Постанова № 55163210, 21.01.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14880/15-а

Провадження № 2-а/263/15/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Турченко О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона з 01.03.1994 року працювала на посаді судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, з 03.08.2015 року звільнена у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 року. Вказане рішення було прийняте на підставі її заяви про відставку, яку вона подала у Вищу раду юстиції України 03.03.2014 року у період дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 07.07.2010 року № 2453-VI, згідно якого судді надане право при виході у відставку отримати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, яке збільшується на 2% за кожний повний рік роботи на відповідній посаді. 15.10.2015 року вона звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82% грошового утримання судді, оскільки її суддівський стаж складає повних 21 рік, проте їй було відмовлено з посиланням на Закон України «По внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 (далі - Закон 213), який на момент її звільнення скасував у відношенні суддів, які вийшли у відставку, виплату щомісячного довічного грошового утримання. Із вказаними доводами позивачка не погоджується, оскільки її право на щомісячне довічне грошове утримання судді виникло значно раніше прийняття Закону 213, тому дія цього Закону не поширюється на її право щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. У зв'язку з цим вважає дії відповідача неправомірними та просить призначити та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що позивачка дійсно перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу». У період з 01.04.2015 року по 03.08.2015 року позивачці у відповідності до Закону 213 пенсія тимчасово не виплачувалася як пенсіонеру, що працює на посаді судді, яка дає право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання в порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата» «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів». Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно записів у трудовій книжці позивачки 03.08.2015 року ОСОБА_2 була звільнена з посади судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України. Починаючи з 04.08.2015 року на підставі Закону 213 та у зв'язку зі звільненням позиваки УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя пенсію було поновлено в повному обсязі. За таких обставин вимоги позивачки вважають необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 з 03.08.2015 року не займає посаду судді у зв'язку з відставкою.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 01.03.1994 року наказом № 80 від 01.03.1994 року призначена суддею Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області. Постановою Верховної Ради України № 1732-IV від 20.05.2004 року призначена на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя безстроково.

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126, ст. 131 Конституції України та ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», 03.03.2014 року позивачка звернулася до Вищої ради юстиції з заявою про звільнення з посади судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя.

Наказом № 40-к/12.24 від 03.08.2015 року ОСОБА_2 звільнена у відставку з посади судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя на підставі Постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 року № 636-VIII.

15.10.2015 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82% грошового утримання судді, оскільки її суддівський стаж складає повних 21 рік, оформленою відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, із змінами і доповненнями, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 11 лютого 2013 року № 2-4 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», проте їй було відмовлено з посиланням на Закон України «По внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 (далі - Закон 213), який на момент її звільнення скасував у відношенні суддів, які вийшли у відставку, виплату щомісячного довічного грошового утримання.

Позивачка є суддею у відставці Жовтневого районного суду м. Маріуполя. Статус судді у відставці визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів», до якого вносились численні зміни, у тому числі стосовно статусу судді у відставці.

Згідно п.1.1. Розділу I Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Отже, відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України і здійснює призначення (перерахунок) та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а також забезпечує своєчасне в повному обсязі фінансування та виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст.126 Конституції України закріплене положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч. І ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності суддів.

02.03.2015 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII від 02.03.2015р., який набрав чинності з 01.04.2015 року (Закон 213), яким скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначається відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 08.07.2010 року.

Нова редакція ч.3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону 213 передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній осаді. Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції на дату подання позивачкою заяви про звільнення з посади судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя, встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Таким чином, встановлений законом строк внесення Вищою радою юстиції до Верховної Ради України подання про звільнення судді з посади, сплив ще в квітні 2014 року, проте рішення Вищої ради юстиції про внесення цього подання до Верховної Ради України не було прийняте, відповідно, не розглянута заява позивачки про звільнення з посади судді у відставку.

Розгляд питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, регулювався ст.111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною шостою якої передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Таким чином, право на відставку у позивачки виникло з 03 березня 2014 р., отже Закон України "Про судоустрій і статус суддів" щодо права позивачки на відставку має застосовуватись у редакції на дату виникнення цього права.

Отже, порушення встановленого ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місячного строку на внесення Вищою радою юстиції до Верховної Ради України заяви позивачки про звільнення у відставку та порушення реалізації права на відставку відбулися при відсутності будь-якої вини позивачки і відповідно до ст.2 КАСУ це право позивачки підлягає захисту.

12 лютого 2015 року прийнятий Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII, який набрав чинності 29 березня 2015 року (далі Закон 192).

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону 192 встановлено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги). Застосування цієї норми в Законі не обмежено, а тому дія п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону поширюється і на статус судді у відставці.

Отже, заява позивачки про звільнення з посади судді у відставку розглянута відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на 03.03.2014 року, тобто на момент подачі заяви, тому статус позивачки, як судді у відставці, регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на дату виникнення права на відставку, тобто на 03.03.2014 року.

Таким чином, позивачка набула право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці значно раніше прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, який набув чинності 01.04.2015 року та на п. 5 прикінцевих положень якого посилається відповідач, як на правову підставу відмови у призначенні позивачці щомісячного довічного утримання.

Відповідач неправильно вважає момент виникнення спірних правовідносин 03.08.2015 року. Позивачка подала заяву про звільнення з посади судді у відставку у встановленому законом порядку 03.03.2014 року, тобто вчинила юридичну дію, здійснивши своє конституційне субєктивне право на відставку. Внаслідок цього виникли правовідносини, в тому числі і що стосуються статусу судді у відставці, його грошового забезпечення.

З урахуванням проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, а також положень ст.ст. 22,58 Конституції України пункт 5 Прикінцевих положень Закону 123 до позивачки не може бути застосований, оскільки правовідносини по звільненню судді ОСОБА_2 у відставку виникли до прийняття і набрання чинності цим законом, але у встановлений законом строк органами державної влади не було прийняте рішення про звільнення позивачки у відставку.

Отже, доводи позивачки, що норми Закону 213 не поширюються на її право на призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, відповідають обставинам справи та чинному законодавству. Скасування Законом 213 норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних законів, зокрема, «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», не скасовує раніше набуте позивачкою право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Довічне грошове утримання судді є однією з гарантій незалежності суддів, які не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів та внесення змін до чинних, що неодноразово було предметом конституційного розгляду, про що свідчать рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3рп/2013, від 22 травня 2008 року №10-рп 2008, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005.

Рішенням Конституційного Суду України 3 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2-13 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України положення вищенаведених норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно п.3 резолютивної частини вказаного рішення КСУ положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у звязку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Таким чином, на дату виникнення права позивачки на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягають застосуванню положення статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону №2856-VІ від 23.12.2010 року, якою встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами.

Згідно Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008 № 3-1, щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, суд вважає, що відповідачу були подані достатні матеріали для прийняття рішення про призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому суд вважає, що зазначене утримання підлягає призначенню з дня, наступного після відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Жовтневого районного суду м. Маріуполя згідно з наказом № 40-к/12.24 від 03.08.2015 року, тобто з 04.08.2015 року, але згідно закону у редакції на дату виникнення права на таке утримання.

Системний аналіз ст.ст. 8, 19, 22, 55, 58 Конституції України, ст. 8 КАСУ, положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дають суду підстави для висновків, що положення п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 р. № 213 по відношенню до цих правовідносин зворотної сили не мають і не можуть бути застосовані до позивачки.

Таким чином, згідно зі ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 03.03.2014 року (дату звернення позивачки з заявою про відставку), враховуючи рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_2 з 04 серпня 2015 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82% грошового утримання судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 159, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% грошового утримання судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя призначити та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% грошового утримання судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з 04 серпня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя О.В.Турченко