Постанова № 55162503, 21.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р.Справа № 915/1468/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Петрова М.С., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури не зявився,

від Міністерства оборони України ОСОБА_1 (за довіреністю),

від Військової частини А 0215 ОСОБА_2 (за довіреністю),

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 0215

на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015

у справі № 915/1468/15

за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Військової частини А 0215

до Державного Південного виробничо-технічного підприємства

про стягнення 46 096,28 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.01.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А 0215 (далі ВЧ А 0215, позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовом до Державного Південного виробничо-технічного підприємства (далі Підприємство, відповідач) про стягнення 46 096,28 грн. пені та штрафу за прострочення поставки товару згідно з договором про закупівлю товару за державні кошти. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови Договору укладеного між сторонами, а саме порушив строки надання Послуг за актами приймання наданих Послуг.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Військової частини А0215 штрафні санкції в сумі 41 096,28 грн., з яких: 16 929,01 грн. пеня, 24 167,27 грн. штраф. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що в порушення умов договору про надання послуг №123/14 від 01.08.2014 відповідач порушив строки виконання послуг з ремонту ТЕЗів, обумовлені вищевказаним договором. Крім цього, частково задоволено клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій та зменшені суми пені та штрафу.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ВЧ А 0215 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги. Позивач в апеляційній скарзі вважає, що господарський суд неправомірно та необґрунтовано зменшив суми пені та штрафу.

20.01.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що послуги надані підприємством до 25.12.2014 року, тобто до закінчення терміну дії договору, збитків від несвоєчасного завершення поточного ремонту позивачем заявлено не було. Також, відповідач вважає, що правопорушення є незначним, таким, що не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, у звязку з чим, суд першої інстанції цілком правомірно зменшив суми штрафних санкцій на 10%. Отже, на підставі викладеного Підприємство просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення господарського суду відповідає нормам діючого законодавства та прийняте з урахуванням доказів наданих до матеріалів справи.

Представники прокуратури та відповідача в судове засідання 21.01.2016 не зявились, та не скористався своїми правами на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 10.12.2015, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Проте, така неявка представників прокуратури та відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 21.01.2016 представники Міністерства оборони України та ВЧ А0215 надали пояснення, якими підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити останню.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2014 між ВЧ А 0215 (ОСОБА_3) та Підприємством (Виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 123/14, за умовами якого, Виконавець зобовязується надати у 2014 році послуги, зазначені у специфікації послуг (додаток 1 до договору, а ОСОБА_3 прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності, 33.12.2. згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: лот №3-поточний ремонт типових елементів заміни РЛО 5Н64, РЛС 9С15М (далі - Послуги) (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання двома Сторонами. Договір діє до 25 грудня 2014 року, за винятком дії гарантійних зобовязань, які діють до повного їх виконання та остаточних розрахунків ОСОБА_3 за надані Виконавцем послуги (п. п. 10.1., 10.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, сума договору становить 380 961,00 грн. Ціна послуг визначена за результатами проведення процедури торгів у протоколі погодження ціни послуг (додаток № 2 до Договору).

Виконавець здійснює надання Послуг за цим договором після отримання від ОСОБА_3 (командира ВЧ А0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким ОСОБА_3 визнає обсяги закупівлі Послуг, у відповідності до Специфікації послуг (п. 1.4. договору).

Термін надання Послуг: Послуги надаються не пізніше 01.11.2014, після надання ОСОБА_3 нарядів на ремонт та отримання від ОСОБА_3 повідомлення про готовність до виконання умов Договору, передбаченого п. 1.4. Договору, яким ОСОБА_3 визначає обсяг надання послуг (п. 5.1. договору)

На виконання умов договору 05.08.2014 позивач листом за № 350/129/138/1571 повідомив відповідача про готовність до виконання умов договору у повному обсязі (а.с. 33).

Згідно із п.5.9. договору зобовязання Виконавця, щодо надання послуг за договором, вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження ОСОБА_3 приймання послуг та ОСОБА_3 прийому передачі за всіма виданими нарядами на ремонт.

Датою виконання зобовязань Виконавцем є остання дата затвердження ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору) та ОСОБА_3 прийому-передачі, у разі передачі виробів для ремонту на виробничих площах Виконавця (форма акту наведена в додатку 4 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання наданих Послуг № 224 та 225, без зауважень підписані повноважними представниками сторін, скріплені печатками юридичних осіб та затвердженні замовником 22.12.2014, на загальну суму 380 961,00 грн.

Тобто відповідач порушив встановлені строки надання послуг, оскільки умовами договору передбачений строк надання послуг 01.11.2014 (включно), проте акти приймання наданих послуг підписані 22.12.2014.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Умовами укладеного між сторонами договору № 123/14 від 01.08.2014 крім іншого, передбачено, що за порушення строків (термінів) виконання зобовязань, зазначених у п. 5.1. Договору, з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості Послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення , а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.2. договору).

Позивачем нараховані відповідачу пеня та штраф. В матеріалах справи відсутні розрахунку суду першої інстанції, які б свідчили про те, що нараховані позивачем суми пені та штрафу, дійсно перевірені судом, у звязку з цим, судова колегія перевірила наданий позивачем розрахунок сум пені і штрафу та дійшла до висновку, що розрахунок суми штрафу є вірним, оскільки відповідач порушив строки виконання понад 30 днів (380 961,00 * 7% = 26 667,27 грн.), проте розрахунок суми пені має арифметичні помилки, крім цього в розрахунках відсутні періоди нарахування пені.

Отже, умовами договору сторони передбачили нарахування пені.

Судова колегія зробила власний розрахунок вищевказаних сум за кожним актом приймання наданих Послуг окремо, а саме:

за актом приймання наданих Послуг № 224 від 22.12.2014 сума пені за період з 02.11.2014 (адже умовами договору передбачений строк надання послуг 01.11.2014 (включно)) по 21.12.2014 (оскільки 22.12.2014 день фактичного виконання зобовязання за договором) складає 9 428,65 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроч.Кількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення251 752,5002.11.2014 - 12.11.20141112.5000 %0.068 %*1 896,77251 752,5013.11.2014 - 21.12.20143914.0000 %0.077 %*7 531,88

за актом приймання наданих Послуг № 225 від 22.12.2014 сума пені за період з 02.11.2014 (адже умовами договору передбачений строк надання послуг 01.11.2014 (включно)) по 21.12.2014 (оскільки 22.12.2014 день фактичного виконання зобовязання за договором) складає 4 839,12 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроч.Кількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 129 208,5002.11.2014 - 12.11.20141112.5000 %0.068 %*973,49129 208,5013.11.2014 - 21.12.20143914.0000 %0.077 %*3865,64

Отже, за розрахунком судової колегії загальна сума пені складає 14 267,77 грн., а штрафу 26 667,27 грн.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні в частині стягнення суми пені, із задоволенням пені в розмірі 14 267,77 грн.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що правопорушення є незначним, що не нанесло збитків іншим учасникам господарських правовідносин, причиною якого є укладена процедура приймання послуг з боку позивача.

Дійсно за наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Так, в порушення вимог ст.84 ГПК України, господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не навів обґрунтованих доводів та виняткових обставин, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру суми штрафу на 2 500,00 грн. В цій частині рішення також підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача про стягнення з Підприємства суми штрафу в розмірі 26 667,27 грн., тому рішення суду в цій частині про зменшення суми штрафу на 2 500,00 грн. підлягає зміні.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 року, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на невсебічному, неповному та необєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, у звязку з чим, частково не відповідає нормам матеріального права України, тому підлягає зміні.

Господарські витрати розподілені з врахуванням приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись cm. cm. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А 0215 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 змінити.

3. Позов Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Військової частини А 0215 задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного Південного виробничо-технічного підприємства на користь Військової частини А 0215 суму пені в розмірі 14 267,77 грн. та 26 667,27 грн. штрафу.

5. Стягнути з Державного Південного виробничо-технічного підприємства в доход спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 622,38 грн.

6. Стягнути з Військової частини А 0215 в доход спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 204,62 грн.

7. Зобовязати господарський суд Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:Головей В.М.

Судді:Петров М.С.

ОСОБА_4