Постанова № 55162402, 12.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа№ 910/15308/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від прокуратури: Чумаченко А.А., посв. № 035414 від 01.09.2015р.

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.10.2015 р.

у справі № 910/15308/15 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом прокурора Маневицького району Волинської області в

інтересах держави в особі Державного агентства лісових

ресурсів України в особі Державного підприємства

"Поліське лісове господарства"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Хорс"

про зобов'язання поставити товар та стягнення грошових

коштів

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Маневицького району Волинської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Державного підприємства "Поліське лісове господарство" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Хорс" про зобов'язання поставити товар на загальну суму 549 678,00 згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року та стягнення 354 542,31 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2015р. у справі № 910/15308/15 позовні вимоги задоволено частково. В частині позову про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ХОРС" поставити оплачений товар Державному Підприємству "ПОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО." на загальну суму 549 678,00 грн. (п'ятсот сорок дев'ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень) згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року провадження у справі № 910/15308/15 - припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ХОРС" на користь Державного Підприємства "ПОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО." грошові кошти: 98 942,04 грн. (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 04 копійки). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ХОРС" на користь Державного бюджету України грошові кошти: 12 972,40 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 40 копійок) судового збору. Стягнуто з Державного Підприємства "ПОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО." на користь Державного бюджету України грошові кошти: 5 112,01 грн. (п'ять тисяч сто дванадцять гривень 01 копійка) судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов прокуратури задовольнити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін. Також в апеляційній скарзі, прокурор просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття рішення у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва у справі № 910/15308/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2015 р. у справі № 910/15308/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2015р. у справі № 910/15308/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.01.2016р. та відстрочено заступнику прокурора міста Києва сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. у справі № 910/15308/15.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. у справі № 910/15308/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. у справі № 910/15308/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2015р. у справі № 910/15308/15 скасувати та прийняти нове рішення у цій справі, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.12.2014 року між Державним підприємством "Поліське лісове господарство" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Хорс" (продавець) укладено Договір № 24/03-14 купівлі-продажу (далі - Договір або Договір поставки), за п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, обладнання для заготівлі лісу (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору.

Пунктом 2.1. сторони погодили, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації продавець зобов'язався передати покупцю: гідро маніпулятор We-6700 (1 шт.) вартістю 87 800,00 грн., причеп We-6700 (1 шт.) вартістю 182 384,20 грн., аутригери (1 шт.) вартістю 38 080,00 грн., система гідравлічна до кранів We-6700 (1 шт.) вартістю 57 200,00 грн., гальма гідравлічні для We-12 (1 шт.) вартістю 47 020,00 грн., поворотний пристрій 90/80 (1 шт.) вартістю 45 580,00 грн., а всього загальною вартістю з ПДВ 549 678,00 грн.

Згідно з п. 2.3. Договору вартість товару на момент підписання договору складає 549 678,00 грн.

Оплата в розмірі 100% від вартості товару повинна бути перерахована на розрахунковий рахунок продавця протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури продавцем (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору продавець повинен сповістити за допомогою телефонного або факсимільного зв'язку про готовність товару до передачі покупцю, але не пізніше 45 днів після отримання передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п. 4.2. Договору товар вважається переданим після підписання видаткових накладних та акту прийому-передачі товару в повній комплектації і при наявності технічної документації.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки позивачем здійснено оплату на суми 300 000,00 грн. та 249 678,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1781 від 16.12.2014 року та № 1787 від 17.12.2014 року відповідно.

17.04.2015 року позивач звернувся до відповідача із листом № 135 від 16.04.2015 року (отримано останнім 24.04.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), у якому просив поставити товару за Договором.

Відповідач звертався до позивача із листами № 48 від 31.03.2015 року та № 24 від 12.02.2015 року, у яких зазначав про затримку поставки товару через, те що допущення затримки поставки товару виробником та несвоєчасне перерахування банківською установою іноземної валюти, яка була придбана для закупівлі товару.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справ, 23.07.2015 року відповідач поставив позивачу причеп We-6700 (1 шт.) вартістю 182 384,20 грн. та аутригери (1 шт.) вартістю 38 080,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 23 від 23.07.2015 року та актом прийому-передачі товару № 23 від 23.07.2015 року.

08.09.2015 року відповідачем було поставлено позивачу гідро маніпулятор We-6700 (1 шт.) вартістю 87 800,00 грн., систему гідравлічну до кранів We-6700 (1 шт.) вартістю 57 200,00 грн., гальма гідравлічні для We-12 (1 шт.) вартістю 47 020,00 грн. та поворотний пристрій 90/80 (1 шт.) вартістю 45 580,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 18 від 08.09.2015 року та актом прийому-передачі товару № 18 від 10.09.2015 року

23.07.2015 року (частково) та 08.09.2015 року (остаточно) відповідачем виконано зобов'язання з поставки товару за Договором купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року згідно із специфікацією до останнього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що провадження у справі щодо зобов'язання поставити товар на загальну суму 549 678,00 згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із фактичним виконання відповідачем умов Договору після звернення прокурора до суду із позовом.

Також, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача 354 542,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з нормою ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2. Договору за затримку передачі товару продавець сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день такої затримки.

За умовами Договору сторони передбачили застосування у разі затримки передачі товару штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожний день затримки, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу за прострочення виконання не грошового зобов'язання є обґрунтованою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 98 942,04 грн. штрафу за період з 05.05.2015 року по 09.06.2015 року, оскільки відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року щодо своєчасної поставки товару.

Доводи прокуратури щодо повного стягнення заявлених в позові грошових коштів з посиланням на пункт 4.1 договору не заслуговують на увагу, оскільки зазначеним пунктом передбачено не обов'язок продавця передати товар в строк не пізніше 45 днів після отримання передплати на розрахунковий рахунок продавця, а обов'язок сповістити за допомогою телефонного або факсимільного зв'язку про готовність товару до передачі покупцю

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015р. у справі № 910/15308/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 4, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII) Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

У випадку подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з 01.09.2015 розмір судового збору визначається відповідно до Закону у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII. Відповідне положення застосовується також до скарг і заяв, що подаються у справах, рішення суду першої інстанції у яких прийнято до 01.09.2015.

Разом з тим слід враховувати таке. Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2015р. у справі № 910/15308/15 - без змін.

2. Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7799,92 грн.

3. Матеріали справи № 910/15308/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді А.О. Мальченко

Л.П. Зубець