Рішення № 55162268, 19.01.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 р. Справа № 923/2076/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Кулик В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 міської ради м.Херсона

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех-2007", м.Херсон

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 представник за довіреністю № 9-1983-9/21 від 29.12.2015р.;

від відповідача - не прибув

Позивач ОСОБА_1 міська рада звернувся до суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех-2007", м. Херсон, в якому просить суд внести зміни до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.01.2016р., зобов'язано сторони надати додаткові докази, явка представників сторін в судове засідання визнана обов'язковою.

В судове засідання представник позивача прибув.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Як слідує з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі повернулась до матеріалів справи з відміткою поштового відділення "Адресата не розшукано".

Суд зазначає, що згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 28.12.2015р. направлялась господарським судом відповідачу на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (73000, м.Херсон, вул.Червоностудентська, 34-А), суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів, господарський суд, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити та внести зміни в укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки.

У судовому засіданні 19.01.2016р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно із ч.1 ст.2 ЗУ "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.ч.1,8 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із ч.ч.1, 5 ст.6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 17.05.2012 року між позивачем - ОСОБА_1 міською радою та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "Будтех-2007" був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.8-10).

За умовами п.1 договору Орендодавець (позивач) на підставі рішень міської ради від 25.11.2011р. №469 та від 30.03.2012р. №602 надає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під реконструкцію адміністративної будівлі у 4-поверховий офісно-житловий будинок, яка знаходиться у м.Херсоні, по вул.Червоностудентській, 34-а, із земель запасу. Кадастровий номер земельної ділянки 6510136900:01:001:0048.

Згідно п.2 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,2300 га, у тому числі: ділянка, площею 0,0806 га - під капітальною одноповерховою спорудою; ділянка, площею 0,1494 га - під проїздами, проходами та площадками.

За умовами п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 721478,08 грн.

Відповідно до п.8 договору його укладено на 5 років, строком до 25.11.2016р.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем з 25.11.2011р. у грошовій формі, у розмірі 0,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 1916,67 кв. м., та 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 383,33 кв.м.

Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання договору оренди недійсним, одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається.

У пункті 13 договору сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати переглядається у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з пунктом 34 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Договір був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м.Херсоні Херсонської області 06.09.2012р. за №651010004000853.

06.09.2012р. земельну ділянку було передано орендарю, про що між сторонами був складений акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (а.с.17).

Листами від 09.01.2015р. №02-37-31 та 17.02.2015р. №02-37-227 (а.с.18, 21) позивач, з посиланням на приписи Закону України від 27.03.2014р. №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким з 01.04.2014р. внесено зміни до статті 288.5.1 Податкового Кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати для всіх категорій земель державної та комунальної власності та визначено, що орендна плата не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, повідомив відповідача про необхідність підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 06.09.2012р. №651010004000853 стосовно розміру орендної плати, додавши примірник додаткової угоди з пропозицією внести зміни в п.9 договору та змінити розмір орендної плати на 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01.04.2014р. (а.с.24).

Проте, дані листи було повернуто на адресу позивача з відміткою поштового відділення "Адресата не розшукано" (а.с.19-20, 22-23).

У зв'язку з чим, враховуючи, що сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, з огляду на недоотримання місцевим бюджетом орендної плати в повному обсязі та порушенням майнових інтересів територіальної громади, ОСОБА_1 міська рада звернулась до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 11 Закону встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Статтею 19 Конституції України та статтею 24 ч. 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є, в тому числі, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону розмірів плати за користування природними ресурсами.

Згідно статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізніший строк введення цих рішень у дію.

Статтею 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" передбачено обов'язок органів місцевого самоврядування здійснювати публікацію своїх рішень в друкованих засобах масової інформації відповідних органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Як слідує з матеріалів справи, 26.08.2011р. ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення №333 "Про затвердження розміру орендної плати за землю" (а.с.29-30), а 28.11.2014р. - рішення №1611 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.08.2011р. №333" (а.с.28), які було офіційно оприлюднено в газеті "ОСОБА_1 вісник" від 20.12.2012р. № 51 та № 51 від 11.12.2014р. відповідно.

Так рішенням ОСОБА_1 міської ради від 28.11.2014р. №1611 було внесено відповідні зміни в рішення ради від 26.08.2011р. №333 та встановлено розмір орендної плати за землю на рівні 3% від грошової оцінки земельної ділянки та зобов'язано Управління земельних відносин департаменту містобудування та землекористування міської ради у тримісячний термін підготувати і направити для підписання проекти додаткових угод про зміну розміру орендної плати до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, у яких розмір орендної плати нижче 3% від нормативної грошової оцінки земель м.Херсона, згідно чинного законодавства.

09.01.2015р. та 17.02.2015р. ОСОБА_1 міська рада звернулась до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех-2007" з пропозицією внести відповідні зміни до договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати, додавши проект додаткової угоди. Однак, листи позивача повернулися на його адресу у зв'язку з відміткою поштового відділення "Адресата не розшукано", що і стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

За приписами ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 2,8,48,133,148,152,197,283 ГК України, ст.ст. 80, 84,123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів, купівлі-продажу, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст.13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 30 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VІ, яким встановлені ставки орендної плати.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2756-VІ було внесено зміни до ст.21 ЗУ "Про оренду землі", у зв'язку з чим частини 1 та 2 вказаної статті ЗУ "Про оренду землі" були викладена у такій редакції: "Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)".

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011р. Податкового кодексу України втратив чинність ЗУ "Про плату за землю".

Згідно із до п.288.4 ст.288 розділу XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014р. (який набрав чинності з 01.04.2014р.) внесено зміни до Податкового кодексу України та підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п.2.18, 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст.21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до ст.35 ЗУ "Про оренду землі" спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно із положеннями абз.1 ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23.05.2011р. по справі №3-42гс11 вказав, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Отже, враховуючи, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, та, приймаючи до уваги те, що сторонами в Договорі оренди земельної ділянки від 17.05.2012р. (п.13) передбачена можливість зміни розміру орендної плати, а також враховуючи, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами вищезазначеного договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову.

За таких обставин вимоги позивача щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.05.2012р., укладеному між ОСОБА_1 міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Будтех-2007", зареєстрованому в управлінні Держкомзему у м.Херсоні Херсонської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 06.09.2012 року №651010004000853, виклавши пункт 9 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 1916,67 кв. м. та 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 383,33 кв.м. (згідно з рішенням ОСОБА_1 міської ради від 26.08.2011р. №333).

Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання договору оренди недійсним, одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається."

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех-2007" (код ЄДРПОУ 34659833, 73000, м.Херсон, вул.Червоностудентська, 34-А) на користь ОСОБА_1 міської ради (код ЄДРПОУ 24104230, 73000 м.Херсон, пр.Ушакова, 37) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять грн.) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2016р.

Суддя М.Б. Сулімовська