Рішення № 55163605, 14.01.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6621/15-ц

Провадження №2/265/142/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2015 року позивач Приватне Акціонерне Товариство «Страхове товариство «Іллічівське» (надалі - СТ «Іллічівське») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. В обгрунтування позову зазначило, що 20.11.2012 року між СТ «Іллічівське» та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АЕ/1376620). 27.03.2013 р., тобто під час дії Полісу №АЕ/1376620, відповідач ОСОБА_1, керуючи забезпеченим транспортним засобом марки «ГАЗ 3302» держ.номер НОМЕР_1, скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 2103» держ.номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 (надалі - ДТП). Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 24.04.2013 р. по справі №3/265/626/13 ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні ДТП, яке відбулося 27.03.2013р. та притягнутий до адміністративної відповідальності. У зв'язку з тим, що на момент скоєння ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Позивачем, останній визнав подію страховим випадком та здійснив відшкодування збитків водію пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_4 в розмірі 4139,78 грн., перерахувавши грошові кошти згідно з платіжним дорученням №1681 від 10.06.2013 р. Відповідно до Полісу №АЕ/1376620 від 20.11.2012 р. (п.8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ), до керування не допускаються особи, з водійським стажем менше 3-х років. Водійське посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 було видане 03.09.2011 р. Тобто, на дату вчинення ДТП водійський стаж Відповідача був меншим за 3 роки, що є порушенням умов страхування та відповідно надає СТ «Іллічівське» право вимагати від ОСОБА_1 сплати компенсації у розмірі 50% виплаченого страхового відшкодування. Посилаючись, зокрема на ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просило суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь СТ «Іллічівське» частину суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 2069,98 грн. та суму судового збору в розмірі 487,20 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовна заява є незаконною та необгрунтованою, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню за наступними підставами. Так, дійсно 27.03.2013 року, він керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ 3302» держ.номер НОМЕР_1, скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 2103» держ.номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 24.04.2013р. по справі №3/265/626/13 він був визнаний винним у скоєнні ДТП, яке відбулося 27.03.2013р., та притягнутий до адміністративної відповідальності. Але, з доводами позивача щодо застосування положень ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не можна погодитись, оскільки положення цієї статті не передбачають обов'язок виплатити компенсації у розмірі 50% виплаченого страхового відшкодування страховику на підставі того, що у особи на момент скоєння ДТП був водійський стаж менше 3-х років. Вимога щодо водійського стажу дійсно була в редакції ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але 05.07.2012 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно якого, пунктом 21 були внесені зміни до статті 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з тексту цієї статті була виключена умова щодо водійського стажу. Пункт 21 даного Закону набрав чинності 04.02.2013 року. Як вбачається із документів, доданих до позовної заяви, СТ «Іллічівське» здійснив відшкодування збитків водію пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_4 в розмірі 4139,78 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №1681 від 10.06.2013 року, а отже право регресної вимоги у страхової компанії виникло після 10.06.2013 року. На момент здійснення ДТП та виплати страхового відшкодування, діюча редакція Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачала відповідальність водія у вигляді компенсації страховику 50% від виплаченого страхового відшкодування в разі, якщо водійський стаж є меншим, ніж визначено договором страхування. Також зазначив, що відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання, представник позивача Олександров О.О., що діє на підставі довіреності, не з'явився, але подав до суду додаткові пояснення та заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував у повному обсязі. В додакових поясненнях зазначив, що сучасна редакція ч.38-1.1. ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» діє з 05.07.2012 р. (тобто вона набрала законної сили до настання ДТП та повинна застосовуватись при розгляді справи). Крім того, згідно зі «Зразком та технічним описом поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг від 27.10.2011р. №673, лицьовий бік полісу містить 13 розділів, зокрема: «8.Особливі умови використання забезпеченого ТЗ», «9. Базовий платіж (Бп) та коефіцієнти (К), що застосовувалися для розрахунку розміру страхового платежу». Як вбачається з розділу 8 полісу №АЕ/1376620, до керування не допущені особи з водійським стажем менше 3-х років. За наведених умов коригуючий коефіцієнт у графі К4 (стаж) розділу 9 полісу№ АЕ/1376620 був встановлений СТ «Іллічівське» як 1.35. Відповідно до «Схеми застосування коригуючих коефіцієнтів при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка є додатком до «Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 27.10.2011р. № 673, застосування коригуючого коефіцієнту залежить, зокрема, від: IV. Водійського стажу осіб, відповідальність яких застрахована за договором. Розмір базового страхового платежу, перелік, значення коригуючих коефіцієнтів та порядок їх застосування затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Коригуючі коефіцієнти, чинні на дату ДТП, були затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28.11.2011 р. №708 «Про внесення змін до Коригуючих коефіцієнтів та їх розмірів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 09.07.2010 № 566». Згідно зі ст.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів. За умов укладення полісу з допуском до керування осіб з водійським стажем менше 3-х років, такий коефіцієнт дорівнював би 1.76, що призвело б до збільшення суми страхового платежу.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з'явився, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити.

Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2012 року між СТ «Іллічівське» та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АЕ/1376620) зі строком дії з 00 год. 00 хв. 01.12.2012 року до 30.11.2013 року включно (надалі - Договір страхування). Відповідно до вказаного Договору страхування, забезпеченим транспортним засобом було зазначено автомобіль марки «ГАЗ 3302» держ.номер НОМЕР_1. Також, умови Договору страхування передбачали, що до керування забезпеченим транспортним засобом не допускається особами, з водійським стажем менше 3-х років (а.с.7).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у СТ «Іллічівське» в межах договору обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АЕ/1376620) виникли права та обов'язки, передбачені зокрема Цивільним кодексом України (надалі - ЦК Цкраїни), Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частина 1 ст.1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 38-1.1. ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (яка була чинною на день укладання Договору страхування) у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи водієм, водійський стаж якого є меншим, ніж визначено умовами договору страхування, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 4 ст.61 ЦПК України передбачає, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, і проти цього сторони не заперечували в адресованих суду документах, що постановою судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у справі №265/2642/13-п було встановлено, що 27.03.2013 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Газель, держ.номер НОМЕР_1, рухаючись по внутрішньоквартальній дорозі вздовж кафе «Лідер» від вулиці Олімпійської у напрямку вулиці Київської в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, порушив вимоги п.11.2, 11.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого зіткнувся із автомобілем ВАЗ-2103, держ.номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався на зустріч. В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Розмір шкоди не встановлений. Правопорушник ОСОБА_1 до суду не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, якою свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав у повному обсязі. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення у повному обсязі доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, письмовими поясненнями водіїв (а.с.8).

Також з матеріалів справи вбачається, що за наслідками вищезазначеного ДТП, СТ «Іллічівське» відповідно до Договору страхування 10.06.2013 року здійснило виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування в сумі 4139,78 грн. (а.с.9-11).

Доказів того, що постанова Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у справі №265/2642/13-п була скасована або рішення СТ «Іллічівське» про здійснення страхового відшкодування було оскаржено ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено наявність передбачених законом підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь СТ «Іллічівське» частини суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 2069,89 грн. (4139,78/2).

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_1 виходячи з наступного.

05 липня 2012 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №5090-VI (надалі - Закон №5090-VI).

Пункт 21 Закону №5090-VI виклав пункт 38-1.1 ст.38.1 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в наступній редакції: «38-1.1. У разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування».

В той же час, п.1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №5090-VI встановив, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім підпунктів 13 - 21 пункту 2 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №5090-VI, норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Закон №5090-VI було опубліковано в газеті «Голос України» від 04.08.2012 року №142.

Таким чином, датою набрання чинності Законом №5090-VI є 05.11.2012 року, окрім підпунктів 13 - 21 пункту 2 розділу I цього Закону, які набрали чинності лише з 05.02.2013 року, тобто, вже після дати укладання Договору страхування.

При цьому, суд також не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_1 в частині дати виникнення права регресної вимоги лише 10.06.2013 року, оскільки на думку суду, основоположним в даному випадку є саме момент виникнення правових підстав для можливості пред'явлення такої регресної вимоги в майбутньому, зокрема це дата укладання Договору страхування.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що СТ «Іллічівське» за наслідками розгляду справи в суді понесла, документально підтверджені, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1218,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» частину суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 2069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) гривень 89 копійок та суму судового збору в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.

3. В задоволенні інший частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Щербіна