Ухвала суду № 55160619, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/64324/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Рибченка А.О.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 рокуу справі№2а-757/10/0870за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Запоріжгаз») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВПП у м. Запоріжжі), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2009 року №0000840805/1 на загальну суму 4354237,48 грн., у тому числі за основним платежем на суму 2183121,99 грн., за штрафними санкціями на суму 2171115,49 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000840805/1 від 17 листопада 2009 року в частині визначення Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4111719 гривень 50 копійок у тому числі: у розмірі 2079711 гривень 05 копійок за основним платежем, у розмірі 2032008 гривень 45 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 06 липня 2009 року по 14 серпня 2009 року проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Запоріжгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року. Результати перевірки викладені в акті № 144/08-05-03345716 від 31 серпня 2009 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 1.4, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2, підпунктів 4.5.1, 4.5.3 пункту 4.5 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті6, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.6 статті 5 «Порядку затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2308136,00 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень 17 листопада 2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0000840805/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 4466206,95 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2257768,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2208438,65 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про правомірність дій позивача щодо ведення господарської діяльності та її відображення в податковому обліку.

Не погоджуючись із судовими рішеннями відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як зазначено у акті перевірки, ВАТ «Запоріжгаз» було оформлено розрахунки корегувань на зменшення суми податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, в якому відбулось зменшення кількості поставленого газу (послуг по транспортуванню газу, тощо) на користь покупців - не платників податку на додану вартість на загальну суму 105279,81 грн. (дані наведені у додатку №3.2.1.3 до акту перевірки).

Відповідач у акті перевірки зазначає, що підпункт 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) є прямою нормою, яка забороняє зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки.

У зв'язку з наведеним відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом оформлення розрахунків корегувань на користь покупців - не платників податку на додану вартість на загальну суму 105279,81 грн.

Перевіряючи правомірність викладеної позиції податкового органу, колегія суддів звертає увагу на таке.

Підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 названого Закону, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

При цьому, відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У разі корегування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, постачальник товарів (послуг) виписує Розрахунок корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. На підставі такого розрахунку отримувач товарів (послуг) корегує суму податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

На дату отримання передоплати позивач, відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР, визначив податкове зобов'язання за правилом «першої події».

У зв'язку з тим, що зобов'язання за договором не було виконано і відбулося повернення коштів, в даному випадку передоплати, об'єкт оподаткування зник, а тому податкове зобов'язання, яке було визначено за «першою подією», було відкореговано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про безпідставне збільшення позивачу податкового зобов'язання на 105279,81 грн. за основним платежем та 98330,71 грн. штрафними санкціями.

Також колегія суддів вважає безпідставним донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на вартість відтоків природного газу та послуг з їх транспортування, некомпенсованих притоками газу та послугами транспортування з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року на суму 1965461,22 грн.

Положенням про порядок обліку розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 лютого 2004 року №112 встановлено методичні засади формування щомісячних даних та бухгалтерського обліку відхилень обсягів природного газу, що надійшли до газорозподільної мережі, від обсягів газу, реалізованих споживачам, які виникають через сезонні невідповідності встановлених середньорічних норм споживання обсягам фактично спожитого населенням газу.

Підпунктом 1.2 названого документа закріплено, що обсяги розбалансування розраховуються ГЗП на підставі: даних про надходження газу до газорозподільної мережі ГЗП; даних про обсяги реалізації ГЗП газу всім категоріям споживачів; розрахунків витрат та втрат газу, що виникають під час його транспортування газорозподільними мережами ГЗП; даних про обсяги використання газу ГЗП на власні потреби.

Відповідно до підпункту 2.1 бухгалтерський облік надходження газу до газорозподільних мереж та його розподіл ведеться ГЗП у гривнях та фізичних обсягах відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892/4185.

Згідно з підпунктом 2.5 згаданого положення у бухгалтерському обліку щомісяця відображається негативне або позитивне значення обсягів розбалансування газу в газорозподільних мережах.

Обсяги негативного розбалансування газу відображаються за дебетом аналітичного рахунку «Витрати сезонного розбалансування газу» субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» у кореспонденції з кредитом відповідного субрахунку рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та компенсуються у періодах виникнення позитивного розбалансування газу.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про відсутність у позивача можливості вплинути на розмір відсотків природного газу, оскільки їх виникнення не залежить від підприємства, що виключає збільшення вартості природного газу, який споживається населенням у разі відсутності газових лічильників, оскільки ціни на природний газ для населення за відсутності газових лічильників встановлюється наказами НАК «Нафтогаз Україна» та розпорядженням НУКРЄ.

Враховуючи наведене, понесені позивачем витрати пов'язані з вартістю відтоків природного газу та послуг з їх транспортування, некомпенсованих притоками газу та послугами їх транспортування, є складовою частиною операцій з купівлі-продажу природного газу, і не є окремою операцією з безоплатної поставки товарів (результатів робіт), що свідчить про помилковість висновків відповідача.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для оподаткування вартості меду, який було передано від філії до головного підприємства.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону №168-97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Аналізуючи наведене визначення, спірна операція з передачі меду від філії до головного підприємства не є поставкою, а тому судами зроблено правильний висновок про відсутність підстав для її оподаткування податком на додану вартість.

Відповідності до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт) (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

За результатами аналізу наведених положень Закону, суди дійшли правильного висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа», за надані консультативно-інформаційні послуги з огляду на надання позивачем належним чином оформлених податкових накладних.

Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач жодних обгрунтувань на підтвердження зазначеного не надає, а власне зміст касаційної скарги зводиться до цитування окремих норм податкового законодавства та акта перевірки, правова оцінка якому надана судами під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі №2а-757/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна