Рішення № 55163857, 18.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/151/15-30/188/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2016 Справа № 908/5489/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМП» (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 12)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» (69057, м.Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 3)

про стягнення 36 334,69 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 35/2 від 15.10.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 131/2-1 від 16.06.2015 р.;

До господарського суду Запорізької області 28.10.2015 р. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕМП» з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» про стягнення 36334,69 грн. за договором № 11/01 від 11.01.2012 р., в т.ч.: 24037,20 грн. основного боргу, 11609,90 грн. інфляційних втрат та 687,53 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу продукцію на суму 24565,20 грн., проте, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобовязання щодо оплати поставленої продукції відповідачем в повному обсязі не виконані, станом на момент подання позову сума основного боргу складає 24037,20грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобовязань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5489/15, справі присвоєно номер провадження 3/151/15, судове засідання призначено на 18.11.2015 р.

На підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 02.12.2015 р.

08.12.2015 р. господарський суд Запорізької області повідомив учасників процесу про неможливість проведення судового засідання по справі №908/5489/15 призначеного на 02.12.2015 р. у звязку з перебуванням судді Соловйова В.М. на лікарняному, розгляд справи відкладено на 14.12.2015 р.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2015 р. за розпорядженням керівника апарату №П-753/15 у звязку із хворобою судді-доповідача ОСОБА_3 справу № 908/5489/15 для розгляду по суті призначено судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою від 14.12.2015 р. справу № 908/5489/15 було прийнято до розгляду суддею Кагітіною Л.П., присвоєно номер провадження 3/151/15-30/188/15, розгляд справи призначено на 18.01.2016 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Відповідач у відзиві на позов проти поставки позивачем товару на суму 24037,20 грн., проте вказує, що термін дії рахунку-фактури № СФ-0000026 від 15.09.2014 р., що є первинним документом та має бути підставою для оплати, сплив 30.09.2014 р. За доводами відповідача, видаткові накладні, за якими поставлявся товар, є лише фактом, що підтверджує проведення господарської операції, а не є фінансовим документом, за яким відповідач повинен сплачувати (перераховувати) грошові кошти. Зазначає, що ПАТ «Завод «Запоріжавтоматика» відобразив в бухгалтерському обліку проведену господарську операцію, але в даній ситуації не було можливості на законних підставах перерахувати грошові кошти. Посилаючись на наведене, відповідач вказує на безпідставність нарахування штрафних санкцій.

14.12.2015 р. від позивача надійшла письмова заява про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у звязку із сплатою відповідачем заборгованості 01.12.2015 р. В частині стягнення 11609,96 грн. інфляційних втрат та 687,53 грн. 3% річних позовні вимоги підтримані позивачем.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та надав додаткові пояснення по суті спору. Відносно доводів відповідача про неналежність рахунку-фактури та відповідно, відсутність підстав для сплати, позивач вказує, що рахунок не відображає господарську операцію між сторонами, а пропозицією (вимогою) продавця сплатити кошти. Зазначає, що поставку здійснено за видатковими накладними, товар прийнято без зауважень, крім того, вартість продукції було сплачено відповідачем, що спростовує його доводи.

Представник відповідача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи, викладені у відзиві на позов. Також зазначає, що проведена оплата в розмірі 24037,20 грн. не є оплатою за спірним договором, а є сплатою вартості продукції, отриманої за видатковим накладними (договір у спрощений спосіб), тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

В судовому засіданні 18.01.2016 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕМП» (Постачальником, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством «Завод «Запоріжавтоматика» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 11/01 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобовязався передати товар у власність Покупця, а Покупець зобовязався оплатити та прийняти світлофільтри-лінзи СЛ 139М, надалі Товар, в номенклатурі, по строкам та ціні, зазначеним в даному договорі.

Згідно з п. 2.3 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем в безготівковій формі на умовах 5-ти денної (5 банківських днів) відстрочки платежу.

Пунктом 3.2 Договору визначено перелік супровідних документів, що передаються Постачальником Покупцеві:

- накладна, рахунок-фактура, податкова накладна;

- паспорт (сертифікат) товару.

Згідно з п. 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань (порушення строків поставки, розрахунків та ін.) сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

За умовами п. 9.2 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 березня 2013 р.

Додатковою угодою від 27.03.2014 р. сторонами строк дії Договору продовжено до 31.12.2014 р.

Як вказує позивач і підтверджується матеріалами справи, листом № 20 від 12.09.2014р. відповідач здійснив замовлення товару та просив позивача виставити відповідний рахунок на його оплату (арк. справи 10).

Позивач виписано рахунок-фактуру № СФ-00000026 від 15.09.2014 р. на загальну суму 24565,20 грн.

На виконання укладеного між сторонами Договору позивачем згідно долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних та довіреностей передано відповідачу товар на загальну суму 24565,20 грн.: видаткова накладна № РН-0000032 від 21.10.2014 р. на суму 1980,00 грн. та видаткова накладна № РН-0000034 від 11.11.2014 р. на суму 22585,20 грн. Частково Продавцем, за згодою Покупця, частково зараховано в оплату цієї поставки переплату покупця за попередньою поставкою в сумі 528,00 грн.

За доводами позивача, невиконання відповідачем зобовязань щодо своєчасності оплати вартості отриманого товару є підставою для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати вартості отриманою продукції позивачем направлялися претензії від 04.12.2014 р. №04/12, від 21.05.2015 р. № 1.

Адресованим позивачу листом від 23.06.2015 р. за вих. № 140/2-1 відповідач погодився з наявністю кредиторської заборгованості в розмірі 24037,20 грн., а також посилаючись на складну фінансову ситуацію просив узгодити графік погашення заборгованості (останній платіж серпень 2015 р.).

Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» заборгованості за договором № 11/01 від 11.01.2012 р. в розмірі 36334,69 грн., в т.ч.: 24037,20 грн. основного боргу, 11609,90 грн. інфляційних втрат та 687,53 грн. 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання товару відповідачу, а обовязком відповідача прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказує позивач і підтверджується матеріалами справи, позивачем згідно укладеного між сторонами Договору поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 24565,20 грн., що підтверджується долучених до матеріалів справи копіями видаткових накладних:

- № РН-0000032 від 21.10.2014 р. на суму 1980,00 грн.,

- № РН-0000034 від 11.11.2014 р. на суму 22585,20 грн.

Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на зазначених видаткових накладних та відповідними довіреностями на отримання товару (арк. справи 12 - 15).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За визначенням ч.1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, в п. 2.3 Договору сторонами узгоджено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем в безготівковій формі на умовах 5-ти денної (5 банківських днів) відстрочки платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вже зазначалося вище, в п. 2.3 Договору сторонами узгоджено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем в безготівковій формі на умовах 5-ти денної (5 банківських днів) відстрочки платежу.

Разом з тим, частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, якщо строк виконання зобовязання не вказаний чи визначений моментом предявлення вимоги, боржнику надається пільговий семиденний термін для виконання зобовязання від дня предявлення вимоги.

Така вимога була направлена на адресу відповідача листом від 04.12.2014 р., який отримано відповідачем 09.12.2014 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідь на повторну претензію від 21.05.2015 р. відповідачем листом від 23.06.2015 р. сума заборгованості в розмірі 24037,20 грн. визнана повністю.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобовязання та передав відповідачу товар, вартість якого відповідачем не оплачено, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача товар, яка з урахуванням часткового зарахування суми переплати за попередньою поставкою в розмірі 528,00 грн., станом на 28.10.2015 р. (дата подання позову) становила 24037,20 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд відзначає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за договором та видатковими накладними в сумі 24037,20 грн. була заявлено позивачем обґрунтовано.

Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач погасив суму основного боргу, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача вартість отриманої від позивача продукції в сумі 240037,20грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за 01.12.2015 р., про що зазначає сам позивач у своїй заяві, підтримавши позовні вимоги в сумі 11609,96 грн. втрат від інфляції та 687,53 грн. 3 % річних.

Враховуючи викладене, в частині стягнення 24037,20 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Слід зазначити, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої вартості товару відповідачем не оспорюється.

Заперечення відповідача стосуються того, що зважаючи на прострочення рахунку-фактури від 15.09.2014 р. у нього були відсутні підстави для оплати. Видаткові накладні, за доводами відповідача є лише підтвердженням господарської операції.

Доводи відповідача спростовуються наступним.

Договір купівлі-продажу (поставки) є оплатним при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобовязуючим це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обовязків: продавець зобовязаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобовязаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обовязки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобовязання по оплаті переданого товару.

Навіть якщо зважити на неоднозначність змісту п. 2.3 Договору, згідно з яким Покупцю надається 5-ти денна відстрочка оплати, без визначення, з якого моменту вираховується вказана відстрочка, суд зазначає, що зважаючи на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, у будь-якому разі зобовязання по оплаті вартості отриманого товару настало у відповідача із закінченням пільгового 7-денного строку з моменту отримання ним 09.12.2014р. претензії позивача з вимогою про сплату заборгованості. У вказаній претензії позивача зазначено остаточний строк погашення заборгованості до 18.12.2014 р.

Таким чином, прострочення відповідачем взятих на себе зобовязань по оплаті товару виникло з 18.12.2015 р.

У звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманої продукції, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11609,90 грн. інфляційних втрат та 687,53 грн. 3% річних.

На час розгляду справи відповідачем у повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак, відповідач виконав свої грошові зобовязання з порушенням строків, установлених у Договорі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розяснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також розяснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 11609,90 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2014 р. по вересень 2015 р., включно, та суму 687,53 грн. - 3% річних за період з 19.11.2014 по 01.11.2015 р. Період прострочення визначено позивачем виходячи з того, що поставка товару на суму 24565,20 грн. за видатковою накладеною № РН-0000034 здійснена 11.11.2014 р., строк оплати 5 банківських днів (п. 2.3 Договору), тобто, до 18.11.2014 р.

Разом з тим, зважаючи на неоднозначність змісту п. 2.3 Договору, судом встановлено, що прострочення відповідачем зобовязань по оплаті слід визначати з огляду на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України (сім днів з дати отримання претензії) з 18.12.2014 р.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство. При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобовязання, суми боргу, що існувала у спірний період та зазначеної позивачем кінцевої дати розрахунку.

Суд відзначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню. Так, за період часу (з 18.12.2014 р. по 01.11.2015 р.) належний до стягнення розмір суми 3% річних становить 628,26 грн., розмір інфляційних втрат за період з січня 2015 р. по вересень 2015 р. складає 9942,74 грн.

При розрахунку інфляційних страт суд виходив з того, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Також, в пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Не виходячи, при цьому, за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання грошового зобов'язання та зазначеного позивачем максимального розміру відповідного нарахування (інфляційних). Крім того, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Грудень 2014 року в період розрахунку судом не включається, оскільки зобовязання по оплаті настало 18.12.2014 р., отже, прострочення менше місяця.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку позивачем доведено позовні вимоги частково, а відповідачем не спростовано обґрунтованість нарахованих сум за визначений судом вірним період.

Таким чином, з підстав зазначених вище, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задовольняються судом частково в сумі 9942,74 грн. інфляційних втрат та 628,26 грн. 3% річних. В частині стягнення 24037,20 грн. основного боргу провадження у справі припиняється на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки оплата заборгованості здійснена відповідачем після порушення провадження у справі. В решті заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє, як нарахованих та заявлених до стягнення необґрунтовано.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, включаючи суму основного боргу, оскільки сплату заборгованості здійснено після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМП» (м. Запоріжжя) до Публічного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» (м.Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» (69057, м.Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 3, код ЄДРПОУ 00187292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМП» (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 12, код ЄДРПОУ 32040421) 9942 (девять тисяч девятсот сорок дві) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 26 коп. 3% річних та 1160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 13 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 24037,0 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.01.2016 р.