Рішення № 55161774, 14.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/206/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016 Справа № 908/5838/15

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (юр. адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; факт. адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (69065, АДРЕСА_1)

про стягнення 1919 грн. 10 коп. основного боргу за договором № 979 від 01.02.2003 р.

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - ОСОБА_3, дов. № 30/2019 від 05.01.2015 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1919 грн. 10 коп. основного боргу за договором № 979 від 01.02.2003 р.

Розгляд справи, призначений на 17.12.2015 р., відкладався до 14.01.2016 р. в зв'язку з неявкою відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 14.01.2016р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що відповідно до умов договору № 979 про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного з відповідачем 01.02.2003 р., позивач відпускав теплову енергію до орендованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_2. Позивач в період з листопада 2012 р. по березень 2013 р. відпустив відповідачу теплову енергію на суму 1919 грн. 10 коп. В порушення положень договору відповідач не здійснив оплату за спожиту теплову енергію в спірному періоді. Таким чином, заборгованість відповідача в спірний період складає 1919 грн. 10 коп. Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «МТМ» не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Позивач просить стягнути з відповідача 1919 грн. 10 коп. заборгованості за вказаний період.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом двічі не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 25.11.2015 р. про порушення провадження по справі № 908/5838/15, яка направлялася на адресу відповідача, повернута органом зв'язку з посиланням "за закінченням терміну зберігання", тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 14.01.2016 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (споживач, відповідач по справі) та Концерном «Міські теплові мережі» (енергопостачальна організація, позивач по справі) 01.02.2003 р. укладено договір № 979 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді споживачу в потрібних йому обсягах, а споживач - оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, щ перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами пунктами 6.1-6.8 вказаного договору, якими передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно в національній грошовій одиниці відповідно до встановлених тарифів. Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами (п. 6.4). Пунктом 6.3. договору встановлено, що Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації. Пунктом 6.6. договору передбачено, що Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01 лютого 2003 р. по 31 січня 2004 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення по договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Як свідчать вивчені матеріали, ФОП ОСОБА_2 користувалася приміщенням в б. 18 по вул. Рельєфній в м. Запоріжжя на підставі договору оренди № 9 від 01.07.2002 р., укладеному з ВАТ «НДІ Перетворювач». Строк оренди за вказаним договором складає 10 років з моменту прийняття орендованого об'єкта. Згідно п. 4.2 договору оренди № 9 якщо жодна із сторін до закінчення даного договору не заявляє про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонговується на той же строк та на тих же умовах. Строк оренди може бути скорочений лише за письмовою згодою сторін (п. 4.3 договору).

Пунктом 3.2.5 договору № 979 передбачено обов'язок споживача письмово сповіщати енергопостачальну про організацію зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо. Позивач вказує, що листом від 30.10.2015 р. ФОП ОСОБА_2 сповістила про припинення договору оренди приміщення по АДРЕСА_2 з 01.07.2012 р. з посиланням на лист № 178 від 28.10.2015 р. арбітражного керуючого Жиленко Н.О. Суд критично оцінює вказаний лист та зазначає, що ліквідатором ВАТ «НДІ «Перетворювач» вказано, що договори оренди за 2002 - 2007 р.р. на підприємстві відсутні, а за період з грудня 2013 р. до цього часу підприємство та ФОП ОСОБА_2 в договірних відносинах не перебували.

В даній справі заявлено до стягнення вартість поставленої споживачу теплової енергії за період з листопада 2012 р. по березень 2013 р. Доказів припинення договору оренди та звільнення відповідачем орендованого приміщення останнім не надано. Позивач зазначає, що будь-яких письмових повідомлень відповідно п. 3.2.5 від споживача в спірний період не надходило, тому вартість поставленої теплової енергії на суму 1919 грн. 10 коп. у вбудоване приміщення за вказаною адресою не пред'являлася до оплати балансоутримувачу - ВАТ "Український науково-дослідний інститут силової електроніки".

На сплату наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії за період листопада 2012 р. по березень 2013 р. позивачем направлялися рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії, про що свідчать реєстри відправлення рахунків та актів виконаних робіт. Відповідач акти приймання - передачі теплової енергії за вказаний період не підписав та не повернув енергопостачальній організації, зауважень щодо якості послуг не висловив.

Як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору в узгоджені строки та в узгоджених розмірах не розрахувався за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за ним склалася заборгованість за період листопад 2012 - березень 2013 р. в сумі 1919 грн. 10 коп.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати боргу позивачу, суму заборгованості не спростував, суд вважає, що вимоги про стягнення 1919 грн. 10 коп. основного боргу за листопад 2012 - березень 2013 р. за договором № 979 від 01.02.2003 р. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України та ст.. 526 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (69065, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи - платнику податків НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458): 1919 (одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 10 коп. основного боргу з зарахуванням на наступні реквізити: п/р 26039302042813 в Філії Запорізького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору з зарахуванням на наступні реквізити: п/р 26007301001951 в Філії Запорізького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957. Видати наказ.

Повне рішення складено 20 січня 2016 року.

Суддя І.А. Попова