн. 3% річних та 4 457,46 грн. витрат по сплаті судового збору, визнавши, що він є дійсним для пред"явлення до виконання з 19.01.2016 року по 19.01.2017 року.

3. Видати дублікат наказу господарського суду Полтавської області від 05.05.2014р. по справі №917/387/14 про стягнення з Приватної агропромислової фірми "Воля" (с. Білогорілка, Лохвицький район, Полтавська область, 37220, код 32730636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" (Пушкіна 40, кв. 3, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код 35295131) 125 581,20 грн. основного боргу, 48 375,37 грн. пені, 37 674,36 грн. штрафу, 1 345,99 грн. - інфляційних втрат, 9 895,85 грн. 3% річних та 4 457,46 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Копію ухвали направити сторонам.

Суддя О.А.Киричук