Ухвала суду № 55162242, 22.01.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у прийнятті заяви

про порушення справи про банкрутство

22.01.2016

Справа № 920/57/16

Суддя господарського суду Сумської області Яковенко В.В., розглянувши заяву ПАТ «Альфа-Банк» до боржника – приватної фірми «Валентина» (40018, м. Суми, вул. О.Дундича, 11, код 01386326) про порушення провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява № 2108-11-б/б від 14.01.2016 ПАТ «Альфа-Банк» про порушення справи про банкрутство приватної фірми «Валентина».

Розглянувши подані матеріали, оцінивши надані суду докази, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство та повернути заяву з доданими документами заявнику враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Обґрунтовуючи безспірність своїх вимог, заявник посилається та надає рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про стягнення заборгованості, яке вважає судовим рішенням у розумінні вищевказаного Закону та достатньою підставою для прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство.

Однак Конституційний Суд України, аналізуючи вимоги чинного законодавства, зокрема: норми Закону України «Про третейські суди» (далі Закон), у рішенні від 10 січня 2008 року №1-рп/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначив, що «правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ (пункт 3 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 14 жовтня 1997 року №44-з).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, пункт 1 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, оспорювані положення Закону не порушують припис статті 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, оскільки третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). З аналізу положень Закону випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору.

Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.».

Також у відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ПФ «Валентина» щодо кредитної заборгованості не є безспірними за відсутності рішення, що прийняте судом загальної юрисдикції та набрало законної сили. Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, зокрема, якщо до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними.

Керуючись ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви ПАТ «Альфа-Банк» про порушення справи про банкрутство.

Додаток: заява з додатками на 191 арк., в т.ч.: оригінали платіжних доручень № 41368 від 13.01.2016, № 117029 від 17.11.2015, фіскальний чек № 2790 від 14.01.2016 з описом вкладення у цінний лист.

СУДДЯ В.В. ЯКОВЕНКО