Рішення № 55161916, 18.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2016Справа № 910/28352/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна контора "Україна-Австрія"прозобов'язання повернути 147 637 грн 17 коп.Представники: від позивача: ОСОБА_2 - адвокатвід відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна контора "Україна-Австрія" про зобов'язання повернути 147 637 грн 17 коп., в тому числі 146 290 грн 50 коп. безпідставно набутих коштів та 1 346 грн 67 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з рахунку позивача було помилково перераховано кошти у розмірі 147 637 грн 17 коп. за платіжним дорученням № 15 від 14.07.2015 яке позивач не формував, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок з повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 147 637 грн 17 коп., крім того позивачем нараховано 1 346 грн 67 коп. 3 % річних.

03.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28352/15 та справу призначено до розгляду на 23.11.2015.

Судове засідання, призначене на 23.11.2015, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд справи призначено на 15.12.2015.

20.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про доручення документів до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 23.11.2015, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд справи призначено на 15.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 продовжено строк вирішення справи на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 18.01.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та задоволенням клопотання позивача.

23.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2016 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, за адресами, зазначеними на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 18.01.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до якого підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК "Україна" 146 290 грн 50 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 1 346 грн 67 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 146 290 грн 50 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 1 346 грн 67 коп. 3 % річних.

Крім того, представник позивача підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на суму 147 637 грн 17 коп., які знаходяться на рахунках відповідача відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та кредит" та в Публічному акціонерному товаристві комерційному банку "Приватбанк". В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на наявність припущення щодо намагання відповідача зняти/перевести кошти з своїх рахунків в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та кредит" та в Публічному акціонерному товаристві комерційному банку "Приватбанк" на інші рахунки в інших установах банку.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 18.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем відповідно до платіжного доручення № 15 від 14.07.2015 перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 146 290 грн 50 коп. із призначенням платежу: оплата за товар (шкіру та хутро) по договору № 89 від 29.06.2015, рахунок № 17 від 13.07.2015 без ПДВ. Факт отримання відповідачем коштів у розмірі 146 290 грн 50 коп. підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_2 за 17.07.2015.

З пояснень позивача, а також з матеріалів справи вбачається, що такого договору не існує. Матеріали справи свідчать, що позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти, що підтверджує його волевиявлення отримати відповідний товар. Разом з тим, відповідач доказів свого волевиявлення на поставку товару до матеріалів справи не надав, як не надав і відповідних доказів на вчинення таких дій сторонами, а саме доказів укладання між сторонами договору № 89 від 29.06.2015 чи доказів виставлення/направлення позивачу рахунку № 17 від 13.07.2015.

Як встановлено судом, 29.09.2015 позивач направив відповідачу вимогу про повернення перерахованих кошів суму 146 290 грн 50 коп. Крім того, 29.10.2015 позивач направив відповідачу повторну вимогу від 27.10.2015 відповідно до якої позивач просить відповідача у триденний термін повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 146 290 грн 50 коп. Проте зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляд на те, що відповідачем було безпідставно набуто грошові кошти у розмір 146 290 грн 50 коп., так як судом встановлено факт відсутності правових підстав для набуття коштів, зокрема, встановленого факт відсутності договору № 89 від 29.06.2015 та рахунку № 17 від 13.07.2015, а отже факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у розмірі 146 290 грн 50 коп., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивачем нараховано 1 346 грн 67 коп. 3 % річних. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача щодо неповернення позивачу безпідставно набутих коштів є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту неповернення відповідачем безпідставно отриманих коштів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 346 грн 67 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна контора "Україна-Австрія" (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, буд. 1, офіс 300, ідентифікаційний код 38320076) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) безпідставно одержані кошти у розмірі 146 290 (сто сорок шість тисяч двісті дев'яносто) грн 50 коп., 3 % річних у розмірі 1 346 (одна тисяча триста сорок шість) грн 67 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн 56 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.01.2016

Суддя Н.Б. Плотницька