Ухвала суду № 55157284, 18.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 р.Справа № 816/2170/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-технічна проектна група" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2015р. по справі № 816/2170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-технічна проектна група"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12 червня 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0006632202 від 24.11.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що непогоджується з висновками акту позапланової виїзної перевірки від 07.11.2014 № 2584/16-03-22-02-12/35939305 про те, що ТОВ "Українська промислово - технічна проектна група" неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "Інфоторія". Вказував, що господарські операції із цим контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документам та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Зауважував, що не може нести відповідальність за невиконання контрагентом зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група", ідентифікаційний код 35939305, зареєстроване як юридична особа 23.05.2008, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (т. 1 а.с. 56 - 58).

У період з 27.10.2014 по 31.10.2014 державним інспектором Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення №2854/16-03-22-02 від 24.10.2014, наказу від 24.10.2014 №3118 проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інфоторія" (код 37898685) за червень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.11.2014 № 2584/16-03-22-02-12/35939305 (т. 1 а.с. 8-12), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на загальну суму 98000,04 грн., в т.ч. за червень 2014 року - 16333,34 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0006632202 від 24.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 16333,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4083,34 грн. /том 1 а.с. 13/

Зазначене податкове повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №5898/6/99-99-10-01-01-25 від 20.03.2015 скаргу позивача на вказане податкове повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0006632202 від 24.11.2014 - без змін (т. 1 а.с. 102-106).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу приписів пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належно оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи те, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2014 між ТОВ "Інфоторія" (виконавець) та ТОВ "Українська промислово - технічна проектна група" (замовник) укладено договір про надання послуг №86, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з організації виконання комплексу робіт по прибиранню приміщення замовника, що знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, буд. 29 (т. 1 а.с. 109).

05.05.2014 між ТОВ "Інфоторія" (виконавець) та ТОВ "Українська промислово - технічна проектна група" (замовник) укладено договір про надання послуг №87, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги навантаження або розвантаження в порядку та на умовах, визначених цим договором (т. 1 а.с. 110).

Відповідно до п. 2.2. договору від 05.05.2014 № 87 виконавець зобов'язаний протягом доби з моменту отримання заявки розглянути її і дати відповідь; інформувати замовника не пізніше ніж за 1 день до початку навантаження-розвантаження про кількість працівників, які будуть виконувати послуги згідно із заявкою замовника; здійснювати навантаження-розвантаження згідно із заявкою; нести відповідальність за збереження вантажу замовника та ін.

По закінченню кожного місяця сторонами складається акт здачі-приймання робіт (пункт 3.2. договору).

В ході виконання вказаних договорів ТОВ "Інфоторія" виписано позивачу податкову накладну від 27.06.2014 №138 щодо надання послуг з прибирання приміщення на загальну суму 58 000 грн, в т.ч. ПДВ 9666,67 грн. /т.1 а.с. 117/ та податкову накладну від 27.06.2014 №139 щодо надання розвантажувально - навантажувальних послуг на загальну суму 40 000 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн. /т. 1 а.с.120/,

Як встановлено перевіркою та підтверджено наявним у матеріалах справи реєстром отриманих податкових накладних за червень 2014 року, суму ПДВ в розмірі 16 333,34 грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Інфоторія» позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2014 року (т.1, а.с. 135).

Оплату придбаних послуг позивачем здійснено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Інфоторія", про що свідчать копії платіжних доручень та банківських виписок /т. 1 а.с. 111-114/.

Факт приймання - передачі послуг оформлено позивачем та ТОВ «Інфоторія» актами надання послуг від 27.06.2014 № 138 до договору №86 від 05.05.2014 та №139 від 27.06.2014 до договору №87 від 05.05.2014 /т. 1 а.с. 116, 119/.

Згідно акту надання послуг від 27.06.2014 № 138 сторони договору засвідчили, що виконавцем були здійснені наступні роботи (послуги) - "послуги з прибирання приміщення" на загальну суму 58 000 грн, в тому числі ПДВ - 9666,67 грн.

Відповідно до акту надання послуг від 27.06.2014 № 139 сторони договору засвідчили, що виконавцем були здійснені наступні роботи (послуги) - "розвантажувально-навантажувальні роботи" на загальну суму 40 000 грн, в тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що акти надання послуг від 27.06.2014 № 138 та від 27.06.2014 №139 не дають можливість визначити зміст послуг (конкретні види робіт із прибирання та навантаження - розвантаження), об'єми наданих послуг ( термін, протягом якого такі послуги надавалися, кількість задіяних працівників та інші обставини), а також калькуляцію таких послуг.

Таким чином вказані акти надання послуг носять загальний характер, фактично відтворюють умови договорів і не містять даних про обсяг та зміст господарських операцій, у зв'язку з чим не є належними первинними документами, що фіксують здійснення господарських операцій.

Інших первинних документів, в яких було б чітко визначено, які саме послуги надані ТОВ «Інфоторія», які б містили відомості про обґрунтування вартості, спосіб вчинення дій та свідчили б про те, що виконавець ТОВ «Інфоторія» в процесі надання послуг проводив певну роботу, матеріали справи не містять.

В матеріалах справи також відсутні документи, що дали б змогу відстежити результат замовлених робіт (послуг), зокрема, докази використання результатів замовлених послуг у власній господарській діяльності позивача.

Як вбачається з пояснень наданих представником позивача у суді першої інстанції, послуги з прибирання приміщення та розвантажувально-навантажувальні роботи використовувалися позивачем під час проведення ремонту приміщення (торгівельної площі), яке належить товариству та знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, 29 /том 1 а.с. 185-188/.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів фактичного проведення у червні 2014 року ремонтних робіт вказаного приміщення, зокрема, актів виконаних робіт тощо. Подане позивачем рішення засновника ТОВ «Українська промислово-технічна проектна група» від 20.05.2014 про проведення ремонту приміщення (т. 2 а.с. 18) свідчить лише про намір провести ремонт, а не фактичне його здійснення.

Також документально не підтверджено участь семи працівників ТОВ «Інфоторія» у наданні послуг. Заявки позивача про необхідність проведення розвантажувально-навантажувальних робіт, направлені до ТОВ «Інфоторія», та інформація останнього про кількість працівників, які будуть виконувати послуги згідно із заявкою позивача, складених відповідно до умов договору від 05.05.2014 № 87, відсутні.

Водночас, відповідачем ТОВ «Інфоторія» не подано до податкового органу звітів за формою за формою № 1-ДФ за 2 квартал 2014 року, відтак неможливо підтвердити наявність у вказаного товариства працівників за трудовими або цивільно-правовими договорами на час господарських операцій із позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на час господарських взаємовідносин із позивачем ТОВ «Інфоторія» мало місцезнаходження: м. Кіровоград, вул. Медведева, 1-а, офіс 703, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.59 - 61), в той час як позивач розташовувався за адресою: м. Кременчук, вул.50 років СРСР, 29 (т.1, а.с. 56 - 58). За таких обставин надання ТОВ «Інфоторія» послуг позивачу вимагало направлення у відрядження працівників, забезпечення їх необхідними матеріалами та засобами, а також створення для них умов проживання. Водночас документально не підтверджено можливість здійснення ТОВ «Інфоторія» відповідних дій.

Слід зазначити, що відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків і лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише ті господарські операції, які здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

З огляду на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, з визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не можуть бути відображені в податковому обліку.

Матеріали справи не містять доказів використання послуг ТОВ «Інфоторія» в межах господарської діяльності та отримання відповідного ефекту у результаті такої господарської діяльності, не зазначено обставин, які б унеможливили діяльність підприємства позивача без отримання вказаних послуг.

Таким чином, враховуючи недоведеність фактичного вчинення ТОВ «Інфоторія» на користь позивача господарських операцій з надання послуг з прибирання та розвантажувально-навантажувальних послуг, відсутність належних первинних документів, якими зафіксовано факт здійснення господарських операцій, а також видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання послуг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ у червні 2014 року за вищезазначеними господарськими операціями в розмірі 16333,34 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0006632202 від 24.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 16333,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4083,34 грн., прийнято Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 року по справі № 816/2170/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-технічна проектна група" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2015р. по справі № 816/2170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.01.2016 р.