Ухвала суду № 55157343, 08.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2015 рокусправа № 808/2525/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року

у адміністративній справі № 808/2525/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року задоволено адміністративний позов ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп», визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 30.10.2014 року №0000284200, та № 0000274200, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» судовий збір у розмірі 487,20 грн..

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем по справі з підстав не правильного застосування судом норм матеріального права, зокрема, положень п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, та не враховано фактичні обставини і доводи податкового органу щодо безпідставного віднесення ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання пального та газу по безтоварним операціям від ТОВ "ТАЛИС ПЛЮС", ТОВ «БАРИЛИТ ПЛЮС» та ТОВ «КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ», що під час перевірки було встановлено на підставі аналізу наданих позивачем документів та наявної податкової інформації згідно якої: в ланцюгах постачання відсутні фактичні виробники бензину; контрагенти позивача відсутні за податковою адресою (місце реєстрації платника податків згідно відомостей внесених в єдиний державний реєстр), та не мають складських приміщень, і мають незначну кількість трудових ресурсів, у зв'язку з чим фізично не могли б виконати реалізацію зазначених в акті перевірки товарів (робіт, послуг); а позивачем по цій справі під час перевірки не було надано документів, передбачених Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року №271/121, а саме, актів приймання нафтопродуктів за формою №14-НК, також як і не підтверджено факти отримання товарів (робіт, послуг) по ланцюгах постачання від основних постачальників; і в своїй діяльності в перевіряємий період позивач використав договір поставки нафтопродуктів №2904-2-НП від 29 квітня 2014р., акт приймання-передачі нафтопродуктів № 140531000000143 від 31.05.14р., податкову накладну ТОВ «Барилит Плюс» №279 від 31.05.2014р., які згідно висновку спеціаліста № 186 від 14.08.2014 року вірогідно виконані не ОСОБА_2 (директор ТОВ «Барилит Плюс»), а іншою особою з уподобанням підпису ОСОБА_2; крім того, до ЄРДР внесено відомості за фактом скоєння кримінального правопорушення службовими особами ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» за ч.3 ст.212 КК України (№32014100110000345).

За наведених обставин відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення № 0000284200 від 30.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20 991,927 грн., у т.ч. за основним платежем 13 994 618 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 997 309 грн.; та № 0000274200 від 30.10.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 7 201 350 грн. - були прийняті відповідачем на підставі Акту № 299/28-04-42/37221323 від 18.09.2014 р., оформленого за результатами проведеної в період з 07.08.2014 по 11.09.2014 фахівцями СДПІ на підставі направлень від 06.08.20144 № № 447,448, відповідно до наказу від 06.08.2014 № 415 та згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України виїзної перевірки ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» з питань правильності обчислення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2014 року, за висновками якої під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 7 201 350 грн., в тому числі по періодам: червень 2014 року - 7201350 грн., та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 13 994 618 грн., в тому числі по періодам: червень 2014 року- 13 994 618 грн.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції правильно узяв до уваги, що господарські взаємовідносини позивача у перевіряємому періоді з контрагентами - постачальниками ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» по операціям з придбання нафтопродуктів, які використані у господарській діяльності позивача та в подальшому реалізовані на мережі автозаправних станцій, підтверджено: договорами постачання нафтопродуктів № 30/05-Ш від 30.05.2014, 12/14-П від 27.03.2014, № 2904-1-НП від 29.04.2014, № 2904-2-НП від 29.04.2014, № 3004-1-НП від 30.04.2014, № 3004-28-НП від 30.04.2014Є, № 01/14 від 01.05.2014, № 01/68 НП від 01.05.2014 р., на підставі яких позивачем здійснювалось придбання пального та газу; актаит приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними, товарно - транспортими накладними і іншими первинними документами, якими підтверджується виконання умов вище зазначених договорів; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281, якими підтверджується факт оприбуткування позивачем нафтопродуктів та їх подальша реалізація з АЗС, і свідчить про зміну в активах ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп»; платіжними дорученнями, які підтверджують розрахунок між сторонами за договорами постачання нафтопродуктів. Що у сукупності є документальним підтвердженням позивачем фактів придбання товару, тобто, реальність та товарність господарських операцій позивача з його контрагентами, що фактично не заперечувалось також і відповідачем по справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 21 195 968,16 грн., оскільки під час судового вирішення спору у цій справі на підставі наданих сторонами по справі доказів, в тому числі і первинних документів, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентами та які складені відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» - було встановлено дотримання позивачем законних підстав формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що визначені ст.198 Податкового кодексу України, по укладеним з ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» правочинів, які не суперечить актам цивільного законодавства, а податковий орган не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, і загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при формованні позивачем податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток за період, що перевірявся, в повному обсязі були дотриманні вимоги податкового законодавства, а факт сплати податку на додану вартість та відповідно правомірне включення витрат до складу валових у зв'язку з придбанням товарів та послуг у зазначений період, їх використання у власній господарській діяльності підприємства, позивачем доведено належно оформленими первинними документами, які повінстю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», і «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з рішенням суду першої інстанції у цій справі, і вважає висновки суду першої інстанції правомірними, оскільки податковим органом не наведено жодного належного доказу про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання пального та газу на загальну суму 21 195 968,16 грн. від ТОВ «Талис Плюс» (код ЄДРПОУ 38361594) на загальну суму ПДВ - 8 050 420,62 грн., в тому числі за червень 2014 року - 8 050 420,62 грн.; ТОВ «Барилит Плюс» (код ЄДРПОУ 38361609) на загальну суму ПДВ 11 523 504,88 грн., в тому числі за травень 2014 року -11 523 594,88 грн.; ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» (код ЄДРПОУ 38544588) на загальну суму ПДВ 1 622 042,66 грн., в тому числі за травень 2014 року - 565 987,91 грн., за червень 2014 року - 1 056 054,75 грн., зокрема, не надано доказів про невідповідність вимогам чинного законодавства податкових накладних, на підставі яких позивачем було здійснено формування податкового кредиту в перевіряємому періоді, а висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з положеннями пп.14.1.181 пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо вірогідного виконання підписів на акті приймання-передачі нафтопродуктів № 140531000000143 від 31.05.14р., та у податковій накладній ТОВ «Барилит Плюс» №279 від 31.05.2014р., згідно висновку спеціаліста № 186 від 14.08.2014 року не ОСОБА_2 (директором ТОВ «Барилит Плюс»), а іншою особою з уподобанням підпису ОСОБА_2, судова колегія не визнає підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки по перше вказані висновки спеціаліста є лише вирогідними, та не підтверджені рішеням відповідного суду, а внесення до ЄРДР відомостей за фактом скоєння кримінального правопорушення службовими особами ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» за ч.3 ст.212 КК України (№32014100110000345) також не є достатньою підставою для визнання не реальними господарські операції між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Київ Ліквід Петролеум», оскільки з цього приводу вироку суду не виносився, а на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ, і доказів анулювання свідоцтва платника контрагентів позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів -,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський