Рішення № 55162328, 18.01.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2016 року справа №927/1402/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ІВК Техніка”,

юридична адреса: вул. Дарвіна, 20, м. Харків, 61002;

поштова адреса: пров. Райрадівський, 1, м. Харків, 61004,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АПБ-Цегла”,

юридична адреса: вул. Паризької комуни, 33, м. Борзна, Чернігівська область, 16400;

поштова адреса: вул. Шелковична, 42-44, м. Київ, 01601,

про стягнення 41195,18 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 18.01.2016 проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" про стягнення 37107,78 грн., з яких 30090,84 грн. основного боргу, 692,09 грн. інфляційних нарахувань, 1310,81 грн. 30% річних, 2004,96 грн. пені та 3009,08 грн. штрафу.

Позивач надіслав на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог, яка зареєстрована 04.01.2016, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить стягнути з відповідача 41195,18 грн., з яких 30090,84 грн. основного боргу, 692,09 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення платежу за вересень 2015 року, 2967,86 грн. 30% річних за період прострочення платежу з 15.09.2015 по 12.01.2016, 4435,31 грн. пені за період прострочення платежу з 15.09.2015 по 12.01.2016 та 3009,08 грн. штрафу. Виходячи зі змісту даної заяви, позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення 30% річних на 1657,05 грн. та пені на 2430,35 грн., а всього на 4087,40 грн.

Представник позивача в судове засідання 18.01.2016 не з’явився. Позивач надіслав факсограмою на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника в зв’язку з неможливістю забезпечити явку останнього, а також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судові засідання 01.12.2015, 16.12.2015, 12.01.2016 та 18.01.2016 не з’явився. Про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. 18.01.2016 відповідач надіслав факсограмою на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи до 25.01.2016 в зв’язку з неможливістю з’явитись в судове засідання та в зв’язку з наміром звернутись до позивача із пропозицією щодо погашення основного зобов’язання добровільно в достроковому порядку та досягнення домовленості щодо штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Дана позовна заява надійшла до Господарського суду Чернігівської області 16.11.2015. Отже строк вирішення даного спору спливає 18.01.2016, а тому суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як таке, що суперечить ст. ст. 22, 69 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач своєчасно не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №12/08-1П (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору у відповідності з цим договором постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (надалі – Товар), найменування (асортимент), ціна і кількість вказуються у додатках до договору, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору додатками до договору є видаткові накладні, рахунки-фактури, які є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює на протязі 5-ти банківських днів з моменту здійснення поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивачем надано відповідачу рахунок – фактура №5522 від 01.09.2015 на суму 30090,84 грн. на оплату товару. Виконуючи умови договору, позивач передав відповідачу товар за накладною №4964 від 07.09.2015 на суму 30090,84 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи, яка діяла на підставі довіреності №129 від 01.09.2015, а також печаткою підприємства.

Позивачем направлялась на адресу відповідача вимога (вих. №100 від 23.09.2015) про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді.

Як зазначає позивач, порушуючи умови договору відповідач не сплатив вартість отриманого товару за накладною №4964 від 07.09.2015 на суму 30090,84 грн. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували цей факт.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаним договором, виходячи з вищевикладених норм законодавства та умов договору, у відповідача виникло зобов’язання сплатити вартість отриманого товару, яке він не виконав.

Отже позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг в сумі 30090,84 грн.

На підставі п. 6.2 договору позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача 4435,31 грн. пені за період прострочення платежу з 15.09.2015 по 12.01.2016 та 3009,08 грн. штрафу.

Згідно з п. 6.2 договору за порушення термінів оплати покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки оплати більше ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на п. 6.3 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 692,09 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення платежу за вересень 2015 року та 2967,86 грн., що становить 30% річних за період прострочення платежу з 15.09.2015 по 12.01.2016.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3 договору за порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій (сплати пені згідно п. 6.2 договору) зобов’язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, штрафу, 30% річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 41195,18 грн., з яких 30090,84 грн. основного боргу, 692,09 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення платежу за вересень 2015 року, 2967,86 грн. 30% річних за період прострочення платежу з 15.09.2015 по 12.01.2016, 4435,31 грн. пені за період прострочення платежу з 15.09.2015 по 12.01.2016 та 3009,08 грн. штрафу.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АПБ-Цегла” (юридична адреса: вул. Паризької комуни, 33, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область; поштова адреса: вул. Шелковична, 42-44, м. Київ, ідентифікаційний код 03588301, р/р 26001000016465 в Київській міській філії ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ІВК Техніка” (юридична адреса: вул. Дарвіна, 20, м. Харків; поштова адреса: пров. Райрадівський, 1, м. Харків, ідентифікаційний код 14062944, р/р 26001035862200 в АТ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 30090,84 грн. основного боргу, 4435,31 грн. пені, 2967,86 грн. 30% річних, 692,09 грн. інфляційних нарахувань, 3009,08 грн. штрафу та 1218,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.01.2016.

Суддя Ж.В. Блохіна